Рішення № 21890912, 05.03.2012, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 0311/518/2012

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 березня 2012 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Долі О.І.,

з участю представника позивача Корнєйчик В.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_2 про стягнення 15372 гривень 54 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 15372 гривень 54 копійок. Свої вимоги обґрунтували тим, що за умовами договору позики № 87 від 4 вересня 2002 року ОСОБА_2 було надано грошові кошти в сумі 10000 гривень для придбання житлового будинку, які остання зобовязувалася повернути до 30 листопада 2007 року, зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 3% річних. Однак, в порушення п. 2.6 укладеного договору відповідачем не проводилось погашення позики щорічно рівними частинами в строк до 30 листопада, а також не було повернуто суму позики станом на 30 листопада 2007 року, що є невиконанням умов договору. Враховуючи складні побутові умови багатодітної сімї відповідача, а також тяжке її матеріальне становище, ОСОБА_2 було дозволено залишок коштів станом на 1 червня 2006 року в сумі 8000 гривень погашати рівними частинами по 1000 гривень щорічно протягом з 2007 року по 2014 рік, зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 3% річних. Відповідно до п. 3.2 договору за прострочення погашення позики та сплати відсотків відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі 0.5% від невнесеної або не в строк внесеної суми за кожен день прострочення. Однак, ОСОБА_2 умов укладеного договору не виконує. Станом на 24.01.2012 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 15372 гривень 54 копійки, з них: несплаченої позики 3600 гривень, відсотків за користування коштами 1217 гривень, пені за несвоєчасно сплачену позику 5025 гривень, пені за несвоєчасно сплачені відсотки 5530 гривень 54 копійки. На неодноразові усні та письмові звернення позивача з проханням повернути суму боргу відповідач ніяк не реагує та ухиляється від повернення коштів на суму 15372 гривень 54 копійки. Посилаючись на зазначені обставини, Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 3600 гривень боргу за договором позики, 1217 гривень відсотків за користування коштами, 10555 гривень 54 копійки пені за несвоєчасно сплачені позику та відсотки, а всього кошти на загальну суму 15372 гривень 54 копійки та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача Корнєйчик В.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 3600 гривень боргу за договором позики, 1217 гривень відсотків за користування коштами, 10555 гривень 54 копійки пені за несвоєчасно сплачені позику та відсотки, а всього кошти на загальну суму 15372 гривень 54 копійки та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує. Підтвердила, що 9 вересня 2002 року отримала від позивача позику на суму 10000 гривень, які зобовязувалася повернути до 30 листопада 2007 року. В звязку з тяжким фінансовим становищем до даного часу суму позики позивачу нею не повернуто. Не оспорює суму коштів, нарахованих позивачем як відсотки за користування коштами та пеню за несвоєчасно сплачені позику та відсотки.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Той факт, що договір позики між сторонами було укладено, підтвердили сторони в судовому засіданні 9 вересня 2002 року ОСОБА_2 отримала від Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі грошові кошти в сумі 10000 гривень згідно умов договору позики № 87 від 4 вересня 2002 року, які зобовязувалася повернути до 30 листопада 2007 року. Однак, відповідач умов договору не виконала і в обумовлений термін, незважаючи на неодноразові звернення до неї позивача, не повернула суми позики. Зазначене підтвердили сторони в судовому засіданні, а також це встановлено з дослідженого судом договору позики № 87 від 4 вересня 2002 року.

Судом також встановлено, що за умовами договору позики № 87 від 4 вересня 2002 року ОСОБА_2 було надано грошові кошти в сумі 10000 гривень для придбання житлового будинку, які остання зобовязувалася повернути до 30 листопада 2007 року, зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 3% річних. Однак, в порушення п. 2.6 укладеного договору відповідачем не проводилось погашення позики щорічно рівними частинами в строк до 30 листопада, а також не було повернуто суму позики станом на 30 листопада 2007 року, що є невиконанням умов договору. Враховуючи складні побутові умови багатодітної сімї відповідача, а також тяжке її матеріальне становище ОСОБА_2 було дозволено залишок коштів станом на 1 червня 2006 року в сумі 8000 гривень погашати рівними частинами по 1000 гривень щорічно протягом з 2007 року по 2014 рік, зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 3% річних. Відповідно до п. 3.2 договору за прострочення погашення позики та сплати відсотків відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі 0.5% від невнесеної або не в строк внесеної суми за кожен день прострочення. Однак, ОСОБА_2 умов укладеного договору не виконує. Станом на 24.01.2012 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 15372 гривень 54 копійки, з них: несплаченої позики 3600 гривень, відсотків за користування коштами 1217 гривень, пені за несвоєчасно сплачену позику 5025 гривень, пені за несвоєчасно сплачені відсотки 5530 гривень 54 копійки. На неодноразові усні та письмові звернення позивача з проханням повернути суму боргу відповідач ніяк не реагує та ухиляється від повернення коштів на суму 15372 гривень 54 копійки. Зазначене не оспорюється сторонами, а також підтверджується дослідженими судом протоколом виїзної комісії засідання правління Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 1 від 1.06.2006 року, розрахунками заборгованості станом на 24.01.2012 року, претензіями № 573/1 від 29.10.2007 року, № 269/1 від 19.12.2007 року, № 065/1 від 15.10.2010 року та № 064/1 від 20.12.2011 року, повідомленнями № 265/1 від 1.03.2007 року, № 121/1 від 17.06.2008 року, № 778/1 від 29.05.2009 року, № 959/1 від 21.09.2009 року, № 9761/1 від 12.05.2011 року.

Проаналізувавши пояснення сторін та оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі взяті на себе зобовязання по договору позики № 87 від 4.09.2002 року виконав у повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_2 порушено умови вказаного договору, кошти відповідно до умов договору нею своєчасно не сплачувалися, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 3600 гривень несплаченої позики, 1217 гривень відсотків за користування коштами, 5025 гривень пені за несвоєчасно сплачену позику, 5530 гривень 54 копійки пені за несвоєчасно сплачені відсотки, а всього кошти на загальну суму 15372 гривень 54 копійки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача - Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 214 гривень 60 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (р/р 37124012004343 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, код 30248087) 3600 (три тисячі шістсот) гривень боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (р/р 26006232361010 у ВРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 303440, код 30248087) 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) гривень відсотків за договором позики та 10555 (десять тисяч пятсот пятдесят пять) гривень 54 копійки пені за несвоєчасно сплачені позику та відсотки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (р/р 26006232361010 у ВРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 303440, код 30248087) 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя районного суду О.В. Невар