Постанова № 21907707, 22.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/528/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Разіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Луганської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток, стягнення надміру сплаченого ПДВ в сумі 476247,14 грн., стягнення надміру сплаченого мита в сумі 145332,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Луганської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток, стягнення надміру сплаченого ПДВ в сумі 476247,14 грн., стягнення надміру сплаченого мита в сумі 145332,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 01 березня 2011 року між ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (Покупцем) та Компанією «Дамека Файненс Лимитед» (Кіпр) - (Продавець) був укладений міжнародний Контракт купівлі-продажу товарів №D-4-2011/F1, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - фасонні вироби із поліетилену для монтажу ПЕ труб відповідно до додатків, які додаються до цього Контракту.

Відповідно до Розділу 3 вищезазначеного Контракту ціна на товар є договірною та встановлюється в Євро. Ціни на товар узгоджуються Сторонами у Додатках. Сума Контракту орієнтовно складає 1 000 000,00 Євро (один мільйон Євро).

Відповідно до вищезазначеного Контракту на протязі квітня-червня 2011 року позивач купив у Компанії «Дамека Файненс Лимитед» труби із поліетилену і комплектуючі до них відповідно до наступних специфікацій:

1. Перший додаток (№1) від 04.03.2011р. на загальну суму 22536,34 Євро.

2. Другий додаток (№2) від 04.03.2011р. на загальну суму 3498,98 Євро.

3. Третій додаток (№2) від 04.03.2011р. на загальну суму 44182,84 Євро.

Весь вищезазначений товар був оплачений відповідно до виставлених рахунків на оплату та ввезений на митну територію України, про що були оформлені ВМД, а саме:

- за квітень 2011 року - № 702190001/2011/001740 від 14 квітня 2011 року;

- за червень 2011 року - № 702190001/2011/003367 від 08 червня 2011 року.

Незважаючи на вищевикладене, митницею були запрошені додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, оскільки виникли сумніви щодо достовірності відомостей про транспортні витрати. В подальшому митним органом була здійснена оцінка митної вартості з порушенням вимог діючого законодавства, а саме застосовано 6-й метод, а не основний за ціною договору, були оформлені картки відмови від митного оформлення №702190001/2011/00111 від 30.03.2011 року та №702190001/2011/00213 від 03.06.2011 року, рішення про визначення митної вартості товарів № 702000006/2011/000492/1 від 30.03.2011 року та № 702000006/2011/000891/1 від 03.06.2011 року.

В результаті винесення рішень митним органом загальна сума переплати позивачем складає 621579,96 грн. (ВМД № 702190001/2011/001740 від 14 квітня 2011 року переплата ПДВ 258068 грн., переплата мита 78752,33 грн., ВМД № 702190001/2011/003367 від 08 червня 2011 року переплата ПДВ 218179,14 грн., переплата мита 66580,49 грн.).

Позивач вважає, що митний орган збільшив фактурну вартість товару в 5 разів лише на підставі сумнівів, що нібито унеможливлює застосування фактурної вартості.

Позивач зазначає, що митний орган неправомірно посилається на наявність підстав, що унеможливлюють застосування договірної вартості, що передбачено ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України.

Позивач зазначає, що з Договору купівлі-продажу товарів та інших наданих разом з ВМД документів, що підтверджують вартість товару, митний орган мав можливість встановити митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в Україну, оскільки в цих документах була чітко зазначена ціна купівлі-продажу. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Жодним нормативним актом не передбачено право митного органу збільшувати митну вартість в розмірі, що перевищує контракту вартість в 5 разів, мотивуючи це лише припущеннями. В результаті таких неправомірних рішень підприємством позивача було сплачено митних зборів та ПДВ з розмірі, що перевищую контракту вартість майже в 1,5 рази. При подальшому продажі цього товару і в зв'язку з необхідністю сплати ПДВ, виходячи з митної вартості, зазначеної відповідачем 1, загальні збитки підприємства позивача перевищать майже в 3 рази контракту вартість товару.

Позивач вважає, що всі вищезазначені рішення митниці про визначення митної вартості є незаконними та є проявом грубого втручання в діяльність товариства. В результаті цих дій відповідно до розрахунку позивача всього за період з лютого по червень 2011 року підприємством позивача було надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 1900362,21 гривень.

У зв'язку з протиправністю рішень про визначення митної вартості, на підставі яких позивач сплатив надмір податку на додану вартість та мито, грошові кошти у розмірі 621579,96 гривень підлягають поверненню з Державного бюджету України, що знаходиться у компетенції відповідача 2. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 передбачено, що органами державного казначейства здійснюється безспірне списання грошових коштів з державного бюджету на підставі судового рішення на користь юридичної особи.

Ухвалою суду від 26 січня 2012 року замінено відповідача 2 з Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.

20 лютого 2012 року від Прокуратури Луганської області надійшла заява про вступ до справи прокурора, яка була задоволена судом, прокурора допущено до участі у розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, підтримав доводи, викладені у позові та пізніше наданих відзиві на заперечення та поясненнях, в яких зазначено, що відповідач 1 ніколи не звертався до позивача щодо надання пояснень відносно помилковості дати контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року, та не зазначав це в обґрунтуванні Рішень № 702000006/2011/000492/1 від 30.03.2011 року та № 702000006/2011/000891/1 від 03.06.2011 року, а тому просто не має права надавати такі обставини в якості заперечень вже після винесення рішення. Оригінал контракту не містить будь-яких помилок у визначенні строку дії.

Посилання відповідача 1 на сумніви у зв'язку з невідповідності терміну оплати в контракті №D-4-2011/F1 від 01.03.2011р. (90 днів) та в інвойсах (30 днів) також не мають під собою належного підґрунтя. Інвойс складається виключно Постачальником, і не може змінювати умови контракту. А тому свавільне зазначення в інвойсі постачальником більш короткого терміну для оплати, без погодження позивача, ніяк не може свідчити про «невідповідність умов оплати». Слід враховувати також, що строк оплати в розмірі 90 днів також був додатково узгоджений у всіх додатках-специфікаціях, що є невід'ємними частинами контракту.

Навіть якщо визнати помилковість в базисній умові постачання, це надавало право митниці збільшити митну вартість лише на вартість транспортних витрат, що складає в даному випадку не більше 20% від вартості товару. Однак ця обставина ніяк не могла бути підставою для збільшення митної вартості на 500%, що є безпідставним та незаконним. Крім того, помилка в базисній умові постачання була допущена лише при імпорті першої партії товару, і ніяк не стосувалася наступних партій. Відповідач 1 неправомірно посилається на цей факт в обґрунтування обох рішень. Більш того, відповідач 1 повністю визнає той факт, що декларантом 30.03.2011 року був наданий рахунок транспортних витрат №01 від 10.03.2011 року. Тому Луганська митниця мала можливість збільшити митну вартість на суму витрат на транспортування, що було підтверджено документально, та передбачено ст. 267 в межах першого методу визначення митної вартості за ціною договору. Однак, Луганська митниця взяла за основу довільну вартість, не надаючи жодного обґрунтування. Практика визначення митної вартості на підставі довільної безпосередньо заборонена ст. 273 МК України.

Основним аргументом митного органу щодо застосування шостого резервного метода є ст. 265 МКУ, керуючись якою відповідач 1 робить висновок, що нібито «прямі витрати компанії Simona AG на виробництво оцінюваних товарів перевищують визначену декларантом, митну вартість».

Однак, ст. 265 застосовується лише у випадках, коли «митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару».

При цьому відповідач 1 ніколи не проводив такого аналізу. В своїх рішеннях митний орган ніколи не аналізував складові частини собівартості та не наводив вартості прямих витрат на виробництво.

Відповідно до наказу Держмитслужби від 19.10.2010 року N 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару можуть бути витребувані митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо). При цьому постачальник продукції компанія Дамека Файненс Лімітед ніяким чином не підпадає під зазначені ознаки, і тому Луганська митниця не мала права запитувати від позивача прайс-листи виробника.

Митними законами не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень щодо фактів, які безпосереднього не стосуються укладеного зовнішньоекономічного контракту і щодо якого декларант не має фактичної можливості надати пояснень.

Представник позивача вважає, що вимога про надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) від фірми-виробника можлива лише, якщо імпортер є безпосередньою стороною за договором з підприємством-посередником, що представляє інтереси виробників товарів або власником торгової марки товару (торговий дім, представництво тощо). Луганська митниця не мала права вимагати від позивача пояснення щодо знижок підприємства - виробника, до яких позивач не мав ніякого відношення.

Представники відповідача 1 Луганської митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, в яких зазначено, що 21.03.2011 року та 02.06.2011 року для контролю заявленої митної вартості Луганській митниці декларантом ПП «Фірма «Ліра-2007» ОСОБА_2 були надані вантажні митні декларації за № 702190001/2011/001319 та № 702190001/2011/003205 відповідно на товар «фітинги з пластмаси...виробництва Simona AG, країна виробництва Німеччина» на умовах поставки DDU-Рубіжне та DАР-Рубіжне, які були ввезені на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом (виробник - Simona AG, Німеччина, продавець - Dameka Finance Limited, Кіпр, покупець - ТОВ «ТД «Євротрубпласт»).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи:

1) до ВМД № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року:

-зовнішньоекономічний контракт №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року між Dameka Finance Limited, Кіпр (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець); -інвойси від продавця Dameka Finance Limited № 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року; -інвойси від виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року; -лист виробника Simona AG щодо помилки в інвойсах № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, -пакувальні листи.

2) до ВМД № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року:

-зовнішньоекономічний контракт №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року між Dameka Finance Limited, Кіпр (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець); -інвойс від продавця Dameka Finance Limited № 9400455055 від 24.05.2011 року;

-інвойси від виробника Simona AG № 9400455053, 9400455054, 9400455055, 9400455056, 9400455057, 9400455058 від 24.05.2011 року; -пакувальні листи.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснювався відповідно до Глави 41 Митного кодексу України та вимог Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 (в редакції Постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1229).

За результатом розгляду документів наданих до митного оформлення у посадової особи, яка здійснювала контроль правильності визначення митної вартості товарів виникли обґрунтовані сумніви щодо заявлених відомостей про митну вартість товару, а саме:

1) товар поставлений на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року (виробник - Simona AG, Німеччина, продавець - Dameka Finance Limited, Кіпр, покупець - ТОВ «ТД «Євротрубпласт»);

2) під час митного оформлення товару за ВМД 702190001/2011/001319 від 21.09.2011 року декларантом подано контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року, у пункті 9 «Заключні положення» якого зазначено, що Контракт набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 01.03.2011 року, та діє до 31 грудня 2010 року. Під час митного оформлення ВМД № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року декларантом подано той же контракт №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року, але в пункті 9 «Заключні положення» вже зазначено, що Контракт набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 01.03.2011 року, та діє до 31 грудня 2011 року. Тобто, виникла підозра в підробці зовнішньоекономічного договору. Строк дії договору являється істотною умовою договору (стаття 180 Господарського кодексу України);

3) невідповідність умов оплати товару, а саме: згідно Додатків №1,2 від 04.03.2011 року, № 2 від 04.05.2011 року покупець здійснює оплату протягом 90 днів від датипоставки, а згідно інвойсів продавця Dameka Finance Limited №№ 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, № 9400455055 від 24.05.2011 року - протягом 30 днів з дати виставлення інвойсів; 4) згідно пункту 7.3 контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року разом з вантажем продавець передає покупцю наступні товаросупровідні документи: інвойс, СМR, експортну ВМД. Серед перелічених документів під час митного оформлення ВМД № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року подано лише інвойс та СМR. Експортну ВМД на митницю не надано; 5) згідно пункту 2.1 контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2000». Згідно з Додатками № 1 та № 2 від 04.03.2011 року умовами поставки товарів являється DDU-Рубіжне, а згідно Додатку № 2 від 04.05.2011 року - DАР-Рубіжне. Однак, базисна умова DАР запроваджена лише в Інкотермс-2010. Тобто, в даному випадку положення Додатку № 2 від 04.05.2011 року не відповідають умовам самого контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року; 6) згідно пункту 3 «Ціна контракту. Умови оплати» контракту №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року ціна одиниці товару включає вартість товару, тари/пакування та визначена у Додатках до Контракту. В свою чергу у Додатках № 1 та № 2 від 04.03.2011 року визначені умови поставки товару DDU-Рубіжне;

7) згідно інвойсів виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, поданих для митного оформлення товару за ВМД № 702190001/2011/001319, ціни на товар сформовані з урахуванням знижок, величина яких являється змінною та становить від 54 до 88 %. Слід звернути увагу, що загальну вартість товарів за інвойсами № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року з урахуванням наданих знижок становить 23669,72 євро (26269,72 євро з урахуванням транспортування):

-188,49 євро - інвойс № 9400436232 від 10.03.2011 року,

-2992,61 євро та 2600 євро фрахт - інвойс № 9400436233 від 10.03.2011 року,

-20488,62 євро - інвойс № 9400436237 від 10.03.2011 року.

Згідно статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він її використав для її визначення.

За результатами розгляду інвойсів виробника Simona AG № 9400455053, 9400455054, 9400455055, 9400455056, 9400455057, 9400455058 від 24.05.2011 року, поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, заявлених за ВМД № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року встановлено, що вони фактично не містять знижки, які були зазначені в попередніх інвойсах виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, але ціни товарів сформовані з їх врахуванням (даний висновок можна зробити, порівнявши ціни зі знижками, зазначені в інвойсах виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, з цінами, зазначеними в інвойсах виробника Simona AG № 9400455053, 9400455054, 9400455055, 9400455056, 9400455057, 9400455058 від 24.05.2011 року).

Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (на цей час, це Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України..., затверджений постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766).

Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. За умови наявності підтверджуючих документів, а також відповідності цін імпортованого товару цінам світового ринку на такі товари, митне оформлення здійснюється на підставі поданих документів.

У зв'язку з вищевикладеним, у відповідності до п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, посадовою особою митного органу були запрошені додаткові документи, про що зроблений відповідний запис на:

1) декларації митної вартості № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року, з яким декларант був ознайомлений під розпис, а саме:

-інформацію щодо витрат на транспортування,

-копію ВМД країни експорту,

-прайс-лист фірми виробника,

-інформацію щодо обґрунтування наданих знижок,

-переклади документів,

-інші документи за бажанням декларанта.

Декларантом 30.03.2011 року додатково надано:

-рахунок транспортних витрат № 01 від 10.03.2011 року,

-переклади рахунків,

-переклад СМК,

-лист виробника про помилку в умовах поставки;

2) декларації митної вартості № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року, з яким декларант був ознайомлений під розпис, а саме:

-каталоги, прейскуранти (прайс-лист) фірми виробника товару,

-переклад інвойсу від виробника,

-цінова інформація щодо сировини товару,

-інші документи за бажанням декларанта.

Декларант, ознайомившись із переліком запропонованих для з'ясування питання документів, не вжив в повному обсязі заходів по виконанню обов'язків, визначених ст. 264 Митного кодексу України по наданню необхідних відомостей, не надавши жодного додаткового документу. Про відмову у наданні інших документів свідчить запис декларанта на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Керуючись вимогами п 14. Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів за формою та у порядку, встановленими наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 № 506 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550.

Таким чином, митним органом прийняті:

Рішення про визначення митної вартості № 702000006/2011/000492/1 від 30.03.2011 року, внаслідок чого заявлену ВМД № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року було відмовлено в митному оформленні (картка відмови № 702190001/2011/00111 від 30.03.2011 року) та оформлено ВМД № 702190001/2011/001740 від 04.04.2011 року, Рішення про визначення митної вартості № 702000006/2011/000891/1 від 03.06.2011 року, внаслідок чого заявлену ВМД № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року було відмовлено в митному оформленні (картка відмови № 702190001/2011/00213 від 03.06.2011 року) та оформлено ВМД № 702190001/2011/003367 від 08.06.2011 року. Після закінчення терміну дії гарантійних зобов'язань декларантом не були спростовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, а тому керуючись положеннями статті 264, 265, 266 - 273 Митного кодексу України, положеннями Порядку декларування митної вартості товарів..., затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2010 року № 1766, Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ від 09.04.2008 року № 339 (в редакції Постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1229), п.13, 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 року № 230, Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.2009 року № 602 (зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009 року за № 669/16685), митницею були прийняті рішення про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесених рішень. Інвойси від виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, № 9400455053, 9400455054, 9400455055, 9400455056, 9400455057, 9400455058 від 24.05.2011 року подані декларантом самостійно для підтвердження заявленої митної вартості, про що свідчить запис в графі 44 ВМД № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року та № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року. Вищевказані інвойси відвантажені разом з товаром від виробника Simona AG, перетинали митний кордон України, про що свідчить відбитки штампів митниць на кордоні, а саме: Львівської та Ягодинської митниць, та містять цінову інформацію від виробника товару, що прямо стосується митної вартості оцінюваних товарів, що імпортуються ТОВ ТД «Євротрубпласт». Порівнявши ціни виробника Simona AG та продавця Dameka Finance Limited, у митного органу виникли сумніви у зв'язку з тим, що ціна виробника перевищує ціну продавця товару, тобто прямі витрати компанії Simona AG на виробництво оцінюваних товарів перевищують визначену декларантом митну вартість, на підставі чого митниця має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення (стаття 265 Митного кодексу України).

В своїх поясненнях на відзив на заперечення представник відповідача 1 зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень про визначення митної вартості застосовується документально підтверджена інформація, а саме інвойс від виробника товару. Використання такої інформації при визначенні митної вартості передбачено п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження».

Положеннями п.14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткових документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган самостійно на підставі наявних у нього відомостей.

Представник відповідача 1 зазначає, що враховуючи результати аналізу інвойсів від виробників встановлено, що вартість товару від виробника знижена на величину від 56 до 88% їх вартості. У зв'язку з відмовою декларанта від надання додаткових документів визначити причини та наявність умов, на підставі яких надаються таки великі знижки, неможливо, що в свою чергу унеможливлює визначення митної вартості цих товарів та вказує на наявність певних умов (взаємовідносини між виробником та продавцем), які впливають на визначення вартості безпосередньо оцінюваного товару.

Статтею 265 визначено беззаперечне право митного органу на витребування від декларанта інформації для підтвердження заявленої ним митної вартості, яка стосується оцінюваних товарів. Так як інформація про надані знижки безпосередньо стосується оцінюваних товарів та відображені у товарно-супровідних документах, то право митного органу на запрошення такої інформації не підлягає сумніву.

В свою чергу, згідно статті 264 Митного кодексу України, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, крім зазначеного обов'язку, згідно з частиною 3 ст. 264 Митного кодексу України декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Декларант скористався своїм правом та отримав дозвіл від митниці на доказування заявленої ним митної вартості протягом 90 днів. Але, навіть протягом такого тривалого часу додатково митному органу не було подано жодного документа з порушених питань та підтвердження заявленої ним митної вартості, що вказує на недотримання декларантом положень статті 264 Митного кодексу України.

З огляду на вказане вище, представник відповідача 1 вважає безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» про визнання незаконними рішень, карток відмови в прийнятті митних декларацій, їх скасування та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита.

Представник відповідача 2 ГУ ДКСУ в Луганській області в судове засідання не зявився, просив провести розгляд справи без його участі, надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі, зазначив, що органи Казначейства організовують лише виконання Державного бюджету і фінансування його витрат.

Відповідно до ст. 10.2 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним податковим органом України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р. «Положення про Державне казначейство», а в частині повернення надмірно сплачених платежів спільним наказом Державної митної служби - України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи».

Згідно зазначеного Порядку, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Висновки про повернення реєструються органами Казначейства України в журналі обліку висновків, наданих митними органами. На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

На теперішній час до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області не надходило відповідних документів, на підстав яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість.

Прокурор в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між позивачем ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (Покупець) та Компанією «Дамека Файненс Лимитед» (DAMEKA FINANCE LIMITED) (Продавець) - був укладений міжнародний Контракт купівлі-продажу товарів №D-4-2011/F1, відповідно до п.1.1 якого Продавець передає, а Покупець придбає продукцію в асортименті, кількості, у строки, за ціною та на умовах, вказаних у Додатках до Контракту, які є його невідємною частиною (фасонні вироби із поліетилену для монтажу ПЕ труб).

Відповідно до Розділу 3 вищезазначеного Контракту ціна на товар є договірною та встановлюється в Євро. Ціни на товар узгоджуються Сторонами у Додатках. Сума Контракту орієнтовно складає 1 000 000,00 Євро (один мільйон Євро).

Відповідно до вищезазначеного Контракту на протязі квітня-червня 2011 року позивач купив у Компанії «Дамека Файненс Лимитед» труби із поліетилену і комплектуючі до них відповідно до наступних специфікацій:

1. Перший додаток (№1) від 04.03.2011р. на загальну суму 22536,34 Євро.

2. Другий додаток (№2) від 04.03.2011р. на загальну суму 3498,98 Євро.

3. Третій додаток (№2) від 04.03.2011р. на загальну суму 44182,84 Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, весь вищезазначений товар був оплачений відповідно до виставлених рахунків на оплату та ввезений на митну територію України, про що були оформлені ВМД, а саме:

- за квітень 2011 року - № 702190001/2011/001740 від 14 квітня 2011 року;

- за червень 2011 року - № 702190001/2011/003367 від 08 червня 2011 року.

Митним Кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (на цей час, це Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою КМУ від 20.12.06 № 1766).

Згідно приписів ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до положень цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінет Міністрів України від 09.04.2008 року № 339). Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Відповідно до частини 2 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

З аналізу положень Митного кодексу України випливає, що під фактами, які мають юридичне значення, слід розуміти факти переміщення та пропуску товарів через митний кордон України.

При цьому, виходячи зі змісту статті 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, такий контроль здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення:

- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766;

- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;

- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Згідно статті 266 Митного кодексу України (далі МК України) визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно частини 1 статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на повязаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не повязані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно частини 4 статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є повязаними між собою особами або хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозвязку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Згідно ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи:

1) до ВМД № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року:

-зовнішньоекономічний контракт №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року між Dameka Finance Limited, Кіпр (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець); -інвойси від продавця Dameka Finance Limited № 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року; -інвойси від виробника Simona AG № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року; -лист виробника Simona AG щодо помилки в інвойсах № 9400436232, 9400436233, 9400436237 від 10.03.2011 року, -пакувальні листи.

2) до ВМД № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року:

-зовнішньоекономічний контракт №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року між Dameka Finance Limited, Кіпр (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець); -інвойс від продавця Dameka Finance Limited № 9400455055 від 24.05.2011 року;

-інвойси від виробника Simona AG № 9400455053, 9400455054, 9400455055, 9400455056, 9400455057, 9400455058 від 24.05.2011 року; -пакувальні листи.

Згідно п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Суд вважає, що посилання Луганської митниці на те, що рішення про визначення митної вартості прийняті у зв'язку з неподанням декларантом документів, не відповідають законодавству виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в ході розгляду документів, наданих для митного оформлення, у посадових осіб митниці виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару, тому посадовою особою митного органу були запрошені додаткові документи, про що зроблений відповідний запис на:

1) декларації митної вартості № 702190001/2011/001319 від 21.03.2011 року, з яким декларант був ознайомлений під розпис, а саме:

-інформацію щодо витрат на транспортування,

-копію ВМД країни експорту,

-прайс-лист фірми виробника,

-інформацію щодо обґрунтування наданих знижок,

-переклади документів,

-інші документи за бажанням декларанта.

Декларантом 30.03.2011 року додатково надано:

-рахунок транспортних витрат № 01 від 10.03.2011 року,

-переклади рахунків,

-переклад СМR,

-лист виробника про помилку в умовах поставки;

2) декларації митної вартості № 702190001/2011/003205 від 02.06.2011 року, з яким декларант був ознайомлений під розпис, а саме:

-каталоги, прейскуранти (прайс-лист) фірми виробника товару,

-переклад інвойсу від виробника,

-цінова інформація щодо сировини товару,

-інші документи за бажанням декларанта.

Позивачем було надано відповідачу 1 перклад інвойсів від виробника.

Інші додаткові документи позивачем надано не було у звязку із неможливістю їх надання.

Митним органом було здійснено оцінку митної вартості із застосуванням 6-го методу та прийнято наступні рішення про визначення митної вартості товарів: від 30.03.2011 року № 702000006/2011/000492/1 та від 03.06.2011 року № 702000006/2011/000891/1.

Крім того, митним органом були надані Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України: від 30.03.2011 року № 702190001/2011/00111 та від 03.06.2011 року № 702190001/2011/00213

Судом встановлено, що відповідно до статті 266 Митного кодексу України, за основу визначення митної вартості товару як основного методу, позивачем була взята ціна Контракту купівлі-продажу товарів №D-4-2011/F1 від 01.03.2011 року.

Основним аргументом митного органу щодо застосування шостого резервного метода є ст. 265 МКУ. Однак, норми зазначеної статті застосовується лише у випадках, коли митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. При цьому суду не надано жодного доказу проведення митним органом такого аналізу.

Відповідно до наказу Держмитслужби від 19.10.2010 року N 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару можуть бути витребувані митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо). При цьому постачальник продукції компанія Дамека Файненс Лімітед ніяким чином не підпадає під зазначені ознаки, і тому Луганська митниця не мала права запитувати від позивача прайс-листи виробника.

Митними законами не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень щодо фактів, які безпосереднього не стосуються укладеного зовнішньоекономічного контракту і щодо якого декларант не має фактичної можливості надати пояснень.

Таким чином, суд вважає, що вимога про надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) від фірми-виробника можлива лише, якщо імпортер є безпосередньою стороною за договором з підприємством-посередником, що представляє інтереси виробників товарів або власником торгової марки товару (торговий дім, представництво тощо).

Крім того, інформація про знижки є елементом цінової політики підприємства-виробника, що відображається в прайс-листах, каталогах та специфікаціях (інвойсах). Діюче митне законодавство не надає митному органу право вимагати від декларанта документи про цінову політику виробника-нерезидента, тому суд вважає, що митний орган не мав права вимагати від позивача пояснення щодо знижок підприємства-виробника.

Судом встановлено, що рішення митного органу про збільшення митної вартості товарів обґрунтовуються лише ненаданням пояснення про величину знижки від підприємства-виробника, яка надавалася не позивачу, а його контрагенту. Однак, суд вважає, що позивач не міг і не повинен був надавати таке пояснення, оскільки знижка надавалася не позивачу, а його контрагенту, тому оскаржувані рішення митного органу є неправомірними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в Україну, оскільки в цих документах чітко зазначена ціна купівлі-продажу, і саме ця ціна була сплачена згідно позивачем компанії Dameka Finance Limited, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до пп. 3 ч. 3 ст. 273 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Згідно статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Згідно статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням субєкта господарювання.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач уклав контракт, в якому зафіксовані ціни на товар згідно специфікації, що встановлено самостійно сторонами.

З аналізу норм законодавства вбачається, що відносно вказаних конкретних правовідносин Митним кодексом України не передбачені прямі норми, які б визначали поняття довільної вартості. У звязку з чим судом відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 КАС України застосовується аналогія закону у вигляді ст. 190 Господарського кодексу України. На труби із поліетилену і комплектуючі до них не встановлені державні ціни, у звязку з чим відсутні підстави, які б забороняли чи робили неможливим застосування вільних цін на зазначений товар, що вказує на обґрунтованість застосування судом в даному випадку аналогії закону.

Аналіз вище зазначених норм вказує на наявність правових та фактичних обставин для визначення митної вартості товару за першим методом, оскільки позивач відповідно до вимог ст. ст. 189, 190 Господарського кодексу України мав право встановлювати вільну ціну на імпортований товар, а у митного органу були в наявності необхідні умови для визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються).

Враховуючи викладене, суд вважає, що Луганська митниця не здійснила належної оцінки всіх поданих позивачем документів та винесла рішення без достатніх підтверджуючих доказів, тому оскаржувані Рішення та Картки є неправомірними та підлягають скасуванню.

Оскільки митним органом неправомірно встановлено митну вартість товару на підставі шостого методу визначення митної вартості, у звязку з чим позивачем було сплачено ПДВ по ВМД № 702190001/2011/001740 від 14 квітня 2011 року та № 702190001/2011/003367 від 08 червня 2011 року надмірно в сумі 476247,14 грн. та надміру сплачене мито в сумі 145332,82 грн. (підтверджується відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи), суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» надміру сплачений податок на додану вартість в загальній сумі 476247,14 грн. та надміру сплачене мито в сумі 145332,82 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Луганської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток, стягнення надміру сплаченого ПДВ в сумі 476247,14 грн., стягнення надміру сплаченого мита в сумі 145332,82 грн. задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними та скасувати рішення Луганської митниці Державної митної служби України від 30.03.2011 року № 702000006/2011/000492/1 та від 03.06.2011 року № 702000006/2011/000891/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.03.2011 року № 702190001/2011/00111 та від 03.06.2011 року № 702190001/2011/00213.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 476247,14 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч двісті сорок сім гривень 14 коп.) на поточний рахунок № 26004301014112 в ПАТ «ВТБ Банк» в м. Києві, МФО 321767, отримувач ТОВ «ТД «Євротрубпласт», код ЄДРПОУ 33090871.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» надмірно сплачене мито в сумі 145332,82 грн. (сто сорок пять тисяч триста тридцять дві гривні 82 коп.) на поточний рахунок № 26004301014112 в ПАТ «ВТБ Банк» в м. Києві, МФО 321767, отримувач ТОВ «ТД «Євротрубпласт», код ЄДРПОУ 33090871.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» витрати по сплаті судового збору в сумі 2178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень 19 коп.), сплачений згідно квитанції № 7102221 від 12.01.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 лютого 2012 року.

СуддяТ.С. Ушаков