Ухвала суду № 21903932, 15.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 лютого 2012 року           2а-749/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку»

до

проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області

скасування акту камеральної перевірки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі –відповідач) про скасування акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 07.11.2011 № 2/1501/33870383.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, суд виходить з такого.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів убачається, що предметом позову є акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 07.11.2011 № 2/1501/33870383.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції, наведено у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення компетенції адміністративного суду складає категорія “публічно-правового спору”.

Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов’язковим для зобов’язаної особи. Воля суб’єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов’язковими до виконання суб’єктами, яким вони адресовані.

За приписами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб’єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов’язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб’єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (кола суб’єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому, право прийняття за наслідками акту перевірки рішення органом державної податкової служби відповідних правових актів індивідуальної дії – податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних повноважень, в т.ч. може бути не реалізовано.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Зазначена правова позиція відповідає рекомендаціям Вищого адміністративного суду України, висловленим в пункті 13 інформаційного листа від 30 листопада 2009 року №1619/10/13 09.

З огляду на ту обставину, що предметом позову є акт камеральної перевірки, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, суд не повинен розглядати справу, якщо пред’явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

За правилами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Ураховуючи, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 07.11.2011 № 2/1501/33870383.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї документами та матеріалами надіслати позивачу.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія перспективного розвитку» з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                 Колеснікова І.С.