Постанова № 21892506, 16.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/22620/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретаріДанилкіній П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 (смт.Старобешеве)

до першого відповідача

Управління Пенсійного фонду України в Старобешевському районі Донецької області (смт.Старобешево)

до другого відповідача

Управлінням Державної казначейської служби України у Старобешівському районі Донецької області (смт.Старобешеве)

про

стягнення примусово сплаченого збору в розмірі 5999,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від першого відповідача ОСОБА_3 за довіреністю

від другого відповідача не з`явився

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до відповідачів, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Старобешевському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення примусово сплаченого збору в розмірі 5999,65 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник першого відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову.

Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, 14.02.12р. надав до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду заперечення на адміністративний позов та просив розглянути справу за відсутності повноважного представника другого відповідача.

Дослідивши важливі для прийняття рішення фактичні обставини та докази на їх підтвердження наявні в матеріалах справи, заслухавши заперечення першого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

2 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до відповідачів, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Старобешевському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення примусово сплаченого збору в розмірі 5999,65 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що позивач придбав автомобіль марки «Toyota Camry Comfort 2,4L 5M/T (R2) 202», вартістю 239986,00 грн. При реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем було сплачено збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 5999,65 грн., що дорівнює 3% від вартості автомобіля у пенсійний фонд (відповідно до квитанції №14881.176.1 від 04.06.11р.).

Ухвалою суду від 10.01.12р. було замінено первинного відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області належним відповідачем Управлінням Державної казначейської служби України у Старобешівському районі Донецької області.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що сплата пенсійного збору у даному випадку є протиправною, посилаючись на те, що відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Позивач наполягає на тому, що обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладається саме на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобіля. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перший відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позов, відповідно до яких зазначив, що згідно з п.9 ст.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що збори на обов`язкове державне пенсійне страхування при відчужені легкових автомобілів, сплачується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перший відповідач посилаючись на п.12 Постанови Кабінету Міністрів України Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 зазначає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Також перший відповідач, посилаючись на ст.3 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України, у зв`язку з чим не може бути належним відповідачем по даній справі. На підставі викладеного, перший відповідач просить суд відмовити у задоволені адміністративного позову.

Другий відповідач Управління Державної казначейської служби України у Старобешівському районі Донецької області у судове засідання не з`явився, у запереченнях на адміністративний позов просив розглянути справу за відсутності повноважного представника. Відповідно до письмових заперечень на адміністративний позов наданих до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду 14.02.12р. просив відмовити у задоволені адміністративного позову посилаючись на те, що відповідно до наказу Державного казначейства України №226 від 10.12.02 р. «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» визначено, що органи Державної казначейської служби України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень. Другий відповідач зазначає, що станом на 10.02.12р. жодного подання до управління від першого відповідача не надходило.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №Д-0592 від 02.06.11р. укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автогалс» позивачем було придбано автомобіль марки «Toyota Camry Comfort 2,4L 5M/T (R2) 202», вартістю 239,986 грн.

Квитанцією №14881.176.1 від 04.06.11р.позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача 31212224700356, МФО 834016 банк отримувача ГУДКУ у Донецькій області, отримувач УПФУ, код отримувача 34687368, призначення платежу «101;2282911693; №% в Пенс» у розмірі 5999,65 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно з ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року №9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11р. за скаргою ОСОБА_4 на незаконну відмову начальника Управління Горлова В.Г., викладену в листі від 01.03.04р. №668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.

Згідно з ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, розглядається судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Отже, відповідно до Закону обовязок зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 5999,65 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією від 04.06.11р. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 94,10 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, ст. ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідачів Управління Пенсійного фонду України в Старобешевському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення примусово сплаченого збору в розмірі 5999,65 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) безпідставно сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5999,65 грн. згідно з квитанцією №14881.176.1 від 04.06.11р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 94,10 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 16 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.