Постанова № 21889885, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 р. Справа №2а-1077/12/0170/3 (16:10) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд"

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд" про стягнення заборгованості у сумі 86234,19 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.12 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень податкового законодавства в частині орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, податку з доходів найманих працівників, збору за спеціальне водокористування.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 6, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд" (ЄДРПОУ 33671650) зареєстровано 03.08.2005 р. Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Ломоносова, буд. 11, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 446190 та свідчить Витяг з ЄДР .

Відповідно до довідки позивача вих.№ 1468/9/29-0 від 23.03.11 р. ТОВ "Кримжилспецбуд" знаходиться на податковому обліку з 22.08.2005 р. за № 2190.

26.01.2011 р. відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, згідно з якою відповідачем нараховано орендної плати на 2011 рік у розмірі 3185,85 грн. за кожний місяць.

06.05.2011 р. позивачем на адресу відповідача виставлено податкову вимогу № 314 про погашення суми податкового боргу у розмірі 2377,83 грн. за платежем із кодом бюджетної класифікації 13050200, що згідно з Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженим наказом Державного казначейства України від 15 січня 2007 р. N 5, відповідає коду орендної плати з юридичних осіб. Вказана вимога отримана відповідачем 29.06.11 р.

30.05.2011 р. ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Кримжилспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої виявлено порушення:

- п. 5.1 ст. 5, п.п.5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 50002 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 50002 грн.;

- п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого податок з доходів фізичних осіб занижений на 4946,64 грн., у т.ч. у листопаді 2008 р. в сумі 154,49 грн., у грудні 2008 р. в сумі 154,49 грн., у січні 2009 р. в сумі 181,5 грн., у лютому 2009 р. в сумі 181,5 грн., у березні 2009 р. - 181,5 грн., у квітні 2009 р. - 181,48 грн., у травні 2009 р. - 181,5 грн., у червні 2009 р. - 181,5 грн., у липні 2009 р. - 181,51 грн., у серпні-грудні 2009 р. - 181,5 грн., у січні 2010 р. - 258,26 грн., у лютому 2010 р. - 248,63 грн., у березні 2010 р. - 258,26 грн., у квітні-червні 2010 р. - 260,68 грн., у липні 2010 р. - 260,7 грн., у серпні 2010 р. - 260,71 грн., у вересні 2010 р. - 260,7 грн., у жовтні 2010 р. - 65,18 грн., у листопаді 2010 р. - 65,18 грн.;

- п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб;

- ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. в частині порушення порядку розрахунків з нерезидентом "BODO GLOBAL GmbH&Co.KG" (Німеччина),

про що складено акт перевірки № 1387/23-1/33671650/102.

14.06.2011 р. ДПІ у м. Ялта АР Крим на адресу відповідача винесені податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- № 0002402301 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки № 1387/23-1 за порушення п. 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50002 грн. за основним платежем та 12501 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, отримане відповідачем 14.06.11 р.;

- № 0001311701 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки № 1387/23-1 за порушення п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4946,64 грн. за основним платежем та 1236,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

13.07.11 р. ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено камеральну перевірку податкової звітності, зокрема податкової декларації збору за спеціальне водокористування за 1 квартал 2011 року, за результатами якої встановлено неподання вказаної декларації при граничному терміні подання 10.05.2011 р., про що складено акт № 1674/15-3.

28.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача винесено податкове повідомлення-рішення № 0003271503 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. на підставі акта перевірки № 1674/15-3 від 13.07.2011 р.

Відповідно до п. 287.1, п. 287.6, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.1998р. № 161-ХІV "Про оренду землі" із змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 1 Закону № 161 зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 2 Закону № 161 зазначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України № 161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14).

Відповідно до п. 286.2, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, згідно з якою відповідачем нараховано орендної плати на 2011 рік у розмірі 3185,85 грн. за кожний місяць.

Докази сплати вказаного узгодженого зобов'язання в матеріалах справи відсутні.

Згідно п. 2.1.1 п.2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334 від 28.12.94 р. в редакції на час виникнення спірних правовідносин платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

За матеріалами справи, а саме з акту перевірки № 1387/23-1 від 30.05.2011 р., вбачається, що відповідачем порушено п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334 в редакції на час виникнення спірних правовідносин валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

1) - організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону;

2) виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами;

Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За недотримання цих вимог платник податку несе відповідальність згідно п. 20.1 ст. 20 Закону України № 334, тобто за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Пунктом 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначений чіткий перелік витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з даними акту перевірки відповідача № 1387/23-1 від 30.05.11 р. встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. у сумі 50002 грн.

Згідно п.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. в редакції на час виникнення спірних правовідносин платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та є відповідальним за їх нарахування, утримання та сплату до відповідних бюджетів (п.17.2 ст. 17). Таким платником податку є в тому числі податковий агент, тобто, відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України № 889, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Такий платник податку зобовязаний подавати декларацію про доходи до органів податкової служби (п. 18.1. ст. 18), що є підставою для визначення податкового зобовязання.

Даний податок згідно п. 16.1 Закону України № 889, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України, що діяв на час складення акту.

Відповідно до п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889 в редакції на час виникнення спірних правовідносин податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Відповідно до п. 161.1 ст. 161 Податкового кодексу України платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Податковий агент - це юридична особа (її відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана:

нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника цього податку;

вести податковий облік з податку на доходи фізичних осіб та подавати податковим органам відповідну звітність;

нести відповідальність за порушення норм ПК.

Дії податкового агента щодо нарахування та виплати доходів на користь платника податку регламентовані в пункті 176.2 статті 176 ПК. При нарахуванні (виплаті) доходів податковий агент зобов'язаний утримати податок з доходів фізичних осіб з суми такого доходу за його рахунок за ставками, наведеними у статті 167 ПК. Перерахування податку до бюджету здійснюється податковим агентом під час виплати оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз. а), в) п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з актом перевірки відповідача № 1387/23-1/33671650/102 встановлено факти заниження податку з доходів фізичних осіб за період перевірки та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб у вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Так, в п.п.3.3.2 акту перевірки вказано, що станом на 01.04.2008 р. встановлено кредиторську заборгованість відповідача за договором № 24/КВ-07 від 14.11.2007 р. перед нерезидентом - Фірмою "BODO GLOBAL GmbH&Co.KG" (Німеччина), у сумі 1257100,00 Євро.

Зокрема, 21.05.2008 р. на виконання вищевказаного контракту ТОВ "Кримжилспецбуд" здійснено часткову виплату грошових коштів нерезиденту - Фірмі "BODO GLOBAL GmbH&Co.KG" (Німеччина) як компенсація вартості витрат шляхом видачі готівки із каси підприємства, згідно видаткового касового ордеру № 3 в сумі 1027 грн., що за курсом НБУ відповідає 130,00 Євро, минаючи кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 Декрету КМУ № 15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Відповідно до п. 2.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 р. N 542, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 р. за N 712/4005, 2.2. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладання штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Відповідно до п. 3 Указу Президента України № 734 від 27.06.1999 р. "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Згідно п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, за кожний звітний період щодо кожного окремого податку, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49).

Зокрема, відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 328.3 ст. 328 Податкового кодексу України податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано податкову декларацію зі збору за спеціальне водокористування за 1 квартал 2011 року при граничному терміні подання 10.05.11 р.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Стосовно права позивача на стягнення заявленої суми податкової заборгованості відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:

- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В матеріалах справи наявна копія податкової вимоги № 314 від 06.05.11 р. на суму грошового зобов'язання у розмірі 2377,83 грн. за платежем із кодом бюджетної класифікації 13050200, що згідно з Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженим наказом Державного казначейства України від 15 січня 2007 р. N 5, відповідає коду орендної плати з юридичних осіб.

Тобто позивачем надано податкову вимогу про погашення податкової заборгованості лише з одного виду податку з загальної заявленої до стягнення суми заборгованості, а саме з орендної плати з юридичних осіб станом на 06.05.2011 р. у сумі 2377,83 грн. При цьому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб заявлені за весь податковий період 2011 р.

Таким чином, мають місце правові підстави для стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 2377,83 грн. станом на 06.05.2011 р.

Доказів направлення податкових вимог про погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, податку з доходів фізичних осіб, збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення, тобто тих видів податків та збору, стосовно стягнення яких заявлені позовні вимоги, з боку позивача не надано.

Отже правові підстави для стягнення вищевказаної заборгованості відповідача - відсутні.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Постанову у повному обсязі складено 27.02.2012 р.

Керуючись ст.ст.158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд" (ЄДРПОУ 33671650) 2377,83 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб станом на 06.05.2011 р.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.