Постанова № 21901408, 20.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року <Текст >Справа № 2а-0870/10944/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик,

за участю представників

від позивача Рядинська К.М.

Шайтанов А.С.

Лисенко О.В.

від відповідача Ратієв Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: скасування податкових повідомлень-рішень №0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року.

Представники позивача під час судового розгляду справи підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просять позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначивши, що підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною. Податковий кредит з ПДВ звітного періоду згідно норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) визначається з урахуванням норм ведення податкового, а не бухгалтерського обліку. Порядок формування податкового кредиту звітного періоду з ПДВ не має зв`язку з фінансовим результатом звітного періоду, а визначається згідно вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями).

Згідно пояснень представників Позивача, перевищення собівартості продукції ПАТ «ЗАлК» над ціною її реалізації пов`язано виключно з діючими економічними та ринковими факторами. Вартість продукції підприємства напряму залежить від котирувань Лондонської Біржі Металів на алюміній, а отже ціна реалізації продукції підприємства відповідає рівню звичайних цін. Контролюючі органи не мають права вимагати від підприємства встановлення ціни реалізації продукції, на товари, ціни на які не регулюються державою. У акті перевірки зроблені висновки про порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.4.1, п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 №197/18935, які, як вважає Позивач, фактично не підкріплюються будь-якими доказами, носять характер суб`єктивних припущень. Виходячи з цього Позивач просить позов задовольнити, спірні податкові-повідомлення рішення скасувати, відшкодувати з Державного бюджету понесені при предявленні позову судові витрати.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що співробітниками Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ “ЗАлК”. В результаті перевірки перевіряючими було зроблено висновок, що ПАТ «ЗАлК» порушено п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.4.1, п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 №197/18935 та, як наслідок цього порушення, ПАТ „ЗАлК” завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011р. на загальну суму 352 566 грн. та за квітень 2011р. на загальну суму 158 997 грн., крім того, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у квітні 2011 року на суму ПДВ 352 566 грн. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення №0001260808, №0001270808 від 15.08.2011 обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України, тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на підставі ст. ст. 78, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ “ЗАлК” (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямком відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2011р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт №179/08-08/00194122 від 29.07.2011 (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.4.1, п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 №197/18935, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011р. на загальну суму 352 566 грн. та за квітень 2011р. на загальну суму 158 997 грн., крім того, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у квітні 2011 року на суму ПДВ 352 566 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001260808 від 15.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011р. у розмірі 352 566грн., у т.ч. не відшкодовано на момент перевірки 352 566грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001270808 від 15.08.2011, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість всього у сумі 511563грн., у т.ч. за березень 2011р. у сумі 352566грн., за квітень 2011р. у сумі 158997 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач оскаржував їх в адміністративному порядку. За результатами оскарження спірні податкові повідомлення-рішення№0001260808, №0001270808 від 15.08.2011 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Згідно з п. 14.1.36. Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під терміном «особа» при цьому, за змістом п. 14.1.139. Податкового кодексу України, для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, розуміється суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1996 № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вищезазначеного нормативно-правового акту, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавець при визначенні терміну «господарська діяльність» важливим вважає підкреслити мету діяльності платника податку, яка повинна бути направлена на отримання доходу. Саме «направленість на отримання доходу», (а не прибутку) є одними з основних кваліфікуючих ознак зазначеного поняття.

Згідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 43 ГК України врегульовано, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за період, що перевірявся Відповідачем, здійснювало господарську діяльність, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною.

Позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, віднесена на валові витрати, відносно правомірності чого не заперечує Відповідач.

Згідно думки Відповідача, обов'язковою умовою віднесення податку на додану вартість у вартості придбаних товарно-матеріальних запасів на дозволений податковий кредит з ПДВ є їх використання у власній господарської діяльності Позивача, то ПДВ з різниці між ціною отримання товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість та ціною реалізації кінцевої продукції Позивача не може бути віднесено на дозволений податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, такий висновок Відповідача є помилковим та не відповідає положенням Податкового кодексу України. Обов'язковою умовою для віднесення ціни (вартості) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, на валові витрати, а також включення сплаченого по цих операціях ПДВ до податкового кредиту є саме їх (товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість), а не їх ціни (вартості) подальше використання у власній господарській діяльності та у оподатковуваних операціях.

Відповідно Позивач згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України правомірно визначав податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою саме їх (товарів, послуг), а не їх вартості, використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

В акті перевірки Відповідач, аналізуючи положення діючого податкового законодавства робить висновок про те, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. На думку Відповідача, Позивач намагався покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості за рахунок бюджетного відшкодування.

Такий висновок є помилковим, оскільки у відповідності до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Податкове законодавство України не містить жодних інших додаткових вимог щодо необхідного для визначення обєкта оподаткування рівня цін, крім зазначених в п.188.1 ст.188 Податкового кодексу.

Під час розгляду справи Відповідач не заперечував, що рівень цін, за якими Позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва відповідає рівню звичайних цін, порядок визначення яких передбачений законодавством України.

Згідно зі ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. На продукцію виробництва ВАТ «ЗАлК» держава не встановлює ціни, а отже при продажі своєї продукції позивач самостійно встановлює ціну продажу, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що продається.

У відповідності з п.1.20.1 ст.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на вироблювані Позивачем товари, що продаються, відповідно не встановлений факт продажу Позивачем товарів нижче чи вище за «звичайну ціну».

Таким чином, посилання Відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості є недоречним, оскільки ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Податковий кодекс України не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості. В податковому законодавстві України є лише посилання на звичайні ціни, але вказаний термін не є тотожним терміну «собівартість продукції».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень та визначених в них податкових зобовязань.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничій алюмінієвий» комбінат судовий збір у розмірі 56грн.46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 13.01.2012.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева