Постанова № 21893625, 25.01.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3006/11

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. 16.15 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., при секретарі судового засідання Рекунова К.А., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ТзОВ СП «Терпак-Транс»представник Марина В.Г., Терпак Ю.Ю., Слюсаренко В.Є.;

відповідача: Ужгородська МДПІ представник Подойма Н.В., Мокрянин І.М., Шушко М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненим адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Терпак-Транс»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25 січня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 лютого 2012 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „СП „Терпак-Транс” звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання незаконними дій службових осіб Ужгородської МДПІ щодо складання акту № 976/23-1/22095030 від 22.08.2011 р. та скасування акта перевірки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року було відмовлено у відкритті провадження щодо позовних вимог про скасування Акта № 976/23-1/22095030 від 22 серпня 2009 року, а в частині позовних вимог про визнання дій службових осіб Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області щодо складання Акта №976/23-1/22095030 від 22 серпня 2009 року протиправними, провадження було відкрито.

22.09.2011 р. позивач збільшив позовні вимоги (а.с.96-10) та крім вищевказаної позовної вимоги просив також скасувати податкові повідомлення-рішення №226/23-1/22095030, №227/23-1/22095030 від 13.09.2011 року (а.с.96-102). В подальшому, 14.11.2011 року змінив позовні вимоги та зміненими позовними вимогами просив скасувати податкові повідомлення-рішення №226/23-1/22095030, №227/23-1/22095030 від 13.09.2011 року (а.с.225-226, 235-236).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування та визначення сум податкових зобовязань по ПДВ став висновок відповідача про те, що позивачем включено до складу операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та до складу операцій, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків операції з транзитних перевезень вантажів, які в силу п. 5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 197.8 ст. 197 ПК України звільнені від оподаткування. Проте позивач зазначає, що здійснювані операції у процесі його господарської діяльності не є транзитними у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” та ПК України, а є операціями з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом двох видів: де місцем завантаження є територія іншої держави, а місцем розгрузки територія України; та де місцем завантаження є територія України, а місцем вигрузки територія іншої держави, що підтверджується відповідними міжнародно-транспортними накладними. На переконання позивача, до таких господарських операцій слід застосовувати спеціальні норми податкового законодавства, які визначають порядок оподаткування операцій з міжнародних перевезень. Також вказано на те (згідно додаткових пояснень від 11.11.11 р., (т.1 а.с.225-226, 235-236), що навіть якщо кваліфікувати здійснювані позивачем операції з міжнародного перевезення вантажів як транзитні, то відповідачем неправомірно враховано у обсяг транзитних перевезень весь обсяг здійснених позивачем перевезень вантажів, в тому числі за межами митної території України, тоді як транзитні перевезення здійснюються виключно територією України, тобто з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України. Це призвело до помилкового завищення відповідачем показника обсягу пільгових перевезень здійснених позивачем. Позивач також вказує на те, що він має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними виписаними його контрагентом ПП ОСОБА_7, оскільки на момент складання відповідних податкових накладних ПП ОСОБА_7 у встановленому законом порядку був зареєстрованим платником ПДВ. Вказує також на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що свідчить про незаконність її результатів.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову (т.1 а.с.172-181), пояснив, що наведені у позовній заяві доводи стосовно порушення порядку проведення перевірки є надуманими та безпідставними, вказано на правомірність проведення перевірки позивача оформленої актом перевірки № 976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р. Відзначив, що позивач за охоплений перевіркою період здійснював транзитні перевезення територією України, які звільнені від оподаткування ПДВ, тому не має права на формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ сплачених в ціні таких послуг. З наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податкової інспекції Закарпатської області, на підставі наказу від 29.06.2011 р. № 708, було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Терпак-Транс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. (акт Ужгородської МДПІ №976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р., (т.1 а.с.26-81), в подальшому встановлено, що дана дата є помилковою, а вірна дата акту 22.08.2011 року, якою встановлено порушення ТОВ „СП „Терпак-Транс”:

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 p. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ „СП „Терпак-Транс” завищено суму податкового кредиту на загальну суму 513784 грн.

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 p. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ „СП „Терпак-Транс” донараховано податок на додану вартість на загальну суму 3132 грн.

- пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.7, пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 p. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ „СП „Терпак-Транс” завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 457671 грн.

На підставі акту перевірки № 976/23-1/22095030 від 22 серпня 2011 року Ужгородською міжрайонною державною податкової інспекції Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 р.:

- за № 226/23-1/22095030, яким визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 3915,00 (в т.ч. за основним платежем 3132,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 783,00 грн.) (т.1 а.с.82).

- за № 227/23-1/22095030, яким зменшену суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 457671 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86681,75 грн. (т.1 а.с.83).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та встановлено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ № 976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р. (т.1. а.с.26-81) підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування та визначення сум податкових зобовязань по ПДВ слугувало встановлене перевіркою завищення здекларованих позивачем показників у рядку 10.1. розділу ІІ податкових декларацій з ПДВ „Операції на митній території України” та відповідно занижено показник у рядку 4 податкових декларацій „Операції, які звільнені від оподаткування”. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ „СП „Терпак-Транс” допущено порушення п.6.1 та п. 6.2.4 п. 6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у включенні до складу операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, операції з транзитних перевезень вантажів, які згідно п. 5.15 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування. В результаті податковим органом було визначено питому вагу звільнених від оподаткування операцій в загальному обсязі господарських операцій, яка складає 47,94% та пропорційно було визначено суму податку, яка не включається до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи стверджується, що у період з 01 квітня 2009 р. по 31 березня 2011 року позивач - ТОВ „СП „Терпак-Транс” здійснював господарську діяльність з надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України, та за межами митної території України. Також протягом періоду, охопленого перевіркою позивач, зокрема, надавав послуги з перевезення вантажів з Італії, Угорщини в інші країни (Російську Федерацію, Казахстан, Азербайджан, тощо) в тому числі через територію України, під час якого платник здійснював оформлення двох міжнародно-транспортних накладних: одна для здійснення перевезення до зони митного контролю, друга від пункту зони митного контролю через територію України до зони митного контролю, що підтверджується СMR та актами виконаних робіт (т.2 а.с.97-248, т.3 а.с. 1-247, т.4 а.с.1-208, т.5 а.с.155-195).

Правове регулювання оподаткування податком на додану вартість здійснюваних позивачем господарських операцій здійснювалося відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року згідно розділу V податкового кодексу України.

У процесі судового розгляду, за запитом суду (т.1 а.с.193) було отримано інформацію від Чопської митниці від 28.10.2011 р., якою підтверджено, що частина здійснюваних перевезень вантажів ТОВ „СП „Терпак-Транс” здійснювалася під митним режимом транзиту територією України (т.1 а.с. 195-209).

Суд враховує, що норми п.1.12 ст.1, п.п.6.2.4. ст.6, та п.п.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України, що встановлюють поняття та порядок оподаткування операцій з надання послуг міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, необхідно застосовувати системно, у кореспонденції з іншими правовими нормами, зокрема, які визначають порядок оподаткування операцій з перевезення вантажів транзитом (в митному режими транзиту) територією України.

Відповідно до п.5.15 ст.15 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції закону від 25.03.2005 року № 2505-IV звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Вказана норма в редакції Закону України від 04.06.2009 р. № 1451-VI передбачала, що звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положенням глави 33 Митного кодексу України.

У відповідності зі ст. 200 глави 33 Митного кодексу України, транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Пунктом 4.10. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено, що при наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

Згідно з п 197.8. статті 197 Податкового кодексу України також передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, визначаються Законом України "Про транзит вантажів" від 20.10.99 № 1172-XIV (зі змінами та доповненнями).

Під поняттям "транзит вантажів" у розумінні статті 1 вказаного Закону слід розуміти перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що послуги з транзитного перевезення вантажів здійснюються виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Відповідно, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування (показник ряд. 4 декларації).

Суд констатує, що відповідач Ужгородська МДПІ вірно визначила режим даних операцій позивача, як транзитні перевезення, а не міжнародні перевезення, проте під час проведення перевірки ТОВ „СП „Терпак-Транс” та відповідно при визначенні обсягу наданих вказаним субєктом господарювання послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, податковий орган не визначив обсягу послуг, що відповідає транзитним перевезенням територією України від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України, а врахував у обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі які надані за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень. У акті перевірки № 976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р. не наведено належних правових підстав для зменшення податкового кредиту позивача в частині, що відповідає обсягу послуг з перевезення вантажів за межами митної території України.

З наявних у матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR), актів виконаних робіт (т.2 а.с.97-248, т.3 а.с. 1-247, т.4 а.с.1-208), податкових декларацій (т.5 а.с.133-140), розрахунку обсягу пільгових перевезень за даними декларацій (т.6 а.с.74-158), розрахунку обсягу пільгових перевезень за даними первинних документів (т.1 а.с.227-233, т.2 а.с.97-248, т.3 а.с. 1-247, т.4 а.с.1-208, т.5 а.с.155-195), розрахунку обсягу пільгових перевезень за даними акту перевірки (т.1 а.с.26-81) вбачається, що згідно первинних документів фактична питома вага звільнених від оподаткування операцій в загальному обсязі господарських операцій позивача складає 17,01 % проти обсягу - 19,33 %, визначеного у податкових деклараціях, та проти 47,94%, визначеного за даними перевірки (т.1 а.с.227-233).

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності наданих позивачем розрахунків обсягів пільгових перевезень даним первинних документів, такі розрахунки податковим органом не спростовано, в той час як ч. 2 ст. 71 КАС України обовязок доведення цього покладає на податковий орган як субєкта владних повноважень. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Водночас суд враховує, що податковий орган в ході проведення перевірки мав можливість самостійно визначити обсяг транзитних перевезень територією України за даними первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів виходячи із приписів п.п. 20.1.8. ст.20 та п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України за умови належної реалізації визначених чим законом повноважень.

При цьому суд враховує, що відносини у сфері оподаткування за охоплений перевіркою період регулювалися пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, якими встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказані фактичні обставини справи, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про відсутність факту завищення ТОВ „СП „Терпак-Транс” сум бюджетного відшкодування у податкових деклараціях за охоплений перевіркою період та заниження сум податкових зобовязань.

Окрім цього, податковий орган, вірно визначивши перевезення, як транзитні, а не міжнародні як хибно вважав позивач, повинен був самостійно вирахувати частку ПДВ, що підлягала сплаті, або повинна була бути зарахована до податкового кредиту, враховуючи вартість проїзду по території України, або витребувати дані докази від ТОВ «СП Терпак-Транс»в ході перевірки, чого зроблено не було. Натомість, відповідач Ужгородська МДПІ, вірно визначивши дані перевезення як транзитні, застосувала однакову ставку ПДВ як по вартості перевезень по території України, так і поза її межами, що не відповідає вимогам п. 4.10. ст. 4, п. 5.15., ст. 15Закону України «Про податок на додану вартість».

Також за результатами перевірки податковим органом зменшено ТОВ „СП „Терпак-Транс” податковий кредит на суму сплаченого податку в ціні експедиційних послуг в сумі 52705,33 грн. від ПП ОСОБА_7 на підставі податкових накладних № 01 від 30.04.2009 р. та № 1 від 29.05.2009 р.

Судом встановлено, що висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 52705,33 грн., базується на тому, що відповідна сума не підтверджена податковими зобовязаннями контрагента: ПП ОСОБА_7 дані суми податку не включено до податкових зобовязань відповідного періоду, водночас подані ПП ОСОБА_7 уточнюючі розрахунки податкових зобовязань за вищевказані періоди у звязку із самостійним виявленням помилок (за 04.2009 рік подано 14.09.2009 року № 84393; за 05.2009 рік подано 06.08.2009 року № 74756) до уваги не беруться, оскільки ПП ОСОБА_7 з 01 липня 2009 року анульований як платник ПДВ.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент існування відповідних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи стверджується, що постачальником експедиційних послуг - ПП ОСОБА_7 позивачу були виписані податкові накладні № 01 від 30.04.2009 р. (т.5 а.с.138) та № 1 від 29.05.2009 р. (т.5 а.с.140), що містять всі, передбачені п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», реквізити. Податковим органом у акті перевірки встановлено, що контрагент позивача у період з 04.11.2008 року по 30.06.2009 року, тобто в період складання спірних податкових накладних, був зареєстрований платниками податку на додану вартість, що представником відповідача не заперечується, тому в силу пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказаний субєкт при здійсненні господарських операцій з надання експедиційних послуг, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, мав право на складання відповідних податкових накладних. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ПП ОСОБА_7 податкових накладних, вважається підтвердженим. В обліку позивача господарські операції з вищеназваним контрагентом належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки № 976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р. на те, що ПП ОСОБА_7 дані суми податку не включено до податкових зобовязань відповідного періоду та на те, що вказаний субєкт після анулювання його реєстрації платником ПДВ не мав права подавати уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ за період у якому він був таким платником, після анулювання реєстрації платника ПДВ. Суд враховує, що згідно ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 1 та ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та складання податкової звітності. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи не відображенні) в податковій звітності певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки інших платників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

З поміж іншого суд також звертає увагу на те, що із змісту спірних податкових повідомлень рішень від 13 вересня 2011 р. № 226/23-1/22095030 та № 227/23-1/22095030 вбачається, що вони прийняті на підставі акту перевірки № 976/23-1/22095030 від 22.08.2011 р., однак податковим органом не надано суду відповідний акт перевірки. Натомість в матеріалах справи міститься акт перевірки Ужгородської МДПІ № 976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р., проте оскаржені податкові повідомлення рішення на підставі даного акту перевірки не приймалися. Суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення приймалися відповідно до акту від 22.08.2011 року, в якому помилково податковим органом вказано дату 22.08.2009 р

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем вимог абзацу 2. п. 5. та п. 7. розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом державної податкової служби України № 1003 від 24.12.2010 р., неналежне оформлення документу, що може бути носієм доказової інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Змінений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Терпак-Транс»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №226/23-1/22095030, №227/23-1/22095030 від 13.09.2011 року.

3. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.