Рішення № 21903074, 13.03.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-137/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2012 р. Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань Литвинової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсною угоди позики та стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсною угоди позики та стягнення боргу у сумі 22000 Євро посилаючись на те, що 15.09.2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позичили у нього, ОСОБА_2 суму 10 000 євро, та зобов'язалися повернути в строк тридцять днів після його вимоги про повернення боргу. В підтвердження чого 15.09.2007 року вони написали власноручно розписку. 17.06.2010 року позивачем були направлені письмові вимоги на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення взятих останніми в борг грошей, згідно розписки від 15.09.2007 року., але борг на сьогоднішній день так і не повернули.

16.03.2010 року ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_2 суму 12 000 євро та зобов'язався повернути у строк до 16.04.2010 року. В підтвердження чого 16.03.2010 року він написав власноручно розписку, але у вказаний строк борг не повернув.

На теперішній час ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 взяті в борг гроші не повернули. Крім того на вимоги повернути позивачу взяті в борг гроші вони ніяк не реагують, взагалі уникають спілкування зі ним. Тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

На підставі викладеного позивач прохає суд визнати дійсним правочин договору позики, укладений 15.09.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали гроші в сумі 10 000 ЄВРО і зобов'язалися повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк тридцять днів після його вимоги про повернення грошей.

Визнати дійсним правочин договору позики, укладений 16.03.2010 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3, отримав гроші в сумі 12 000 ЄВРО і зобов'язався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк до 16.04.2010 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.09.2007 року у сумі 10 000 ЄВРО (відповідно до курсу валют встановленого Національним банком України на момент розгляду справи).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 16.03.2010 року у сумі 12 000 ЄВРО (відповідно до курсу валют встановленого Національним банком України на момент розгляду справи).

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В судове засідання 13 березня 2012 року позивач не зявився, однак на адресу суду надійшла йог письмова заява, в якій він прохав суд слухати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав та прохав суд їх задовольнити в повному обсязі.

Інтереси відповідачів в судовому засіданні представляла адвокат ОСОБА_6, яка заперечувала проти позову в повному обсязі та прохала суд відмовити в його задоволенні. По суті справи вказала, що стосовно першого договору позики від 15.09.2007 року, за яким нібито ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали від позивача суму 10000 Євро, на підтвердження чого до суду була надана відповідна розписка. З цього приводу хотілося б відмітити, що відповідно до діючого законодавства, а саме Цивільного кодексу України, правочин вважається укладеним в усній формі, що мало місце в даному випадку, оскільки договір позики був нібито укладений в усній формі, якщо сторони у договорі в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так, при намірі укласти договір позики від 15.09.2007 року, позивачем була висунута умова договору, за якою позивач дає гроші відповідачам під відсоток. На дану умову відповідачі були не згодні, у зв'язку з чим договір позики так і не був укладений, про що свідчить відсутність у розписці підписів сторони нібито позичальників, а саме - ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджує і проведена в рамках цивільної справи почеркознавча експертиза. На підставі вищевикладеного, договір позики від 15.09.2007 року можна вважати нікчемним, оскільки через відсутність згоди між сторонами договору позики по всім істотним його умовам, останній так і не був підписаний позичальниками. Що ж стосується договору позики від 17.06.2010 року, за яким ОСОБА_3 отримав від позивача суму 12000 євро, то факт укладення даного договору ОСОБА_3 не оспорюється, але зазначені кошти останнім були повернуті позивачу, на підтвердження чого була надана до суду відповідна розписка від 09.06.2010 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 гроші у сумі 12000 Євро. Дану розписку позивач підписав перебуваючи в кафе та знаходячись у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16.06.2011 року, підпис, який виконаний від імені ОСОБА_2 не належить останньому. Проте довіряти зазначеному висновку ми не можемо з підстав, які зазначалися у клопотанні про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи та яке є в матеріалах даної цивільної справи. Відповідачі по справі в жодне судове засідання не зявились, про причини своєї неявки суду не повідомили, однак у судовому засіданні брала участь їх представник.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно доданої до матеріалів справи розписки від 15.09.2007 року (а.с.№09), ОСОБА_2, позивач по справі, позичив відповідачам по справі суму 10000 (десять тисяч) євро, які згідно розписки, останні зобовязались повернути в строк тридцять днів після вимоги позивача про повернення боргу.

17.06.2010 року позивачем були направлені письмові повідомлення на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення взятих останніми в борг грошей, згідно розписки від 15.09.2007 року (а.с.№11,12,13,14).

16.03.2010 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 суму 12000 (дванадцять тисяч) євро, та останній зобовязався повернути борг в строк до 16.04.2010 року, про що свідчить розписка в матеріалах справи підписана ОСОБА_3 (а.с.№10).

Як зазначено в позові, на теперішній час борг не повернуто.

В матеріалах справи також наявна розписка ОСОБА_2 від 09.06.2010 року, згідно якої ОСОБА_3 повернув йому борг на суму 12000 (дванадцять тисяч) євро (а.с.№34) та на яку посилаються відповідачі по справі, а позивач по справі заперечує даний факт.

В судовому засіданні 16 лютого 2011 року позивач по справі ОСОБА_2 та відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявили клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме за такими питаннями: Чи виконаний підпис, який міститься у розписці від 15.09.2007 року напроти прізвища та ініціалів ОСОБА_4 та напроти прізвища та ініціалів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно? Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 09.06.2010 року ОСОБА_2 або іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 в розписці від 15.09.2007 року ОСОБА_3 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 в розписці від 15.09.2007 року ОСОБА_3 чи іншою особою?

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 лютого 2011 року клопотання сторін було задоволено та матеріали справи направлено для проведення судово-почеркознавчої експертизи в ХНДІСЕ ім.. Бокаріуса (а.с.№43-45).

29 червня 2011 року справу було повернуто з відповідним висновком судово-почеркознавчої експертизи в ХНДІСЕ ім.. Бокаріуса(а.с.№205).

Відповідно до Висновку судово-почеркознавчої експертизи №2786 за цивільною справою №2-137/11 (а.с.№206-217), встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 09.06.2010, розташований під текстом, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Підпис від імені ОСОБА_3 в розписці від 15.09.2007, розташований в рядку «ОСОБА_1»,

виконаний ОСОБА_3. Підпис від імені ОСОБА_4 в розписці від 15.09.2007 в рядку «ОСОБА_4», виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4, ОСОБА_3 в вище наданому документі, не надається можливим з причин, вказаних в п. 3 «Дослідження». Підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від 15.09.2007, розташований в рядку «ОСОБА_4»(третій підпис знизу), виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4, ОСОБА_3 в вище наданому документі, не надається можливим з причин, вказаних в п.4 «Дослідження».

В судовому засіданні 14 вересня 2011 року представник відповідачів ОСОБА_6 надала клопотання свого довірителя ОСОБА_3 про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, оскільки має сумнів щодо обєктивності і неупередженості проведеної раніше експертизи, та прохав доручити проведення експертизи Науково-дослідному експертно-кримінальному центру Управління МВС України в Чернівецькій області (а.с.№237-239).

Ухвалою суду від 14 вересня 2011 року клопотання відповідача по справі ОСОБА_3 було задоволено частково, та керуючись Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України, який є додатком до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, доручено проведення додаткової почеркознавчої експертизи ХНДІСЕ ім.. Бокаріуса(а.с.№242).

Однак рахунок надісланий з ХНДІСЕ ім.. Бокаріуса для оплати додаткової почеркознавчої експертизи ОСОБА_3 не оплатив, в звязку з чим матеріали справи були повернуті до Лозівського міськрайонного суду Харківської області без виконання (а.с.№4-6, том№2).

Крім того, за клопотанням відповідача по справі ОСОБА_3 були у встановленому діючим законодавством порядку викликані в судове засідання свідки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Однак заявлені свідки в судове засідання не зявились, тоді як були належним чином та своєчасно повідомлені судом про час, день, місце розгляду справи. 14 лютого 2012 року від свідків по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на адресу суду надійшли заяви, в яких вони прохали суд слухати справу за їх відсутності, оскільки по справі за позовом ОСОБА_2 їм нічого не відомо (а.с.№46,47).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Також згідно ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд, дослідивши наведені факти та відповідні їм докази, доводи сторін, а також висновки судово-почеркознавчої експертизи, вважає за необхідне позов ОСОБА_2 задовольнити частково, а саме в частині визнання дійсним правочин договору позики, укладений 15.09.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримав гроші 10000 (десять тисяч) Євро і зобовязався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк тридцять днів після його вимоги про повернення грошей, а також правочин договору позики, укладений 16.03.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримав гроші 12000 (дванадцять тисяч) Євро і зобовязався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк до 16.04.2010 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, заборгованість за договором позики від 15.09.2007 року у сумі 10000 (десять тисяч) Євро та заборгованість за договором позики від 16.03.2010 року у сумі 12000 (дванадцять тисяч) Євро.

Стосовно позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки проведеною по справі експертизою доведено непричетність даних осіб до написання розписки від 15.09.2007 року.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідачів судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В звязку з викладеним, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1700 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень 00 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15,30,31,62, 213-215 ЦПК України, 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсною угоди позики та стягнення боргу задовольнити частково.

Визнати дійсним правочин договору позики, укладений 15.09.2007 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримав гроші 10000 (десять тисяч) Євро і зобовязався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк тридцять днів після його вимоги про повернення грошей.

Визнати дійсним правочин договору позики, укладений 16.03.2010 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримав гроші 12000 (дванадцять тисяч) Євро і зобовязався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в строк до 16.04.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість за договором позики від 15.09.2007 року у сумі 10000 (десять тисяч) Євро.

Стягнути з ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість за договором позики від 16.03.2010 року у сумі 12000 (дванадцять тисяч) Євро.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті державного мита в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. О. Каращука