Рішення № 2191214, 25.06.2008, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1478/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2008

року

м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровськ у складі: головуючого - судді

Грищенко В. М. при секретарі - Демченко О. Грозглянувши у відкритому судовому

засіданні у місті Дніпропетровську в залі суду цивільну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник ЗАТ «СГ «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, м. Київ) в судовому засіданні

пояснив, що товариство в квітні 2008 року звернулося до суду з позовом,

посилаючись на те, що воно виплатило на підставі договору майнового страхування

страхове відшкодування шкоди, завданої пошкодженням застрахованого автомобіля

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії та за вини

ОСОБА_1, чия цивільна відповідальність не була застрахована на час

пригоди, у зв'язку з чим просить стягнути на свою користь свої фактичні витрати

в сумі 11 209 гривень 89 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлені вимоги повністю.

Відповідач в судовому засіданні просив застосувати наслідки закінчення строку

позовної давності і засвідчив, що він 19.02.2005, не змінюючи напрямку руху,

прямував на вулиці Байкальська у м. Дніпропетровську до себе додому на вулицю

Поштова, що через декілька кварталів за перехрестям з вулицею Араратська, де на

цей час були наявні дві ями на смузі зустрічного руху за ходом його руху, і де

керований ним автомобіль «Фіат» обганяв автомобіль «ВАЗ-2107», який через

дорожні умови і обрану швидкість, вскочивши в яму, допустив дотикове зіткнення

з автомобілем «Фіат», від якого автомобіль «ВАЗ-2107» спрямував на

електроопору, що за межами перехрестя. Також відповідач засвідчив, що у

листопаді 2007 року направляв позивачу листа зі своїми запереченнями проти пред'

явлених до нього вимог.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні

письмові докази доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на

встановлені такі обставини.

Позивач виступив страховиком в договорі майнового страхування, укладеному

28.10.2004 з ОСОБА_2 строком до 31.10.2005, за умовами

якого відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту

застрахований автомобіль «ВАЗ-2107», 2003 року випуску, кузов №

НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, на ризик дорожньо-транспортної пригоди, в

тому числі на ризик зіткнення з іншими транспортними засобами під час руху, на

страхову суму 21 870 гривень з урахуванням франшизи у 2,5 % від страхової суми

у випадку відсутності вини водія застрахованого автомобіля та у 4,5 % від

страхової суми - за наявності такої вини, що підтверджується наданим договором

страхування (а.с. 7-10). Факт отримання позивачем страхового платежу в повному

обсязі відповідачем не оспорював.

За умовами цього договору за № 0084640522 позивач має право самостійно з'

ясовувати причини та обстановку страхового випадку (п. 11.4.4 договору) і

передбачений перелік документів, на підставі яких позивачем вплачується

страхове відшкодування (п. 13.1 договору), яке ним визначається тільки з прямих

збитків страхувальника, виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, з

якої вираховується експлуатаційний знос деталей, що замінюються (п.п. 14.3-14.6

договору).

19.02.2005 о 21 год. 00 хв. на перехресті вулиць Байкальська й Араратська у м.

Дніпропетровську, сталося дотикове зіткнення автомобіля «ВАЗ-2107», д/н НОМЕР_2, з автомобілем «Фіат Тіпо», д/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача, якому

автомобіль належить на праві власності, за обставин, коли автомобілі до

зіткнення рухалися в попутному напрямку, а після зіткнення автомобіль «ВАЗ-

2107», д/н НОМЕР_2, спрямував і в'їхав в електроопору, від удару з якою

відскочив на відстань 5,2 м. Внаслідок цього зіткнення автомобіль «ВАЗ-2107»,

д/н НОМЕР_2, отримав пошкодження капоту, обох передніх крил, дверцят

праворуч, передньої дверцяти ліворуч, та розбито обидві фари і вибите лобове

скло, а в автомобіля «Фіат Тіко», д/н НОМЕР_3, деформовані дверцята ліворуч у

виді вм'ятин. Ці обставини доведені дослідженими в судовому засіданні довідками

інспектора ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, про ушкодження автомобіля «ВАЗ-

2107», д/н НОМЕР_2, свідченнями відповідача та наданою ним схемою пригоди,

фотографіями і звітом авто-товарознавчого дослідження в їх сукупності, оскільки

ці докази не мають протиріч чи розбіжностей і узгоджуються між собою.

При цьому суд дійшов висновку, що місцем пригоди є перехрестя, на якому на час

пригоди були наявні дві ями, які, серед іншого, зумовили настання пригоди,

оскільки це доведено свідченнями відповідача, об'єктивними даними наданих ним

довідки і схеми (а.с. ), які також узгоджуються з довідкою інспектора ДАІ від

21.02.2005, виданою ОСОБА_2, про пошкодження автомобіля, а позивачем ці

докази нічим не спростовано.

Позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком.

Розмір прямих збитків, що підлягають відшкодуванню, визначений позивачем в сумі

11 756 гривень 64 коп. за звітом авто-товарознавчого дослідження від

20.04.2005, складеним на підставі звернення уповноваженої особи позивача від

31.03.2005, що вбачається з самої позовної заяви і наданого позивачем звіту.

Відповідно, за вирахуванням франшизи позивач виплатив страхувальнику, ОСОБА_2, страхове відшкодування частинами 19.05.2005 і 13.09.2005 по 8 967

гривень 91 коп. і 2 241 гривні 98 коп., відповідно, що доведено видатковими

касовими ордерами і не оскаржувалося відповідачем.

При цьому суду позивачем не надані страховий акт, наказ про виплату

відшкодування чи будь-який інший доказ, що вказував би на термін, коли позивачу

стало відомо про страховий випадок, а так само не надана належним чином

засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію автомобіля «ВАЗ-2107», д/н НОМЕР_2,

чи будь-який інший доказ про особу-власника цього автомобіля.

Відповідач направив у листопаді 2007 року позивачу листа, яким заперечував

проти прав позивача як нового кредитора.

Встановлюючи обставини у цій справі, суд виходить з того, що згідно зі ст.ст.

10, 60-61 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть

участь у справі, виникає спір, коли кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

надаючи докази, які відповідають вимогам належності та достовірності, крім тих

обставин, що визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому суд зважує на те, що за ч. 5 ст. 12 ЦК України встановлена презумпція

добросовісної та розумної поведінки при здійсненні особою свого права.

Звідси, встановлюючи вчинене відповідачем, суд виходить з того, що за ч. 4 ст.

61 ЦПК України звільняються від доказування сторони і мають враховуватися судом

у цивільній справі встановлені постановою судді по справі про адміністративне

правопорушення лише дії, про цивільно-правові наслідки яких вирішується спір,

та чи вчинені ці дії особою, відносно якої винесена постанова. З постанови

судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2005, якою

за п. 7 ст. 247 КУпАП закрите провадження у справі про притягнення відповідача

до відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. ), вбачається, що відносно

відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення за

порушення правил дорожнього руху, проте в цій постанові відсутні будь-які

висновки судді про встановлені ним фактичні обставини, вчинені дії

відповідачем, чи хоча б висновок про те, чи знайшло своє підтвердження

викладене в цьому протоколі. У зв'язку з цим сторони у цій справі мають

доводити дії, що спричинили шкоду, на загальних підставах, а надані докази щодо

цього оцінюються судом за загальними правилами ст. 212 ЦПК України. Оцінюючи

характер завданих пошкоджень правих дверцят автомобіля «ВАЗ-2107» і вм'ятин

лівих дверцят автомобіля «Фіат-Тіпо», наявних подряпин і нашарувань фарби, у зв'

язку з встановленим місцем зіткнення, шириною проїжджої частини вулиці

Байкальська у шість метрів та з розташуванням ям, суд дійшов висновку, що

відповідач, керуючи належним йому автомобілем, рухався прямо, не змінюючи

напрямок руху, і поряд, ліворуч від нього, у попутному напрямку з виїздом на

смугу для зустрічного руху прямував автомобіль «ВАЗ-2107», саме який за даних

дорожніх умов, потрапивши в яму колесом праворуч, і контактував з автомобілем

«Фіат-Тіпо», після чого в'їхав в електроопору, тобто свідчення відповідача

знайшли повне своє підтвердження, а позивач не надав достатні докази на

підтвердження завдання шкоди автомобілю «ВАЗ-2107» діями відповідача і для

спростування добросовісності поведінки останнього. Відповідно, суд не може

вважати встановленим недобросовісне з порушенням правил дорожнього руху

використання відповідачем свого автомобіля, прямий причинний зв'язок між діями

відповідача та ушкодженням застрахованого автомобіля, а твердження позивача з

цього приводу до уваги не приймає.

Здійснюючи правосуддя, суд вирішує спір в межах пред'явлених вимог, які за ст.

ст. 11, 118-119 ЦПК України визначаються предметом та підставами позову, і

правова кваліфікація та визначення способу захисту прав та інтересів віднесені

за ст.ст. 214, 215 ЦПК України до повноважень суду, який юридичними доводами

осіб, які беруть участь у справі, не зв'язаний. При цьому суд зважує на те, що

вирішує спір виключно між позивачем та відповідачем з приводу прав, які позивач

вважає ним набутими, а тому суд у цій справі питання щодо прав і обов'язків

страхувальника не вирішує.

Згідно зі ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування» до

позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором

майнового страхування, в межах його фактичних затрат переходить право вимоги,

яке страхувальник за цим договором має до особи, яка відповідальна за

заподіяний збиток. Тобто у відповідних межах за одностороннім правочином

відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України відбувається заміна такого страхувальника

на позивача у деліктному зобов'язанні, в якому страхувальник виступає

кредитором (заміна кредитора у зобов'язанні в порядку суброґації), з наслідками

за ст.ст. 514, 517-519 ЦК України. Відповідно ж до ст. 1191 ЦК України

відбувається не заміна сторони в існуючому зобов'язанні з відшкодуванні шкоди,

а після його припинення виникає нове реґресне (позадоговірне) зобов'язання між

особою, яка відшкодувала шкоду, та винною в завданні шкоди особою.

Тож, коли позивач стверджує, що набув прав вимоги до відповідача в межах витрат

з виплати потерпілому страхового відшкодування, оскільки останньому шкоди

завдано дорожньо-транспортною пригодою через дії та за вини відповідача, суд

знаходить, що в цій справі позивачем пред'явлені вимоги, оскільки такий позивач

вважає, що в межах своїх витрат в порядку суброґації набув прав кредитора до

відповідача з деліктного зобов'язання за ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, позаяк

не в порядку регресу. Відповідно, відповідач за ст. 518 ЦК України має право

висувати проти вимог позивача всі заперечення, які він мав проти первісного

кредитора.

Звідси, до таких вимог не застосовується ч. 6 ст. 261 ЦК України і

застосовується позовна давність, початок перебігу строку якої обчислюється за ч.

ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, і заміна кредитора в цьому зобов'язані згідно зі

ст. 262 ЦК України на перебіг такого строку не впливає. Приймаючи до уваги, що

станом на 31.03.2005 позивач знав про стверджуванні порушення прав

страхувальника, коли обставини зупинення чи переривання перебігу строку

давності судом не встановлені, і відповідач заявив про застосування позовної

давності, належить визнати вимоги позивача задавненими в разі встановлення, що

позивач має право такої вимоги до відповідача, а тому в цій справі у всякому

випадку належить в позові відмовити згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1187, 1188 ЦК України зобов'язання з відшкодування шкоди,

завданої внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, виникає за

наявності складу генерального делікту: протиправної дії, шкоди та прямого

причинного зв'язку між ними, а також вини володільця джерела підвищеної

небезпеки, коли право на отримання відшкодування має власник об'єкта такого

джерела (транспортного засобу).

Оскільки іншого не встановлено, відповідач не вчинив будь-яких протиправних

дій, які б перебували у причинному зв'язку зі шкодою, завданою застрахованому

автомобілю, а кому належить право власності на останній позивачем не доведено,

через що суд дійшов до переконання, що позивач не довів виникнення у нього прав

вимоги до відповідача.

Таким чином, відповідач прав позивача не порушував, що згідно зі ст. 15 ЦК

України виключає задоволення пред'явленого позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати позивача відшкодуванню не

підлягають.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (код ЄДРПОУ

30115243, м. Київ) до ОСОБА_1 залишити без

задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд

м. Дніпропетровська, протягом 10 днів, починаючи з дня, наступного за днем його

проголошення, шляхом подання апеляційної скарги або шляхом подання у цей же

строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги

протягом 20 днів від дня подання такої заяви.

Рішення суду набуде законної сили, якщо не буде оскаржене, після закінчені

строків на оскарження, а в разі оскарження, якщо не буде скасоване (змінене), -

з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя:

В. М. Грищенко