Постанова № 21907930, 21.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1086/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.

при секретарі: Гришиній О.Ю,

за участю

прокурора: Ногіної О.М. (посвідчення №306 від 04 липня 2007)

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №Д/4/2012 від 16.01.2012)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №5385 від 15.02.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092310 від 12.01.2012,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092310 від 12.01.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі службового посвідчення серії УЛГ №066539, виданого 03.03.2011 відповідачем, відповідно до наказу відповідача №826 від. 01.12.2011, постанови страшвого слідчого по ОВС СВ УПМ ДПА в Луганській області, старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 30.11.2011 на підставі п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби 1 рангу, ОСОБА_2 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки 21.12.2011 працівниками відповідача складений акт №2136/231/36179103 «Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шахта «Сдова» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р., відповідно до якого ревізором інспектором виявлені з боку позивача порушення п. 198.1,п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що перевірка провадилась безпосередньо в приміщенні Алчевської ОДПІ в Луганській області , без виклику представників позивача, витребування від підприємства будь-яких документів, інформації та пояснень. Після складання Акту перевірки від 21.12.2011 для ознайомлення з результатами перевірки та підписання акту представники позивача не викликались та до відома не ставилися.

На підставі акту перевірки від 21.12.2011 відповідачем 12.01.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092310 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5202790, 00 грн., з яких 5065350, 00 основного зобов'язання з ПДВ, та 137440,75 штрафних санкцій. Повідомлення-рішення від. 12.01.2012 отримано позивачем 18.01.2012.

Позивач з прийнятим повідомленням-рішенням від 12.01.2012, а також висновками акту перевірки від 21.12.2011, покладеними в якості підстави для винесення оспорюваного рішення не згодний з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що постанова старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області Шершенькова Д.Н, не могла бути однією із підстав для проведення перевірки, оскільки нікому з посадових осіб позивача копій постанов про порушення кримінальної справи або постанови від 30.11.2011 по кримінальній справі не надавалось, не надсилалось, не вручалось, що дає підстави для висновку, як зазначає позивач, про те, що дана кримінальна справа порушена проти осіб, які не є посадовими особами ТОВ «Шахта «Садова».

Окрім того позивач зазначає, що при огляді акту ним встановлено, що жодного посилання на первинні документи, або на відмову в наданні таких первинних документів не має. Більш того, як зазначає позивач, він не мав можливості надати первинні документи, оскільки відповідач одночасно з проведенням позапланової невиїзної документальної перевірки, за результатами якої складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проводив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 р. і всі відомості аналітичного обліку підприємства та первинні документи позивача за перевіряємий період знаходились у відповідача, які проводили планову виїзну перевірку.

Тобто, на думку позивача перевірка проведена відповідачем лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача, без перевірки первинних документів.

Також позивач зазначає, що висновки відповідача про завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Спецмасоптторг» у лютому 2011 року не відповідають фактичним обставинам, оскільки таку суму податкового кредиту позивач не задекларував взагалі. На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 12.01.2012 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1226580, 00 грн., з яких 5065350,00 грн. основного зобов'язання з ПДВ, та 137440, 75 штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 12.01.2012 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5202790,75 грн., з яких 5065350,00 грн. основного зобов'язання з ПДВ, та 137440, 75 штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ, надавй пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову, відповідно до яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з таких підстав.

Про проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» було проінформовано повідомленням Алчевської ОДПІ в Луганській області від 01.12.2011 за №40165/231, та копія наказу Алчевської ОДПІ в Луганській області за №826 від 01.12.2011 було надіслано поштовим рекомендованим відправленням, яке отримано за довіреністю уповноваженою Бєлобородовою 05.12.2011.

Також, відповідач не згоден з твердженням позивача стосовного того, що акт не містить посилання на порушену кримінальну справу, та з тим, що тільки за умови порушення кримінальної справи слідчим має відбутися перевірка платника податку.

Відповідач вказує, що аналіз норм п. 78.1.11 ПК України дозволяє зробити висновок про те, що податковий орган не наділений правом витребувати додатково постанови про порушення кримінальної справи, як підстави проведення перевірки, при отриманні постанови про проведення документальної перевірки.

Відповідач зазначає, що перевірка провадилась не тільки на підставі актів позапланових невиїзних перевірок контрагентів постачальників ТОВ «Шахта «Садова», але й на підставі декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків до них, додатків №5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», реєстри отриманих та виданих податкових накладних, пояснень директорів ПП «Інтенція», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Дельта Інг».

Відповідач вказує на те, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Шахта «Садова»від контрагентів постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, підтримав доводи, викладені в запереченнях відповідача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» (ідентифікаційний код 21822479) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 07 червня 1995 року за №1 384120 0000 000060, про що свідчить виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №565306 та довідка з ЄДРПОУ АБ №255384(т.1 а.с. 13, 25).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 218224712067, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20 червня 2007 року № 100047878 (т.1 а.с.27).

Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» (код за ЄДРПОУ 36179103) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Орієнс» (код за ЄДРПОУ 32371874), ТОВ «Латифа» (код за ЄДРПОУ 36810950), ПП «Ново-Ком» (код за ЄРПОУ 36917481), ПП «Евагор» (код за ЄДРПОУ 37156773), ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804), ТОВ «Дельфа Інг» (код за ЄДРПОУ 37288372), ТОВ «Альянсмашагроторг» (код за ЄДРПОУ 37057712), ТОВ «Спецмасоптторг» (код за ЄДРПОУ 35543005) за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2011 року № 2136/231/36179103 (т.1 а.с.30-56).

Згідно висновків акта від 21 грудня 2011 року № 2136/231/36179103 перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Орієнс» (код за ЄДРПОУ 32371874), ТОВ «Латифа» (код за ЄДРПОУ 36810950), ПП «Ново-Ком» (код за ЄРПОУ 36917481), ПП «Евагор» (код за ЄДРПОУ 37156773), ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804), ТОВ «Дельфа Інг» (код за ЄДРПОУ 37288372), ТОВ «Альянсмашагроторг» (код за ЄДРПОУ 37057712), ТОВ «Спецмасоптторг» (код за ЄДРПОУ 35543005) у сумі 5065350, 00 грн., в тому числі по пріодах за грудень 2010 року 437703,00 грн .; за січень 2011 року 258690,00грн.; за лютий 2011 року 318097,00 грн.; за березень 2011 року 783343,00 грн.; за квітень 2011 року 1413393,00грн.; за травень 2011 року 1221619,00грн.; за червень 2011 року 20956,00грн., за липень 2011 року 10967,00 грн.; за серпень 2010 року 88327,00грн.; за вересень 2010 року 12762,00грн.

Висновок про заниження ТОВ «Шахта «Садова» податку на додану вартість за в сумі 5065350,00 грн. вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Шахта «Садова» від контрагентів постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином на підставі викладеного, у пункті 3 акта від 21 грудня 2011 року № 2136/231/36179103 зроблено висновок про нікчемність угод між ТОВ «Шахта «Садова» та контрагентами постачальниками ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг».

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 21 грудня 2011 року № 2136/23/32419114 Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року № 0000092310 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем “податок на додану вартість”на загальну суму 5202790,75грн., у тому числі 5065350,00 грн. - за основним платежем, 137440,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 28).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 12 січня 2012 року № 0000092310 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем “податок на додану вартість”на загальну суму5202790,75грн., у тому числі 5065350,00 грн. - за основним платежем, 137440,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, між ТОВ «Шахта «Садова» та контрагентами - ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» укладені договори постачання продукції в асортименті та кількості відповідно до специфікацій, та договір №39 про надання послуг (т.1 а. справи 70-77, 93-96, 108-111, 189-189-190, 209-222, том.2 а.с. 184-197, том. 3 а.с. 77-80, ).

На підтвердження виконання умов договору постачання продукції в асортименті та кількості відповідно до специфікацій, та договіру №39 про надання послуг позивачем надано накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжних доручень (том. 1 ар. справи 78-123,193-250, том. 2 а.с.1-250, том. 3 а.с.1-89).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» сформовано у відповідності до вимог статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача документів, підтверджуючих транспортування від контрагентів, суд зазначає, що наявність чи відсутність зазначених документів не впливає на податковий кредит, порядок формування якого визначений статтею 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Виконання господарських операцій ТОВ «Шахта «Садова» з ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома субєктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Орієнс», ТОВ «Латифа», ПП «Ново-Ком», ПП «Евагор», ПП «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг», ТОВ «Альянсмашагроторг», ТОВ «Спецмасоптторг» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України”, який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: “У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави”.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «Шахта «Садова» суми грошового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” на загальну суму 5202790,75грн., у тому числі 5065350грн. - за основним платежем та 137440,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092310 від 12.01.2012 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 12 січня 2012 року прийняте Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5202790,75грн., у тому числі 5065350грн. - за основним платежем та 137440,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шахата «Садова» судові витрати у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 27 лютого 2012 року.

СуддяЄ.О. Кисельова