Постанова № 21891991, 15.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/22291/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представників позивача Бабіч І.Ю.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 15 700, 61 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.08.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У своїй заяві про надання статусу безробітного зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в Порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, про що складено акт № 838 від 31.08.2011 року. В результаті розслідування встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія НОМЕР_1, ОСОБА_2 на момент перебування на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Тому позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману ним суму допомоги по безробіттю за період з 11.08.2009 року по 05.08.2010 року у розмірі 15700,61 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За відомостями адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 09.12.2011 року, відповідача зареєстровано за адресою: 83096, АДРЕСА_1. (а.с.19). Саме за вказаною адресою відповідачу судом надсилалась ухвала про відкриття провадження. Згідно відбитку календарного штемпеля, довідки ф.20, конверт з ухвалою про відкриття провадження та судовою повісткою повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.01.2011 року місцезнаходженням відповідача є адреса: АДРЕСА_2 (а.с.33). Однак конверт з судовою повісткою повернуто з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявних в ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідно до заяви від 11.08.2009 року відповідач звернувся до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про його працевлаштування, в якій зазначив, що у якості фізичної особи-підприємця не зареєстрований (а.с. 8).

Згідно з актом розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 31.08.2011 року № 838 (а.с.11) за результатами звірки даних з Державним реєстратором та відповідно наданої Довідки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_1, а також наданого виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Донецьку ради листа від 27.07.2011 року № 01/19-1802 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_1, 24.01.2011 року внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не повязано з її банкрутством (а.с.14).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.

Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. “б” ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, у п.12 Порядку якого визначено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Отже, на момент реєстрації в службі зайнятості ОСОБА_2 належав до зайнятого населення, що унеможливлювало надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Суд зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомив позивача, що він зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із змінами та доповненнями, застраховані особи зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 11.08.2009 року по 05.08.2010 року склала 15 700, 61 грн. (а.с.9).

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 15 700, 61 грн. (пятнадцять тисяч сімсот гривень шістдесят одну копійку) на розрахунковий рахунок 37176002002327 в ГДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код за ЄДРПОУ 25671511.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 лютого 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 20 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.