Постанова № 21890031, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.11Справа №2а-13580/10/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Левченко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №5 від 10.01.2011 року;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.2011 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Видавництво та друкарня «Таврида» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про скасування вимоги від 07.10.2010 року № Ю-1727 про сплату боргу у сумі 906597,79 гривень, яка недоїмкою у розмірі – 906597,79 гривень, на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вимоги мотивовані тим, що 07.10.2010 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим виставлено вимогу № Ю-1727 про сплату боргу в сумі 906597,79 гривень недоїмки зі сплати страхових внесків станом на 01.10.2010 року. Позивач зазначає, що вимогу про сплату боргу виставлено у зв’язку з несплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, однак, ним своєчасно були сплачені страхові внески, утому числі за листопад 2009 – серпень 2010 року. На думку позивача, відповідачем протиправно перерозподілено страхові внески підприємства, які сплачені за листопад 2009 року – серпень 2010 року, на користь погашення іншої заборгованості.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.10.2010 року було відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим висунуто вимогу №Ю-1727 від 07.10.2010 року про сплату боргу на суму 906597,79 гривень, з них недоїмка по страховим внескам в сумі 906597,79 гривень. Підставою для прийняття зазначеної вимоги стала нібито наявна у позивача заборгованість по страховим внескам за невизначений період. Вважає, що підприємство не має заборгованості станом на 01.10.2010 року зі сплати страхових внесків, тому зазначена сума не відповідає дійсності. Окрім того, звертає увагу суду, що оскаржена вимога прийнята без врахування, що тих обставин, що рішення № 1032 від 13.12.2007 року оскаржено підприємством у судовому порядку, а також посилаючись на те, що відповідач самостійно здійснював розподіл отриманих платежів у рахунок погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, проведення такого розподілу отриманих платежів визнано в судовому порядку протиправним, але відповідачем ні яких дій по зворотному перерозподілу страхових внесків не вчинено, тому позивач вважає, що сума недоїмка по страховим внескам станом на 07.10.2010 року у розмірі 906597,79 гривень не відповідає дійсним обставинам, у зв'язку з чим просив суд скасувати вимогу № Ю-1727 від 07.10.2010 року Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає, що вимога № Ю-1727 від 07.10.2010 року прийнята у відповідності з діючим законодавством та просив суд відмовити у задоволені вимог адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці –підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432049 (а.с.17)

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ Статистики в АРК № 05/3-6-25/381 Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі (а.с.18).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня «Таврида» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Таким чином, позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон).

Стаття 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками. Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

П.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 передбачають, що страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальник зобов’язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону).

Обчислення і сплата страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплата фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) врегульоване Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N21-1, зареєстрована у Мін’юсті України 16.01.2004 за N64/8663.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим згідно із статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі картки особового рахунку платника виставлено вимогу №Ю-1727 про сплату боргу на суму 906597,79 гривень, з яких 906597,79 гривень - недоїмка по страховим внескам. Відповідно до пояснень представника відповідача у судовому засіданні, слідує, що спірну вимогу прийнято на суму недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2009 року - серпень 2010 року в розмірі 906597,79 гривень (за рахунком № 2560870448712 - 854707,53 гривень; за рахунком № 2560870548713 - 51890,26 гривень).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем вимоги № Ю-1727 від 07.10.2010 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає необхідним встановити правомірність підстав для прийняття вимоги № Ю-1727 станом на 07.10.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату.

Відповідно до пп. "б", "в" п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до пункту "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Зі спірної вимоги вбачається, що зазначена в ній сума боргу сформована на підставі даних картки особового рахунку платника та складається з суми недоїмки у розмірі 906597,79 гривень (за рахунком № 2560870448712 - 854707,53 гривень; за рахунком № 2560870548713 - 51890,26 гривень).

Під час судового розгляду справи судом досліджено довідку ДП Видавництво і друкарня «Таврида» про суми розрахунків по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року, довідку ДП Видавництво і друкарня «Таврида» про сплату сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року за даними бухгалтерського обліку позивача.

Зі змісту вищенаведених документів вбачається, що позивачем було сплачено своєчасно та у повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період, зокрема, з грудня 2009 року по серпень 2010 року, що також підтверджується платіжними документами позивача.

Судом встановлено, що заборгованість, яка існувала за даними Управління ПФУ у підприємства станом на час виставлення оскаржуваної вимоги, виникла в зв'язку з діями Управління ПФУ по самостійному перерозподілу грошових коштів підприємства, сплачених як поточні страхові внески.

Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, якою визначено право органів Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Так, постановою Окружного адміністративного суду від 16.12.2008 року по справі №2а-3197/08/8 визнані протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному перерозподілу грошових коштів ДП Видавництво і друкарня «Таврида», сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року та в період примусового виконання цього рішення, а також визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня «Таврида», на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року, в період оскарження рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року у судовому порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року апеляційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 залишено без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-3197/08/8, що набрало законної сили 23.07.2009 року, встановлено, що відповідач мав зупинити стягнення за рішенням № 1032 саме на період судового оскарження цього рішення, а дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо самостійного змінення призначення платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок сплати страхових внесків, здійснення перерозподілу грошових коштів на погашення заборгованості за рішенням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.2007 року, яке знаходиться на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ та під час судового розгляду справи за позовом ДП Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення № 1032 від 13.12.2007 року, визнані судом протиправними.

Не оспорюючи право відповідача на перерозподіл страхових внесків в звичайних умовах, суд дійшов висновку, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право та відповідних повноважень по перерозподілу сплачених позивачем страхових внесків саме під час примусового виконання рішення № 1032 від 13.12.2007 року та його оскарження в суді.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-3197/08/8, борг за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А про оскарження рішення №1032 від 13.12.2007 року (яке набрало законної сили 05.06.2008 року), де оскаржуване рішення було визнано судом законним та обґрунтованим та не було скасовано, а отже борг за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі можуть та повинні бути перерозподілені на погашення існуючого боргу, у тому числі за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, і до 05.06.2008 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішення № 1032 від 13.12.2007 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 22.09.2009 року було роз’яснено резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.2008 року по адміністративній справі № 2а-3197/08/8, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 року.

Також, слід зазначити, що після набрання ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 22.09.2009 року про роз’яснення судового рішення законної сили, відповідач виконав постанову Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-3197/08/8 та вніс зміни до картки особового рахунку позивача з урахуванням вищенаведеної постанови та ухвали від 22.09.2009 року про роз’яснення судового рішення в ручному режимі.

Результатом таких дій стала відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків та укладення між позивачем та відповідачем договору розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ відкрито виконавче провадження від 11.02.2008 року про стягнення з підприємства (боржник) на користь Управління ПФУ (стягувач) суми за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України № 1058, вимога про сплату боргу є виконавчим документом. У зв’язку з тим, що у Центральному ВДВС СМУЮ відкрито виконавче провадження за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року та ведеться примусове його виконання, Управління ПФУ не має право одночасно включати до вимоги суму боргу за рішенням № 1032, що може призвести до подвійного стягнення суми за цим рішенням.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що незважаючи на те, що відповідачем до картки особового рахунку у ручному режимі були внесені зміни та страхові внески підприємства зараховані за призначенням, це тільки зменшило суму недоїмки, оскільки, у ДП Видавництво і друкарня «Таврида» ще до винесення оскаржуваної вимоги існувала заборгованість зі страхових внесків, яка виникла з 2005 року та постійно прирощувалась. Таким чином, станом на 01.10.2010 року у підприємства ДП Видавництво і друкарня «Таврида» з урахуванням виконання рішення Окружного адміністративного суду АРК № 2а-3197/08/8 за рахунком №2560870448712 заборгованість складає 264708,16 гривень, за рахунком №2560870548713 заборгованість складає 15200,92 гривень.

Окрім того, відповідач звернув увагу, що у зв’язку з тим, що на даний час виконано рішення Окружного адміністративного суду АРК у справі №2а-3197/08/8 від 16.12.2008 року та 20.12.2010 року, між підприємством ДП Видавництво і друкарня «Таврида» та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК укладений договір розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені, картка особового рахунку набула іншого вигляду, тому дослідити, як перерозподілялись страхові внески за 2010 рік і в рахунок сплати яких фінансових санкцій є не можливим.

Отже, на думку суду, у разі нездійснення відповідачем протиправного перерозподілу страхових внесків підприємства, сплачених за лютий-серпень 2008 року, на погашення рішення № 1032 від 13.12.2007 року в період оскарження відповідних рішень в судовому порядку та перебування таких рішень на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ, за позивачем не виникла б заборгованість зі сплати страхових внесків та у відповідача не було б підстав для виставлення оскаржуваної вимоги № Ю-1727 від 07.10.2010 року, оскільки, матеріалами справи підтверджено сплату позивачем у відповідності до вимог Закону № 1058 страхових внесків за період грудень 2009 року - серпень 2010 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що перерозподіл та зміна УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК призначення платежів за платіжними дорученнями на погашення заборгованості за рішеннями № 1032 від 13.12.2007 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, призвело до невірного перерозподілу страхових внесків, сплачених позивачем платіжними дорученнями, призначеними для сплати страхових внесків, невірного розрахунку заборгованості позивача зі сплати страхових внесків та, відповідно, до необґрунтованого виставлення відповідачем вимоги №Ю-1727 від 07.10.2010 року.

Крім того, відповідач наполягав на тому, що з урахуванням виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-3197/08/08, недоїмка зі сплати страхових внесків на 01.12.2010 року склала 348958,77 гривень, причому відповідачем не було надано доказів, що підтверджують такі висновки та обґрунтовують зазначену суму заборгованості із зазначенням підстав та періоду її виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи суперечливу позицію відповідача стосовно наявності заборгованості зі сплати страхових внесків у позивача станом на 01.10.2010 року, з урахуванням виконання рішення Окружного адміністративного суду АРК у справі №2а-3197/08/8, але не надання відповідачем доказів стосовно наявності вищенаведеної заборгованості, суд вважає такі висновки відповідача не доведеними та не обґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-1727 від 07.10.2010 року про сплату боргу належить скасувати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено у судовому засіданні 27.01.2011 року, відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.02.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя «Про сплату боргу» №Ю-1727 від 07 жовтня 2010 року на суму 906597,79 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Кудряшова А.М.