Постанова № 21889961, 20.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2012 р. Справа №2а-920/12/0170/6 (15 г. 24 хв.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. ,

при секретарі Кожевніковій І.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність від 20.01.12р., ОСОБА_2, довіреність від 20.01.12р.,

представника відповідача ОСОБА_3, довіреність №2882/9/10-0 від 05.09.11р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Фрегат»

доДержавної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Фрегат» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 00014622301 від 04.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 1866,35 грн., у тому числі: 15910,00 грн. основний платіж та 2753,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 29.09.2011 року № 1641/23-02/20706274, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Закону України "Про податок на додану вартість".

У судовому засіданні представники позивача на позовних вимогах наполягали з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 року ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було складено акт № 1641/23-02/20706274 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ВАТ «Фрегат», код ЄДРПОУ 20706274, з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період: грудень 2010 року та березень 2011 року.

Згідно з висновком вказаного акту перевіркою встановлено, що ВАТ «Фрегат» в порушено п ч.1 ст203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV зі змінами та доповненнями в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Фрегат», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вищевикладене свідчить про відсутність у ВАТ «Фрегат» постачання та продажу послуг по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: п.п 7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями та п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого занижено податок на вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15910 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 11010 грн. та за березень 2011 року в сумі 4900 грн.

На підставі акту перевірки від 29.09.2011 року № 1641/23-02/20706274 ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014622301 від 04.10.2011 року, якими ВАТ «Фрегат» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 1866,35 грн., у тому числі: 15910,00 грн. основний платіж та 2753,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з зазначеним висновком ВАТ «Фрегат» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00014622301 від 04.10.2011 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 00014622301 від 04.10.2011 року, суд зобовязаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Так, позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає в будівництві будівель, інших видах оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, вирощування зернових та технічних культур.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ВАТ «Фрегат» здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Базис Торг» та ПП «Пан-буд».

Згідно надісланих актів позапланових перевірок:

-ДПІ в м. Сімферополі - акт від 14.06.11 №7840/23-4/36165986 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Базис Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986) питань взаємовідносин з ТОВ «Сібтрейд» ЄДРПОУ 36989577 за березень 2011 р. (лист ДПІ в м. Сімферополі від 23.06.11р. № 5949/7/23-4).

-ДПІ в м. Сімферополі - акт від 25.03.11 №3410/23-7/37081614 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Пан-буд» (ЄДРПОУ 37081614) з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за грудень 2010 року (лист ДПІ в м. Сімферополі від 28.03.11 № 2935/7/23-7)

та наданих документів ВАТ «Фрегат» лист від 26.05.11 № 50 (вх.№ 3632/10 від ) на лист ДПІ в Сімферопольському районі від 27.04.11 № 1771/10/2302 «Про надання документів» та від 13.09.11р. №98 (вх.№5750/10 від 13.09.11) на лист ДПІ в Сімферопольському від 22.08.11р. №3083/10/23-02, які наведено у додатку 2 до акта перевірки, та згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. та з 01.03.11р. по 31.03.11р. встановлені відносини ВАТ «Фрегат» з постачальниками та покупцями:

-ПП «Пан Буд», код за ЄДРПОУ 37081614, обороти у сумі 66060,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 11010,12 грн.

-ПП „Базис Торг", код за ЄДРПОУ 36165986, обороти у сумі 29397,84 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4899,64 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП «Пан-Буд» суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ „Фрєгат" заключило договір купівлі - продажу товару з ПП „Пан-Буд", код за ЄДРПОУ 37081614 від 24.12.10 №91.

На виконання вимог договору ПП „Пан Буд" поставляє на адресу ВАТ „Фрєгат" матеріали, на що виписує наступну податкову накладну: від 24.12.2010 №839 на суму 66060,72 в т.ч. ПДВ у сумі 11010,12 грн.

За перевіряємий період обороти склали 66060,72 грн., в тому числі ПДВ у сумі 11010,12 грн. податковий кредит було сформовано згідно податкової накладної від 24.12.2010 №839 на суму 66060,72 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 11010,12 грн.

Згідно баз даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ВАТ „Фрегат" по контрагенту ПП „Пан Буд" є розбіжність у сумі 11010,12 грн. податкового кредиту. Ця розбіжність виникла в наслідок того, що у ПП „Пан Буд" знято з зобов'язань цю суму актом від 25.03.11р. №3410/23-7/37081614 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Пан-буд» (ЄДРПОУ 37081614) з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за грудень 2010 року.

Згідно надісланого акту ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.11р. №3410/23-7/37081614, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП «Пан-буд» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Щодо взаємовідносин з ПП „Базис Торг"суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ „Фрєгат" заключило договір купівлі-продажу товару з ПП „Базис Торг", код за ЄДРПОУ 36165986 від 01.03.11 №91.

На виконання вимог договору ПП „Базис Торг" поставляє на адресу ВАТ „Фрегат" матеріали, на що виписує наступну податкову накладну: від 01.03.2011 №8 на суму 29397,84 , в т.ч. ПДВ у сумі 4899,64 грн.

За перевіряємий період обороти склали 29397,84 грн., в тому числі ПДВ у сумі 4899,64 грн. Податковий кредит було сформовано згідно податкової накладної від 01.03.2011р. №8 на 29397,84 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 4899,64 грн.

Згідно баз даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ВАТ „Фрегат" по контрагенту ПП „Базис Торг" є розбіжність у сумі 4899,64 грн. податкового кредиту. Ця розбіжність виникла в наслідок того, що у ПП „Базис Торг" знято з зобов'язань цю суму актом від 14.06.11 №7840/23-4/36165986 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Базис Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986) питань взаємовідносин з ТОВ «Сібтрейд» ЄДРПОУ 36989577 за березень 2011р.

Згідно надісланого акту ДПІ в м. Сімферополі від 14.06.11р. №7840/23-4/36165986:

Основним постачальником відвантаженої продукції вищеперерахованим контрагентам було підприємство ТОВ «Сібтрейд» (ЄДРПОУ 36989577).

Станом на дату складання акту підприємство ТОВ «Сібтрейд» (ЄДРПОУ - 36989577) обліковується зі станом 9 - «До ЄДР направлено запит про відсутність за місцезнаходженням».

Згідно з даними останньої податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ У Дзержинському р-ні м. Харкова (Продавець), загальна чисельність працюючих у ТОВ «Сібтрейд» ЄДРПОУ 36989577 за 4 кв. 2010 р. становить 0. Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «Сібтрейд» ЄДРПОУ 36989577 трудових ресурсів необхідних Для здійснення господарської діяльності.

Наявність основних виробничих фондів: додаток К1/1 не надавався до декларації з додатку на прибуток за 2010 рік, що свідчіть про відсутність основних засобів та залишків товару.

Крім того, на підтвердження реальності операцій судом досліджені документи за відносинами позивача з ПП «ПАН БУД» та ПП „Базис Торг", а саме: - договори, рахунки, накладні та інші документи, складені в результатами господарської діяльності між підприємствами за підписами і печатками обох сторін угоди, що не заперечується ДПІ у Сімферопольському районі в акті перевірки. Відомості по взаєминам з цими підприємствами, позивачем відображені, подані у відповідний період, і прийняті ДПІ у Сімферопольському районі в податкових деклараціях з прибутку і ПДВ.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що висновки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, що товар від контрагенту не отримувався та не використовувався у господарській діяльності Позивача є неспроможним, оскільки є надуманим, та зробленим без урахування зазначених документів.

Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як убачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Закон України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.91р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

З положень статті 6 Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено , що поставка товарів будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаласья дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було вказано , що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. І згідно з положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ , яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд також зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Оскільки ВАТ «Фрегат» отримало від контрагента всі первинні документи по поставці товару, і дані документи оформлені належним чином, то у нього як у платника податків виникло право на податковий кредит, оскільки воно підтверджується відповідними податковими накладними, і ним виконані вимоги п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо його формування.

Крім того, контрагенти ПП „Базис Торг" та ПП «Пан-буд» були зареєстрованими суб'єктами господарювання, не перебували у стадії банкрутства, і мали чинним статусом платників податку на додану вартість, то слід вважати, що спірні суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту відповідно до приписів п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, ВАТ «Фрегат» обґрунтовано була віднесена на податковий кредит сума податку на додану вартість на загальну суму 15910,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року у сумі 11010,00 грн. та березні 2011 року у сумі 4900,00 грн., і відповідно саме ця сума була включена в декларацію з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обовязкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обєм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

ВАТ «Фрегат» має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які надавалися ревізорам для перевірки.

Також, відповідачем не враховано, що до набрання чинності Податкового кодексу України, згідно з абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначало облікову політику підприємства; обирало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляло систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначало права працівників на підписання бухгалтерських документів, і діючі раніше норми Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні "," Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", не передбачає прав податкового органу з перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, оскільки володіли лише правом контролю за справлянням податкових зобов'язань.

Оскільки закон зворотної сили не має, і в період, який охоплювався перевіркою, платник податків самостійно визначав облікову політику і вів бухгалтерський облік з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Щодо посилання відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ВАТ «Фрегат» та ПП „Базис Торг" і ПП «Пан-буд» з придбання останніми товарів (виконаних робіт), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, то відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на це ствердження.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід зазначити, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент є субєктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст.10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Доводи відповідача щодо нікчемності вказаних правочинів, направлених на придбання позивачем товарів у контрагента та використання у подальшому в господарській діяльності, з положень ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, слід оцінити критично, оскільки, як то визначено ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У п. 18 постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що до угод, які є нікчемними як порушують публічний порядок, відносяться угоди, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема:

- угоди, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами;

- угоди з відчуження викраденого майна;

- угоди, що порушують правовий режим вилучених з обороту або обмежених в обороті об'єктів цивільного права і т. п.

Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Міністерство юстиції України, посилаючись на вищевказану постанову Пленуму Верховного суду України у своєму листі від 29.03.2010 р. № 409-0-1-10-19, зазначено, що при кваліфікації угоди за ст. 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами угоди або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, винесений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо. При цьому саме суд має визначати, які докази слід вважати достатніми для підтвердження вини в тому чи іншому випадку. Такої ж позиції з цього питання дотримується і Держкомпідприємництва (Лист від 19.03.2010 р. № 3446).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Отже, вищезазначене свідчить, що висновки акту № 1641/23-02/20706274 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ВАТ «Фрегат», код ЄДРПОУ 20706274, з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період: грудень 2010 року та березень 2011 року є безпідставними, відповідач в обґрунтування не надав належних та допустимих доказів нікчемності правочинів та не спростував доводів позивача.

Тому зазначене свідчить про обґрунтованість та правомірність дій позивача щодо формування валових витрат та відсутності їх завищення, а ні в листопаді 2010 року, а ні в березні 2011р., тому нарахування податку на прибуток на суму 15910,00 грн. є протиправним та таке повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

А також з урахуванням доведеність позивачем під час розгляду справи дійсності та реальності укладених угод висновки ДПІ стосовно завищення підприємством суми податкового кредиту з ПДВ у період листопад 2010 року та березень 2011 року в розмірі 15910,00 грн. є непідтвердженими, оскільки право на його включення підтвердження відповідними податковими накладними, тому є протиправним нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15910,00 грн., а прийняте відповідне повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00014622301 від 04.10.2011 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є субєкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 32,19 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.02.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 24.02.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 00014622301 від 04.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України 32,19 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на користь Відкритого акціонерного товариства «Фрегат».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.