Рішення № 21901472, 02.02.2012, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-890 Головуючий у1-й інстанції Оксюта Т.Г.

Доповідач Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Левенця Б.Б.

Невідомої Т.О.

при секретарі Демяненко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке карєроуправління" про визнання правочинів недійсними, стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року за безпідставністю заявленого позову відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке карєроуправління" (далі ТОВ "Вінницьке карєроуправління") про визнання недійсними договорів безвідсоткової цільової позики, укладених відповідачами в період з 4 червня 2009 року по 31 серпня 2010 року на загальну суму 1331450 грн., стягнення з ТОВ "Вінницьке карєроуправління" на користь ОСОБА_4 1251450 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.138-142).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: позивачку, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, відповідача, ОСОБА_5, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представника ТОВ "Вінницьке карєроуправління", який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

04 червня 2009 року, 25 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 01 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 02 листопада 2009 року, 09 грудня 2009 року, 27 січня 2010 року, 19 березня 2010 року, 29 березня 2010 року, 28 травня 2010 року, 09 червня 2010 року, 15 червня 2010 року, 18 червня 2010 року та 31 серпня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" були укладені договори безвідсоткової цільової позики.

Відповідно до умов вищевказаних договорів ОСОБА_5 зобов'язався надати ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" безвідсоткову цільову позику, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначені даними договорами строки.

Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 04 червня 2009 року сума позики становить 50 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 25 червня 2009 року сума позики становить 100 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 31 липня 2009 року сума позики становить 49 750 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 01 жовтня 2009 року сума позики становить 40 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 30 жовтня 2009 року сума позики становить 40 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 02 листопада 2009 року сума позики становить 40 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 09 грудня 2009 року 200 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 27 січня 2010 року сума позики становить 95 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 19 березня 2010 року сума позики становить 30 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 29 березня 2010 року сума позики становить 50 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 28 травня 2010 року сума позики становить 50 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 09 червня 2010 року сума позики становить 80 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 15 червня 2010 року сума позики становить 150 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 18 червня 2010 року сума позики становить 199 000 грн. Відповідно до п.п. 3.1. договору безвідсоткової цільової позики від 31 серпня 2010 року сума позики становить становить 157 700 грн.

30 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління", згідно якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купив частину частки у статутному капіталі ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління".

Підпунктом 2.3 п. 2 вказаного договору встановлено, що з моменту підписання договору виникає одночасний перехід всіх прав та обов'язків, які були обумовлені статусом продавця - ОСОБА_6, як учасника товариства, передбаченого установчими документами товариства.

Як вбачається з п.п. 4.2 п. 4 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" сторони свідчили про те, що вони разом і кожен окремо в момент підписання договору ні в якій мірі, ні законом, ні судовим рішенням, ні іншим способом не обмежені в праві заключати та виконувати договір.

Згідно п. 7.2 статуту ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" учасники товариства зобов'язанні виконувати прийняті на себе у встановленому порядку зобов'язання по відношенню до товариства, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; надавати товариству допомогу у досягненні його задач та функцій; дотримуватись положень установчих документів і виконувати рішення Зборів Учасників Товариства та інших органів управління товариства; не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; нести інші обов'язки, якщо це передбачено законами України та цим статутом.

Договори, укладені між ОСОБА_5 та ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" відповідно до вимог діючого законодавства, не підлягають нотаріальному посвідченню, а отже письмової згоди ОСОБА_4, як його дружини не було потрібно.

Фактично ОСОБА_5 надав ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" безвідсоткову цільову позику, як учасник товариства на підставі ч. 2 п. 7.2 статуту товариства.

Враховуючи те, що 04 червня 2009 року, 25 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 01 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 02 листопада 2009 року, 09 грудня 2009 року, 27 січня 2010 року, 19 березня 2010 року, 29 березня 2010 року, 28 травня 2010 року, 09 червня 2010 року, 15 червня 2010 року, 18 червня 2010 року та 31 серпня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" були укладені договори безвідсоткової цільової позики, суд прийшов до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даних договорів.

Підписанням цих договорів відповідачі свідчили, що вони до їх підписання ознайомились з усіма умовами, та свідомо обрали умови позики, викладені в цих договорах.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_5 погоджував укладання цих договорів зі своєю дружиною ОСОБА_4

Твердження ОСОБА_4 про те, що договори укладені без її згоди є надуманими та необґрунтованими, а тому вищевказана позовна вимога щодо визнання правочинів недійсними задоволенню не підлягає.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано 19 березня 2008 року, а договори були укладені протягом періоду з 25 червня 2009 року по 31 серпня 2010 року.

Тобто до укладання спірних договорів позивач з відповідачем ОСОБА_5 перебували у шлюбі один рік та три місяці.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за такий короткий проміжок часу подружнього життя кошти, які ОСОБА_5 надав у безвідсоткову цільову позику ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління", були спільними сумісними коштами подружжя позивач не надала, і це є ще однією підставою для відмови у задоволенні вищевказаної вимоги.

Згідно п.п.8.4 договорів безвідсоткової цільової позики від 04 червня 2009 року, 25 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 01 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 02 листопада 2009 року, 09 грудня 2009 року, 27 січня 2010 року, 19 березня 2010 року, 29 березня 2010 року, 28 травня 2010 року, 09 червня 2010 року, 15 червня 2010 року, 18 червня 2010 року та 31 серпня 2010 року жодна із сторін не має права передавати свої права за даними договорами третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Таким чином, спірні договори безвідсоткової цільової позики не передбачають оплату третій стороні і не створюють зобов'язання для третьої особи.

ОСОБА_4 не є стороною договорів безвідсоткової цільової позики, а тому у неї немає законних підстав для зміни або розірвання цих договорів.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими в частині встановлення факту укладення між ОСОБА_5 та ТОВ "Вінницьке карєроуправління" договорів безвідсоткової цільової позики на загальну суму 1331450 грн., за якими ОСОБА_5 передав ТОВ "Вінницьке карєроуправління" 1251450 грн., доведені ( т.1, а.с. 57-88). Обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими в частині встановлення факту перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 19 березня 2008 року, також доведені (т.1, а.с. 56).

Водночас висновки суду першої інстанції щодо: 1) недоведеності факту перебування указаних грошових коштів у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 2) доведеності факту укладення ОСОБА_5 оспорюваних договорів за погодженням з ОСОБА_4; 3) відсутності законодавчої вимоги щодо необхідності письмової згоди другого з подружжя для укладення одним з подружжя оспорюваних договорів, не відповідають обставинам справи, базуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального права до спірних правовідносин.

Указані обставини, враховуючи положення ст. 309 ЦПК, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Статтями 60, 61 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог пп. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

В даному конкретному випадку ОСОБА_5 не надав суду доказів, що грошові кошти у загальній сумі 1 251 450 грн., якими він розпорядився в період з 04 червня 2009 року по 31 серпня 2010 року, тобто в період шлюбу сторін, є його особистою приватною власністю.

Таким чином, висновок суду про те, що вказане майно не є спільною сумісною власністю подружжя, не відповідає обставинам справи.

За правилом ч.3 ст.65 СК України письмова згода другого з подружжя для укладення договору обов'язкова не тільки у випадку укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення, а є також необхідною для укладення договорів стосовно цінного майна.

В даному конкретному випадку предметом кожного з оспорюваних договорів є грошові кошти на суму від 30000 грн. до 200000 грн. (мінімум - у 1765 раз, максимум у 11765 раз перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) тобто цінне майно.

Допустимі, в даному випадку письмові, докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 надавала свою письмову згоду на укладення ОСОБА_5 оспорюваних договорів безвідсоткової цільової позики, у відповідача, ТОВ "Вінницьке карєроуправління", відсутні. Водночас, відповідач, ОСОБА_5, підтвердив ту обставину, що письмова згода на укладення оспорюваних договорів ОСОБА_4 не надавалась.

Таким чином, укладені ОСОБА_5 в період з 4 червня 2009 року по 31 серпня 2010 року договори безвідсоткової цільової позики на загальну суму 1331450 грн. не відповідають вимогам ст. 65 СК України, що, враховуючи положення ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання указаних правочинів недійсними.

За правилом ч.1 ст.216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

ОСОБА_4 одночасно з вимогами про визнання договорів недійсними заявила вимоги про стягнення з ТОВ "Вінницьке карєроуправління" на її користь 1251450 грн. в якості повернення майна, набутого цим відповідачем без відповідної правової підстави.

Однак грошові кошти у розмірі 1251450 грн., якими на свій розсуд розпорядився ОСОБА_5, мають статус спільного сумісного майна подружжя і частка кожного з подружжя не є визначеною. Враховуючи наведене, підстав для стягнення з ТОВ "Вінницьке карєроуправління" на користь позивачки всієї суми грошових коштів, переданих ОСОБА_5 за оспорюваними договорами та одержаних ТОВ "Вінницьке карєроуправління", немає.

Водночас відповідно до розяснень абзацу третього п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати реституцію та стягнути з ТОВ "Вінницьке карєроуправління" на користь ОСОБА_5 1251450 грн. (договори укладені на загальну суму 1331450 грн. (т.1, а.с. 57, 59, 61, 63, 65, 67, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86), фактично за договорами передана сума 1251450 грн. (т.1, а.с. 58, 60, 62, 64, 66, 68-69, 71, 73, 75, 77. 79, 81, 83, 85, 87)) в якості повернення одержаного на виконання договорів безвідсоткової цільової позики, які визнаються судом недійсними.

Оскільки позивачка не наполягала на відшкодуванні понесених нею судових витрат за рахунок ОСОБА_5, який порушив її майнові права при укладанні оспорюваних договорів, суд вважає за можливе не вирішувати цього питання.

Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати недійсними договори безвідсоткової цільової позики, укладені між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницьке карєроуправління": - від 04 червня 2009 року на суму 50 000 грн.; - від 25 червня 2009 року на суму 100 000 грн.; - від 31 липня 2009 року на суму 49 750 грн.; - від 01 жовтня 2009 року на суму 40 000 грн.; - від 30 жовтня 2009 року на суму 40 000 грн.; - від 02 листопада 2009 року на суму 40 000 грн.; - від 09 грудня 2009 року на суму 200 000 грн.; - від 27 січня 2010 року на суму 95 000 грн.; - від 19 березня 2010 року на суму 30000 грн.; - від 29 березня 2010 року на суму 50 000 грн.; - від 28 травня 2010 року на суму 50 000 грн.; - від 09 червня 2010 року на суму 80 000 грн.; - від 15 червня 2010 року на суму 150 000 грн.; - від 18 червня 2010 року на суму 199 000 грн.; - від 31 серпня 2010 року на суму 157 700 грн., а всього на загальну суму 1331450 грн.

Застосувати наслідки недійсності правочину.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке карєроуправління" , 21050, вул. Архітектора Артинова, 46, м. Вінниця, Україна, Р\р 2600530000244 в ВФ АКБ «ФОРУМ» м. Вінниця, МФО 302816, код за ЄДРПОУ 05531038 на користь ОСОБА_5 1251450 грн. (Один мільйон двісті пятдесят одну тисячу чотириста пятдесят грн.).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: