Постанова № 21903979, 14.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року 2а-6093/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект - 2»про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Києво Святошинському районі Київської області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект - 2» про стягнення заборгованості в сумі 2078784,75 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Вказує, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 920267,25 та з податку на прибуток підприємств в розмірі 1158517,50 грн.

Сторони в судове засідання не зявилися. Від представника позивача надійшло клопотання розглядати справу у його відсутності в порядку письмового провадження

Представник відповідача повторно в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплект - 2»має статус юридичної особи, про що свідчить копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. 03.07.2008 за № 856 відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби.

На підставі службового посвідчення, виданого позивачем, та відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ (надалі Закон № 509-ХІІ) начальником відділу організацій роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочиним шляхом, ДПА у Київській області, радником податкової служби II рангу Комісаренко С.В., на виконання постанови від 21.12.2010 «Про призначення документальної перевірки» проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та податку на додану вартість при правових відносин з ТОВ «Аквіна - Трейд», ТОВ «Глен Класік», ПП «Макси Ком», ТОВ «Стред», ТОВ «Діджітал плюс», ТОВ «Інвестор і партнери»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 28.12.2010 № 21/35-022/35997922, відповідно до якого було встановлено такі порушення:

-п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 11.3.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон № 334), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 928774,00 грн., в тому числі: I квартал 2009 року 198193,00 грн., I півріччя 2009 року 322711,00 грн., 3 квартали 2009 року 756614,00 грн., 2009 рік в сумі 928774,00 грн.;

-п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168-97/ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон № 168) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 735909,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2009 року у сумі 7191,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 29377,00 грн., за березень 2009 року у сумі 190083,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 80516,00 грн., за травень 2009 року у сумі 33361,00 грн., за червень 2009 року у сумі 125305,00 грн., за липень 2009 року у сумі 46655,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 42329,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 80556,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 79591,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 12 081,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 8864,00 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0000953500 від 28.04.2011, яким відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, та податкове повідомлення рішення № 0000013500/0 від 10.02.2011, № 0000943500 від 28.04.2011, яким відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток.

Також згідно акту № 181 від 22.03.2011 позивачем встановлено, що підприємство за лютий 2011 року не подало декларацію з податку на додану вартість, відповідно до якого винесено податкове повідомлення рішення № 0003791502 від 22.03.2011.

Отже, відповідно до акту перевірки, податкових повідомлень рішень та відповідної довідки позивача станом на день подачі позову у платника податків існує заборгованість по податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача зі сплати податку на прибуток становить 1158517,50 грн. та з податку на додану вартість 920267,25 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону № 334 валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1. ст. 11 Закону № 334 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Щодо порушення відповідачем Закону № 168 суд вважає, що необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України від 20.12.2000 № 2181«Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181) встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0003791502 від 22.03.2011, що винесено на підставі акту № 181 від 22.03.2011 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п 14.1.175 ст. 14 Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ) податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПКУ встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПКУ позивач має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ДПІ у Києво Святошинському районі Київської області з метою погашення податкової заборгованості та керуючись ПКУ сформував податкову вимогу № 1727 від 18.07.2011, яку направлено засобами поштового звязку рекомендованим листом з повідомлення, що був вручений 22.08.2011.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач кошти не сплатив, зобов'язання перед бюджетом не виконав, тому на думку суду заборгованість підлягає стягненню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект - 2» (08150, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська область, 19-А) на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на прибуток в розмірі 1158517 (один мільйон сто пятдесят вісім тисяч пятсот сімнадцять) грн. 50 коп. (р\р № 31116009700356, одержувач УДК у Києво Святошинському районі, код 23569671, банк одержувача: ГУДКУ в Київській області, МФО 801018, код платежу 11021000) та податкову заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 920267 (девятсот двадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 25 коп. (р\р 31118029700356, одержувач УДК у Києво Святошинському районі, код 23569671, банк одержувача: ГУДКУ в Київській області, МФО 801018, код платежу 14010100).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.