Постанова № 21900830, 30.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року 11:52 Справа № 2а-0870/8357/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі судового засідання Батигіні О.В.

за участю представників:

від позивача: Бурі О.Є, Кравченка П.О.

від відповідача: Шавло Р.О., Крошки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, в якій позивач з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000380808 від 13.05.2011, яким ПАТ «ЗФЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5768327,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00грн.; №0000390808 від 13.05.2011, яким ПАТ «ЗФЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 24240928,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00грн., які були винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на підставі висновків акту перевірки №92/08-08/00186542 від 21.04.2011.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити та дали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили в повному обсязі, зазначивши, що перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами не поставлявся. Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначене п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011р. на загальну суму ПДВ 24240927,00грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 5768326,00грн. Таким чином, враховуючи зазначене, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Також, в судовому засіданні 02.11.2011 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі, мотивуючи це тим, що підставою для прийняття оскаржуємих податкових повідомлень-рішень, якими позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011р., стали висновки акту перевірки від 25.02.2011 №38/08-08/00186542, вказаним актом перевірки встановлено завищення суми відємного значення з ПДВ за грудень 2010р. та прийнято ППР від 16.03.2011 №0000100808, яке є предметом розгляду в справі №2а-0870/6378/11.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, оскільки суд вважає, що відповідач не повинен був враховувати висновки акта попередньої перевірки, так як акт перевірки не є рішенням податкового органу і податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі такого акту перевірки, були оскаржені в судовому порядку та відповідно, не були узгодженими.

Відповідно до ст.160 КАС України, 28.11.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» скорочено ВАТ «ЗФЗ» (код ЄДРПОУ 00186542), зареєстроване в органах державної влади розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів за №1047-р від 30.05.1995р., свідоцтво про державну реєстрацію від 30.05.1995р. №11031200000001727.

ВАТ «ЗФЗ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 01.09.2000 під №24, станом на теперішній час перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 18.04.2011 було здійснено зміну найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів».

На підставі направлення від 08.04.2011 № 0232, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 08.04.2011 №375 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010р.

За наслідками перевірки був складений акт №92/08-08/00186542 від 21.04.2011.

Так, підставою для висновків акту перевірки стали результати попередньої перевірки оформленої актом від 25.02.2011 №38/08-08/00186542 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування відємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року.

На сторінках 16-17 акту перевірки від 21.04.2011 зазначено, що за наслідками попередньої перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2010 року (акт перевірки №38/08-08/00186542 від 25.02.2011) було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку.

Було встановлено порушення ПАТ «ЗФЗ» вимог абз.4 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 30009253,00грн. по товарам сплаченим але фактично не отриманим.

Зокрема зазначається, що в грудні 2010 року ПАТ «ЗФЗ» протягом грудня 2010р. січня 2011р. не отримано коксовий горішок, кокс камяновугільний від постачальників за передоплату грудня 2010р. на суму 145 600 000,00грн., у тому числі ПДВ 24266666,67грн.

Враховуючи результати попередньої перевірки (акт №38/08-08/00186542 від 25.02.2011) ПАТ «ЗФЗ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за січень 2011 року на 24240927,00грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011р. на суму 5768326,00грн.

З урахуванням вказаного на сторінці 17 акту перевірки від 21.04.2011 наводяться висновки, згідно з якими:

- на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997 ПАТ «ЗФЗ» завищило суму бюджетного відшкодування, заявлену у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011р. на загальну суму ПДВ 24240927,00грн.

- на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997 ПАТ «ЗФЗ» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 5768326,00грн.

Ознайомившись із актом ПАТ «ЗФЗ» подало свої заперечення на висновки акту перевірки.

09.08.2011 ПАТ «ЗФЗ» отримано відповідь на заперечення №3113/10/25-020 від 19.07.2011, згідно з якою доводи заперечень були визнані необґрунтованими, а висновки акту перевірки залишені без змін.

13.05.2011 ПАТ «ЗФЗ» отримано податкові повідомлення рішення: №0000380808 від 13.05.2011, яким останньому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 57768327,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00грн.; № 0000390808 від 13.05.2011, яким ПАТ «ЗФЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24240928,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями ПАТ «ЗФЗ» ініціювало процедуру апеляційного узгодження зазначених податкових повідомлень-рішень та звернулося із первинною скаргою до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області.

20.07.2011 ПАТ «ЗФЗ» отримано рішення про результати розгляду первинної скарги №3113/10/25-020 від 19.07.2011. Згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПА відмовила у задоволенні скарги підприємства, оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

У відповідності із ст.56 Податкового кодексу України ПАТ «ЗФЗ» оскаржило зазначені вище податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

03.10.2011 ПАТ «ЗФЗ» було отримано рішення про результати розгляду повторної скарги (№253486810-2115 від 28.09.2011) згідно з яким у задоволені скарги підприємству було відмовлено, а оскаржені ППР залишені без змін.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, матеріалами справи також встановлено, що на підставі акту попередньої перевірки №38/08-08/00186542 від 25.02.2011 (на який посилається відповідач в акті перевірки №92/08-08/00186542 від 21.04.2011), СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000100808 від 16.03.2011, яким зменшено розмір відємного значення за грудень 2010р. в сумі 30009253,00грн.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем в апеляційному та судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 по справі №2а-0870/6378/11 позовні вимоги ПАТ «ЗФЗ» задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16 березня 2011р.

Відповідач вважає, що за змістом пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ» вбачається, що обєктом оподаткування операцій платника податку є поставка товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до чинного законодавства, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України передбачено, що «бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг».

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, обєктом оподаткування непрямого податку є поставка товару, тобто певні дії щодо передачі у власність товару з одного боку та його оплата з іншого. Право власності виходячи з цивілістичної точки зору включає в себе такі аспекти як право користуватись, володіти та розпоряджатись. Перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами не поставлявся. Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке відповідно визначено в п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Господарські зобовязання у даному випадку укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків обумовлених договорами купівлі-продажу та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ, що суперечить законодавчим підставам здійснення господарської діяльності і зумовлює висновок про нікчемність правочину передбаченого приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, виходячи з наступного.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. (п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення “першої події” та наявність податкової накладної.

Як встановлено у судовому засіданні на підставі письмових доказів, у позивача виникла перша подія у вигляді здійснення попередньої оплати (фактичного перерахування) передоплати та отриманні від постачальника податкові накладні, тому Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» обґрунтовано формувало податковий кредит також по першій події.

Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає, що право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту виникає тільки у випадку здійснення фактичної поставки товарів у цьому ж періоді.

В акті перевірки наведена інформація щодо укладених позивачем договорів поставки:

Між ПАТ «ЗФЗ» та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було укладено договори поставки №1007466 від 23.12.2010 та №1007467 від 23.12.2010. за умовами вказаних договорів поставки ВАТ «НЗФ» взяло на себе зобовязання поставити і передати у власність ПАТ «ЗФЗ» коксову продукцію, а ПАТ «ЗФЗ» взяло на себе зобовязання прийняти та оплатити таку продукцію в асортименті, в якості та кількості згідно специфікацій до відповідних договорів. Строк дії договорів встановлений до 31.12.2011 і може бути подовжений за взаємною домовленістю сторін.

У грудні 2010 ПАТ «ЗФЗ» здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «НЗФ» на загальну суму 145 600 000,00грн, в тому числі ПДВ - 24 266 666,66 грн. окремими платіжними дорученнями:

-№ 174421 від 30.12.2010 року за коксовий горішок по договору № 1007466 від 23.12.2010 року;

-№ 174420 від 30.12.2010 року за коксовий горішок по договору № 1007467 від 23.12.2010 року.

На суму ПДВ, яка була сплачена ПАТ «ЗФЗ» в ціні товару (згідно з наведеними платіжними документами) ВАТ «НЗФ» видав податкові накладні, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних ПАТ «ЗФЗ» за грудень 2010 року.

Як було зазначено, вказані договори поставки, були укладені ВАТ «ЗФЗ» на строк до 31.12.2011 року. Згідно умов договору поставка продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії договору, а не тільки у грудні 2010 року та січні 2011 року. На теперішній час вказані договори поставки діють та виконуються сторонами, поставка продукції по вказаним договорам фактично здійснюється, що підтверджується актами приймання-передачі продукції та залізничним документами.

Між ПАТ «ЗФЗ» та ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «МГЗК») було укладено договір поставки № 115 від 27.12.2010. За умовами вказаного договору поставки ВАТ «МГЗК» взяло на себе зобов'язання поставити і передати у власність ПАТ "ЗФЗ" концентрати марганцеворудні, а ПАТ "ЗФЗ" взяло на себе зобов'язання прийняти та оплатити таку продукцію в асортименті, в якості та кількості згідно специфікацій до договору.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2011, і може бути подовжений за взаємною домовленістю сторін.

У грудні 2010 року ПАТ «ЗФЗ» здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «МГЗК» на загальну суму 30 000 000,00грн, в тому числі ПДВ - 5 000 000,00грн. платіжним дорученням № 174422 від 30.12.2010 року з призначенням платежу - за поставку концентрату марганцеворудного 2с по договору № 115 від 27.12.2010.

ВАТ «МГЗК» виписало ПАТ «ЗФЗ» податкову накладну № 617 від 30.12.2010, якою підтверджено сплату ПДВ на загальну суму 5 000 000,00грн.

Як було зазначено вище, вказаний договір поставки, укладений ПАТ «ЗФЗ» на строк до 31.12.2011. Згідно умов договору поставка продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії договору, а не тільки у грудні 2010 року. На теперішній час вказаний договір поставки продовжує діяти та виконується сторонами, поставки продукції фактично здійснюється, що підтверджується актами приймання-передачі продукції та залізничним документами. В акті перевірки вказується, що ВАТ «ЗФЗ» не отримало продукції на частину передплати, а саме на суму 24 441 620,27грн., в тому числі ПДВ 4 073 603,38грн. Вказані дані підтверджують, що поставки продукції здійснюються, а договір спрямований на настання реальних наслідків.

Між ПАТ «ЗФЗ» та ВАТ «Орджонікідзевский гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «ОГЗК») було укладено договір поставки № Т1202/05 від 28.12.2010. За умовами вказаного договору поставки ВАТ «ОГЗК» взяло на себе зобов'язання поставити і передати у власність ПАТ «ЗФЗ» марганецьмістку продукцію, а ПАТ «ЗФЗ» взяло на себе зобов'язання прийняти та оплатити таку продукцію в асортименті, в якості та кількості згідно специфікацій до договору.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2011 і може бути подовжений за взаємною домовленістю сторін.

У грудні 2010 року ПАТ «ЗФЗ» здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «ОГЗК» на загальну суму 15 400 000, 00грн., в тому числі ПДВ - 2 566 666,67грн. платіжними дорученням № 174423 від 30.12.2010 з призначенням платежу - за поставку агломерату марганцевого згідно контракту № Т1202/05 від 28.12.2010.

ВАТ «ОГЗК» виписало ПАТ «ЗФЗ» податкову накладну № 349 від 30.12.2010, якою підтверджено сплату ПДВ на загальну суму 2 566 666,67грн.

Як було зазначено вище, вказаний договір поставки укладений ПАТ «ЗФЗ» на строк до 31.12.2011. Згідно умов договору поставка продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії договору, а не тільки у грудні 2010 року.

На теперішній час вказаний договір поставки продовжує діяти та виконується сторонами, поставки продукції фактично здійснюються, що підтверджується актами приймання-передачі продукції та залізничними документами. В акті перевірки підтверджується, що за передплату грудня 2010 року ПАТ «ЗФЗ» не отримало продукції на загальну суму 10 013 897,00грн., в тому числі ПДВ 1 668 982,83грн. Вказаний факт засвідчує, що поставка продукції здійснюється, а договір спрямований на настання реальних наслідків.

Як вже зазначалось, вказані договори укладені на строк до 31.12.2011. Згідно умов договорів поставка продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії договору, а не тільки у грудні 2010 року.

Згідно пп. 14.1.191-а п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України “постачання товарів” фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Здійснення передплати за продукцію по договору є операцією, яка здійснюється згідно з таким договором, та є подією, яка викликає зміни в структурі активів платника податків.

Позивачем на вимогу суду надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне отримання Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” товару, їх транспортування тощо, тобто свідчать про реальність укладених договорів.

Як було встановлено, сума ПДВ була фактично сплачена підприємством позивача при здійсненні попередньої оплати товару у складі вартості товару. В свою чергу, постачальник товару, при отриманні такої попередньої оплати, включив до складу податкових зобовязань суму зазначеного ПДВ в повному обсязі за першої подією, на виконання вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу- зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Українисумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, незалежно від моменту переходу права власності на товар.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року та відображенні залишку від'ємного значення, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного періоду ПАТ «ЗФЗ» не допускало порушення норм податкового законодавства.

Щодо врахування висновків попереднього акту перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про порушення підприємством вимог ст.ст.198, 200 Податкового кодексу України ґрунтуються на твердженні, що підприємством не враховано висновки попередньої перевірки, які оформлені актом №38/08-08/0086542 від 25.02.2011.

Фактично висновки попереднього акту перевірки від 25.02.2011 стали підставою для висновків про завищення ПАТ «ЗФЗ» заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року та завищення суми від'ємного значення податкового кредиту в рядку 24 Декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що оскільки актом перевірки №38/08-08/0086542 від 25.02.2011 не підтверджено правомірність визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, то має місце завищення Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2011 року, не можуть бути прийняті до уваги у звязку з наступним.

Пунктом 54.3 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктами 56.1.-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.18. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як було встановлено податкове повідомлення-рішення, яке винесено на підставі акту перевірки №38/08-08/0086542 від 25.02.2011 було оскаржено позивачем в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 по справі №2а-0870/6378/11 позовні вимоги ПАТ «ЗФЗ» задоволені та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16 березня 2011р. Судове рішення у справі №2а-0870/6378/11 на час розгляду справи не набрало законної сили.

Отже, акт перевірки №38/08-08/0086542 від 25.02.2011 до моменту узгодження податкового зобов'язання не може бути підставою для коригування податкових зобов'язань наступних періодів.

З урахуванням вказаних обставин ПАТ «ЗФЗ» не повинно було враховувати вказані висновки попередньої перевірки при веденні свого податкового обліку, оскільки на момент проведення перевірки питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2011 року, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту попередньої перевірки, були оскаржені та на момент перевірки мали неузгоджений характер, не підлягали виконанню до набрання рішенням по справі законної сили.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Запорізький завод феросплавів» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000380808 від 13.05.2011, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 5768327 (пять мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч триста двадцять сім) гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000390808 від 13.05.2011, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24240 928 (двадцять чотири мільйони двісті сорок тисяч девятсот двадцять вісім) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова

Постанова виготовлена у повному обсязі 05.12.2011.