Постанова № 21908679, 03.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 р. № 2а-6931/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Чернишенко Н.А.,

представника позивача Гаврилюка О.Р.,

представника відповідача Змінчак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»

до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Сколівському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 20.10.2010 р. № 0000362351/0 винесеного ДПІ у Сколівському районі Львівської області про визначення ТОВ «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач»суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 3575881 грн., в т.ч. за основним платежем 1935432 грн. та за штрафними санкціями 1640449 грн.

Позов мотивується тим, зокрема, що ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»не відноситься до уповноваженого державного органу, який у визначеному порядку вправі здійснювати статистичну оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, а витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.05.2009 р., що надані ОКП ЛОР «БТІ ЕО»не є статистичними документами на підставі яких податковий орган вправі визначати звичайну ціну реалізації товарів (робіт, послуг); донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами; оскільки методика визначення податкових зобовязань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена, то відсутня і процедура донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін; чинне законодавство України не встановлює спеціальних вимог щодо обовязкової наявності певних документів для підтвердження факту надання послуг за договором доручення; з урахуванням вимог ст.2 Закону України «Про плату за землю»ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»за результатами подання у відповідний орган державної податкової служби податкового розрахунку земельного податку здійснювало за період з 1-го кварталу 2008 р. по 4 квартал 2009 р. сплату земельного податку у відповідній сумі за фактичне землекористування.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву посилається на обставини, встановлені виїзною позаплановою перевіркою з питань дотримання ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.2010 р., зазначає, що ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач» здійснено операцію по відчуженню майна за цінами меншими за звичайні в порушення пп.1.20.1, пп.1.20.5 п.1.20 ст.1, пп.4.1.1, пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ціна по якій ЗАТ «Автонавантажувач»зобовязувався реалізувати майно ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»не могла бути нижчою від експертної оцінки будівель; ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»згідно відповіді Управління Держкомзему у м. Львові не володіє земельними ділянками, не має їх у постійному користуванні або оренді, тому немає підстав для включення сум земельного податку в рядок 04.6 Декларацій «сума податків, зборів (обовязкових платежів), крім визначених у 04.4»; згідно даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства та податкових декларацій по ПДВ за січень, лютий, березень 2010 р. ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»отримало доходи від здачі в оренду приміщень та інших операцій на суму 325848 грн. без ПДВ.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 88/23-0/31148163 від 07.10.2010 р.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Сколівському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 р. № 0000362351/0, яким визначено ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» суму податкового зобовязання з податку на прибуток 3575881 грн., з яких 1935432 грн. зобовязання за основним платежем, 1640449 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) чинного на час здійснення господарських операцій (надалі Закон № 334/94) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.4.1.1 зазначеної статті закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як вбачається з акту перевірки № 88/23-0/31148163 від 07.10.2010 р. під час перевірки повноти визначення ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»скоригованого валового доходу за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. встановлено його заниження на суму 2015782 грн., в т.ч. за 2-й квартал 2009 р. на суму 1689934 грн. та за 1-й квартал 2010 р. на суму 325848 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «УК Львівський автонавантажувач»на виконання договорів купівлі-продажу б/н від 29.09.2009 р. за договірною ціною передав ТзОВ ТВП «Львівський автонавантажувач»нерухоме майно (нежитлові приміщення), оформлено акт приймання-передачі майна від 28.05.2009 р.

Податковий орган вважає, що ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»здійснено операцію по відчуженню майна за цінами меншими за звичайні ціни повязаній особі, суму заниження валового доходу у 2 кварталі 2009 р. визначено у розмірі 1689934 грн. з врахуванням ціни, зазначеної у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р., справа № 21-328а11).

З огляду на вищеописані обставини та долучені докази суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у спірний період на суму 1689934 грн.

Під час проведення перевірки ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»встановлено, що згідно поданої декларації по податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2010 р. від 09.08.2010 р. в рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»вищевказаної декларації задекларовано 0,0 грн., однак згідно даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства та податкових декларацій по ПДВ за січень, лютий та березень 2010 р. ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»отримало доходи від здачі в оренду приміщень та інших операцій на суму 325848 грн. без ПДВ.

Доводи податкового органу про заниження платником податків валового доходу у 1 кварталі 2010 р. на суму 325848 грн. не оспорені позивачем та є правомірними. Тому, ДПІ у Сколівському районі Львівської області підставно визначила ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»податкове зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 114046,8 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час перевірки повноти визначення валових витрат ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. встановлено їх завищення на суму 5725943 грн.

У підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат витрат, отриманих від посередницьких послуг наданих ЗАТ «Автонавантажувач»з продажу приміщень ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»в сумі 5294957 грн. позивач посилається на наступні докази:

-договір-доручення від 23.06.2008 р. укладений ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач та ЗАТ «Автонавантажувач»,

-договір купівлі-продажу б/н від 20.10.2008 р., договір б/н від 23.10.2008 р., договір б/н від 23.10.2008 р., договір б/н від 23.10.2008 р., договір б/н від 23.10.2008 р.,

-акти прийому передачі наданих послуг №1-4 від 18.12.2008 р.,

-акт від 19.12.2008 р. № 5/ПВ прийому-передачі векселів до договору доручення від 23.06.2008 р.

Податковий орган вважає, що ціна по якій ЗАТ «Автонавантажувач» зобов»язувався реалізувати майно ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»не могла бути нижчою за ціну, зазначену у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

З врахуванням вищенаведених доводів, суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у Сколівському районі про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат на суму 5294957 грн.

Під час перевірки податковим органом виявлено, що підприємством безпідставно включено до валових витрат земельний податок в сумі 430986 грн., оскільки згідно листа Управління Держкомзему у м. Львові від 08.09.2010 р. № 40/6-256 у земельно-кадастрових даних відсутня інформація про наявність земельних ділянок у власності, постійному користуванні або оренді ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Використання землі в Україні є платним. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ст.2 Закону України «Про плату за землю»).

Позивачем у періоді, що перевірявся, здійснювалось використання земельної ділянки, на якій знаходились належні йому будівлі (м. Львів, вул. Шевченка, 321), нараховувалась та сплачувалась плата за землю. Не включення відомостей про позивача як користувача земельною ділянкою до Державного земельного кадастру не звільняє його від обовязку сплачувати плату за землю.

Згідно пп.5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

ТзОВ «УК «Львівський автонавантажувач»правомірно включено у валові витрати рядка 04.6 декларації про прибуток підприємств «сума податків, зборів (обовязкових платежів), крім визначених у 04.4»сплачений податок - плату за землю у сумі 430986 грн.

Згідно п.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов слід задоволити частково, скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області від 20.10.2010р. № 0000362351/0 в частині визначення ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3461834,2 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області від 20.10.2010 р. № 0000362351/0 в частині визначення ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3461834,2 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»3 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.