Рішення № 21903182, 14.03.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/630/2012

Номер провадження 2/2025/372/2012

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2012 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань Торенко Ю.П., за участю прокурора Ісікової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області , Служба у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що позивач є матір"ю ОСОБА_3, яка проживала з позивачем до серпня 2009 року. У серпні 2009 року доька пішла з дому, як з"ясувалося пізніше, вона виїхала до м. Харкова. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_5. Відповідач відмовилась від своєї доньки, не утримує її, не займається її вихованням, взагалі не цікавиться її життям, не виконує жодних батьківських обов"язків стосовно своєї доньки, а тому позивач звернулася до суду та вважає за доцільне та необхідне позбавити відповідача батьківських прав, стягнути з неї аліменти на утримання дитини та судові витрати.

У судове засідання позивач не з»явилася, але надала суду письмову заяву в якій прохала задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу за її відсутності. В попередніх судових засіданнях посилалася на те, що її доньку, відповідача по справі ОСОБА_3, після закінчення середньої школи, забрала до себе її рідної тітка з метою її подальшого влаштування на навчання для отриманні спеціальності. Однак, відповідач, не побажала йти навчатися, як її тільки всі не вмовляли, а почала вести свій такий, ні кому не зрозумілий, спосіб «дорослого»життя. Вона ні де не працювала, жила в місті Харків, де саме ні кому не говорила, інколи приїздила до дому із різними чоловіками з якими спільно проживала. Через деякий час, вона народила дитину. Про те що відповідач вагітна, вона особисто як її мати не знала. Про те, що вона «стала»бабусею, вона дізналася із телефонного дзвінка завідуючої пологовим відділенням лікарні м. Харків, яка запитала, чому її донька не бажає забирати дитину з пологового відділення. Вона поїхала до відповідача і вмовила, щоб дівчинку забрати додому. Відповідач погодилася; деякий час, майже рік, вона разом з дитиною жили в неї, про те вона за дитиною зовсім не доглядала і не займалася її вихованням, так як спала до 12 години дня, ввечері, залишала дитину і йшла а танці. Позивач вказала, що вона купила відповідачу окрему квартиру в цьому ж будинку де вона проживає. Відповідач проживала там з дитиною. Через деякий час, вона дізналася, що відповідач на довго залишає дитину саму без догляду і живе своїм особистим життям. Інколи дитина була голодною і без нагляду по декілька діб. На неодноразові спроби зробити зауваження відповідачу та «наставити її на вірний шлях», остання ні як не реагувала. І одного дня, вона принесла дитину до неї і попрохала за нею подивитися бо вона поїде на день народження до товаришів у місто Харків. Вона, як бабуся погодилася, проте, ні через день,тиждень, місяць і рік, відповідач не з»явилася до дому; не телефонувала, не цікавилася життям дитини. І їй не відомо, де зараз відповідач та чим вона займається. Дитина залишилася без матері і без будь-якої грошової (матеріальної допомоги) як від матері, бо та, в загалі їй не надає коштів, так і від держави, у зв»язку з її народженням, адже виплати не проводяться на дитину, тому, що відповідач не переоформила документи. Позивач також заначида, що вона дізналася, що відповідач цю дитину народила у громадському туалетів місті Харків. Починаючи з жовтня місяця 2011 року, позивач турбується про малолітню дитину, виховує її, одягає, годує та інше.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 27 лютого 2012 року в судове засідання не з»явилася, але надала суду письмову заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та просила розглядати справу за її відсутності, в попередніх судових засіданнях зазначила, що в інтересах дитини, повністю підтримує позовні вимоги позивача. Крім того, ОСОБА_6, пояснила, що ОСОБА_2 створила всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. За медичним висновком ОСОБА_2 може бути опікуном своєї онуки, в сім”ї відсутні захворювання, які б перешкоджали перебуванню дитини в ній. Що стосується самої особи відповідача, то пояснила, що з нею з самого дитинства були одна проблеми, адже, вона покидала свій дім, не відвідувала школу, з приводу чого на неї було заведено особову справу.

Прокурор вважала за необхідне, діючи в інтересах дитини, позов позивача задовольнити.

У судове засідання не забезпечено явку представника третьої особи органу опіки та піклування Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, але ними надано до суду письмову заяву, в якій вони не заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просять розглянути справу за їхньою відсутністю.

Відповідач ОСОБА_3 жодного разу в судове засідання не з»явилася, тоді як про день, час та місце слухання справи судом була повідомлена своєчасно та належним чином, однак про причини своєї неявки суду не повідомила і заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала. Відповідач була викликана шляхом розміщення в газеті «Слобідський Край»тексту оголошення, що відповідає вимогам ст.74 ЦПК України. Відповідач викликалася у судове засідання у порядку, передбаченому відповідно до діючого цивільно-процесуального законодавства. У зв»язку з тим, що відсутні відомості про місце фактичного проживання відповідача та на підставі ч.9 ст. 74 ЦПК України, а саме: відповідач місце проживання (перебування) або місцезнаходження якого позивачеві не відоме, викликаються до суду через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач був викликаний у судове зсідання через засоби масової інформації, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення в газеті «Слобідський Край».

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з викладеного, суд зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3, є матірю дитини: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (а. с.№ 11).

Позивач, бабуся малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно висновку про стан здоровя громадянина може виконувати обовязки опікуна малолітньої дитини (а.с.№ 28). ОСОБА_2 офіційно не працює, відповідно до Інформації, виданої Єлизаветівською сільською радою, утримує сім»ю за рахунок тимчасових заробітків, допомоги співмешканця ОСОБА_7, городництва, орендної плати за земельний пай. (а.с. 18).

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сімї ОСОБА_2 достовірно встановленою, що ОСОБА_2, її син ОСОБА_8, 1996 року народження та онука ОСОБА_5, проживають в трикімнатній квартирі з усіма зручностями. Для дитини створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального фізичного та психічного розвитку. Санітарний стан приміщення добрий. Вихованням та утриманням ОСОБА_5 займається бабуся, джерелом доходу сімї є тимчасова допомога на дитину, коли мати (батько) ухиляються від сплати аліментів, доходи, отримані від здачі земельної частки (паю) в оренду та підсобного господарства.

Згідно висновку Служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, щодо доцільності позбавлення батьківських прав та призначення опіки, громадянка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, малолітньою дитиною, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не цікавиться, не приділяє їм батьківської уваги та турботи, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Вихованням та утриманням дитини займається бабуся, ОСОБА_2, яка належним чином займається вихованням та розвитком дівчинки, здійснює догляд за нею. У своєму висновку Служба у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, зазначила, що за доцільне позбавити батьківських прав за ухиляння від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню дитини, громадянку ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити опікуном над дитиною громадянку ОСОБА_2 (а.с. №29).

У судовому засіданні 28 лютого 2012 року, в якості свідків по справі були допитані ОСОБА_9, знайома сім»ї, яка повідомила, що вона знає подину позивача та відповідача. Відповідач є досить «специфічною»дитиною та людиною, адже з боку позивача, їй завжди було створено всі необхідні умови для життя, розвитку, виховання та матеріального забезпечення. Про те остання, цього ніколи не цінила. Свідок вказала, що ні хто не знав, що відповідач була вагітна та народила дитину. Позивач завжди турбувалася і зараз турбується про дитину, бо відповідач ОСОБА_3, залишила її, позивачу по справі, а сама вже півроку не з»являється у селі і не цікавиться своєю донькою.

Також в якості свідка у судовому засіданні була допитана ОСОБА_10, яка пояснила, що вона знає родину позивача, бо живуть по сусідству. До неї, у жовтні місяці 2011 року, звернулася позивач з проханням погодувати груддю дитину, бо не дивлячи на вік дитинки, вона не вміла їсти нічого окрім їжі з бутилочки. Свідок дала свою згоду, адже вонга кормила свою власну дитинку, і як мати, не могла навіть уявити, що дитину можна не годувати та не турбуватися про неї.

Оскільки, свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень та принесли присягу свідка, та враховуючи те, що свідчення свідків не були спростовані у судовому засіданні жодним учасником процесу, у суду не має підстав не довіряти їх свідченням і ставити їх під сумнів.

Необхідно зазначити, що відповідно до висновку служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, про можливість виконувати обовязки опікуна (піклувальника) ОСОБА_2, остання згідно з медичним висновком здорова, за станом здоровя може бути опікуном малолітньої онуки. Бабуся має бажання займатися вихованням, утриманням дівчинки, її розвитком, навчанням, захистом прав та інтересів. Отже, ОСОБА_2 може бути призначена опікуном над дитиною ОСОБА_5 та над її майном, що буде відповідати інтересам малолітньої (а.с.№ 29).

У судовому засіданні, достовірно встановлено, що ОСОБА_5 свідомо не виконувала своїх батьківських обовязків по відношенню до своєї дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підтвердженням чого є посилання служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації на той факт, що під час телефонної розмови з працівниками служби у справах дітей райдержадміністрації та Єлизаветівської сільської ради ОСОБА_3 неодноразово попереджувалася про відповідальність щодо ухилення від виконання батьківських обов»язків, викликалася до органів опіки, але постійно ігнорувала бесіди та виклики.

Виходячи з вищевикладеного, суд встановив, що своїми діями відповідачка порушує зобовязання, закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Такий обовязок закріплений і в ст.180 Сімейного Кодексу України. Принцип № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: “Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення”. В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: “Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи”.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про охорону дитинства”від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що “Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону вказано, що “Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.”Згідно статті №12 цього Закону вказано, що “Виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов*язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров”я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці”. Статтею 15 Закону встановлено, що “Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобовязані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею”.

Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлені підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 ухиляння від виконання своїх обовязків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обовязку виконання батьківських обовязків по вихованню дитини це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що перешкод у спілкуванні з дівчинкою їй ніхто не чинив і не чинить, у тривалому відрядженні не знаходилася.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах дитини, суд вважає можливим задовольнити позов позивача і позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 243 СК України, опіка та піклування встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування.

Згідно ст.244 СК України піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначені дитині піклувальника враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб вона була призначена опікуном над ОСОБА_5, що вона характеризується позитивно, добре ставиться до онуки і займається вихованням дівчинки, та вивчивши особу ОСОБА_2., суд вважає можливим - призначити ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її майном.

Суд розяснює відповідачу ОСОБА_3, що відповідно до ст.168 СК України “Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав”.

У відповідності до ч.2 ст.166 СК України, “Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини”.

Статтею 180 Сімейного кодексу України, визначено, що батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Дана вимога закріплена і в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення відповідача та те, що відповідач не працює, і не перебуває на бліку в центрі зайнятості, має задовільний стан здоров"я; та те, що з неї не проводиться стягнення за виконавчими листами і те що на утриманні в неї інших осіб, яких вона за законом зобов"язана утримувати не має.

На підставі викладеного, суд знаходить позов позивача таким, що підлягає задоволенню. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд, позовні вимоги позивача, задовольняє і стягує з відповідача, аліменти на утримання дітей, у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття.

Згідно із ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову, тобто з 02 лютого 2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп..

Керуючись положенням ст.ст.10, 11, 31, 44, 57, 60, 79, 81, 88, 209, 212, 213-215, 223, 224-226 ЦПК України; ст. ст.164, 165,166, 169, СК України; ст.ст.8, 11, 12, 15 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч.2 ст.3 Конвенції "Про права дитини" від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації "Про права дитини", проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постанова №3 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, Служба у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку с. Єлизаветівка, Лозівського району, Харківська область, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 - батьківських прав відносно малолітньої: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки Єлизаветівка, Лозівського району, Харківська область, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер не відомий, не працюючої, не перебуваючої на обліку в центрі зайнятості - на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії, починаючи з дати звернення позивачем до суду 02 лютого 2012 року до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Встановити опіку над ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначивши опікуна (піклувальника) над нею та її майном ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Красне, Кегичівського району, Харківської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2.

Визначити місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, на час перебування дитини під опікою (піклуванням).

Зберігати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування у квартирі розташованою за адресою: АДРЕСА_1, протягом усього часу перебування дітей під опікою (піклуванням).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Лозівським міськрайонним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

(Повний текст Рішення виготовлено 16 березня 2012 року).

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд