Постанова № 21908049, 21.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.8.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/26/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Широкої К.Ю.,

за участі секретаря Бондар Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 № 1-д),

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним і скасування припису від 25.06.2011 № 650,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним і скасування припису від 25.06.2011 № 650, в обґрунтування якого позивач послався на наступне. На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис № 650 від 25.06.2011 року про припинення порушень прав споживачів ЛМКП “Теплокомуненерго” гр. ОСОБА_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1

Припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано на підставі ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону термін “послуга” вживається в цьому Законі в наступному значенні: “послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється її індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб”.

Підприємство не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих відношень між ЛМКП “Теплокомуненерго”та споживачем діючим законодавством не передбачено.

ЛМКП “Теплокомуненерго”діє на договірних засадах та надає послуги організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заперечень та документів на підтвердження свого рішення не надав.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24 січня 1996 року № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради 26 січня 1996 року, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25 січня 2005 року № 30/19, місцезнаходження підприємства: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23-А. Згідно статуту Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (арк. справи 9).

25.06.2011 управління у справах захисту споживачів в Луганській області внесло Луганському міському комунальному підприємству “Теплокомуненерго”припис за № 650, яким приписало позивачу провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення споживачу гр.ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з моменту його письмового звернення до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, а саме з 14.06.2011, та проінформувати управління про вжиті заходи до 25.07.2011 (арк. справи 8).

В приписі управління у справах захисту споживачів в Луганській області від 25.06.2011 № 650 зазначено, що до управління звернувся гр.ОСОБА_2., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з питання порушень його прав як споживача, а саме про відмову відключення його квартири від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП “Теплокомуненерго”та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення у період з березня 2012 р. по цей час. Перевіркою, проведеною спеціалістами управління, факти, вказані у зверненні, підтвердилися, - а саме у вказаний час послуга центрального опалення не надавалася, оскільки з березня 2012 р. за вказаною вище адресою встановлено автономне опалення. Згідно з п.п.9 п.29 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення”, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 № 630 споживач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання, а виконавець послуг зобовязаний звільняти споживача від плати за послуги у разі їх ненадання.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного припису, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652, визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Згідно зі статтею 26 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів”спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і, серед іншого, мають право:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Частиною 7 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”передбачено, що органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”припис - це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи викладене, управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області є субєктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а його приписи щодо усунення виявлених порушень та постанови про накладення стягнень є способом реалізації владних управлінських функцій і як правові акти індивідуальної дії можуть бути предметом оскарження та розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:

- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обовязковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Субєкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Строк здійснення позапланового заходу згідно із частиною 4 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо субєктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:

- для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування субєкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, імя та по батькові) і засвідчується печаткою;

- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імя та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобовязані предявити керівнику субєкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати субєкту господарювання копію посвідчення (направлення);

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) субєкта господарювання;

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства субєктом господарювання, а в разі невиконання- детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства;

- в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та субєктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо субєкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження субєкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невідємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови субєкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається субєкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий- зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що у даному випадку між сторонами виник спір про наявність компетенції у відповідача щодо винесення припису позивачу у звязку із допущеними порушеннями при проведенні споживачу нарахувань за ненадані послуги центрального опалення, яке було відключене у звязку із встановленням автономного опалення.

Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго”є виконавцем послуг споживачам згідно статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів”, а тому відповідач мав передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та, керуючись статтею 26 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів”, виносити субєкту господарювання - Луганському міському комунальному підприємству “Теплокомуненерго”приписи про припинення встановлених перевіркою порушень прав споживачів.

Закон України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV “Про теплопостачання” визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”.

Згідно із статтею 30 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, серед іншого, на принципі відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості.

Споживач відповідно до частини 1 статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”, зокрема, має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, та на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сімї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 “Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості”, визначено механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.

Обовязок субєктів господарювання провести перерахунок встановлено лише у виключних випадках, встановлених порядком, і розширеному тлумаченню не підлягають, а саме, - у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних.

Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, закріплено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

На виконання пункту 25 Правил № 630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Згідно із пунктом 2.5 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт, відповідно до пункту 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Тобто, відключення від центрального опалення окремих квартир чи приміщень без відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання будинку в цілому чинним законодавством не передбачено.

Внесенням відповідних змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 законодавча можливість індивідуального відключення від систем центрального опалення не передбачена, а відповідне право може бути реалізоване лише у разі відєднання усього будинку.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що будинок, в якому знаходиться квартира споживача ОСОБА_2, відключений від централізованого опалення, з чого слідує, що споживач ОСОБА_2 здійснив відєднання від централізованого опалення лише своєї квартири. Таке відключення від мережі централізованого опалення є протиправним, а тому прирівнюється до самовільного. Зазначене дає підстави стверджувати про відсутність обовязку позивача вчиняти будь-які дії, повязані з таким відключенням.

Тобто, неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуг з вини теплопостачальної організації, а відтак не може бути підставою для перерахунку.

З метою всебічного, повного, обєктивного та правильного вирішення справи, ухвалою суду від 30 січня 2011 року зобовязано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області надати суду в матеріали справи належним чином засвідчені копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області. Зобовязано державного реєстратора у виконавчому комітеті Луганської міської ради надати суду витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області.

На виконання ухвали суду від 30.01.2012 державним реєстратором у виконавчому комітеті Луганської міської ради надано суду витребувані документи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області (а.с.47) вбачається, що стан юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч.1 ст.19 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”).

Статтею 33 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що належним доказом того, що юридична особа припинилася є наявність запису у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач - управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області, як субєкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності винесення припису від 25.06.2011 № 650 про припинення порушень прав споживачів та враховуючи, що припис не має під собою законних підстав, оскільки його вимоги необґрунтовані та незаконні, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним і скасування припису від 25.06.2011 № 6450 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів від 25.06.2011 № 650.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”судові витрати зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі та підписана протягом пяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

СуддяК.Ю. Широка