Рішення № 21889390, 12.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа № 8н/5014/120/2012(1/86н/2011)

За позовом Заступника прокурора Луганської області м. Луганськ в інтересах держави в особі Української державної будівельної корпорації "Укрбуд", м. Київ, та Державного вищого навчального закладу "Луганський будівельний коледж" Української державної будівельної корпорації "Укрбуд", м. Луганськ,

до 1-го відповідача - Луганської міської ради, м. Луганськ,

2-го відповідача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Приватного підприємства "Полісвіт", м. Луганськ,

2. Приватного підприємства "Бізнес-Україна", м. Луганськ, -

про визнання недійсним рішення.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) Омельченко О.С. прокурор, - посвідчення № 229 від 08.11.11 року;

від позивача Ходирєва О.Т. директор, - посвідчення № 615 від 25.02.02 року;

від 1-го відповідача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 2-го відповідача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5448/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 1-ї третьої особи Дебелий О.Д. директор, - наказ № 1 від 06.01.1998 року, паспорт НОМЕР_1, вид. Біловодським РВ УМВСУ у Луганській обл. 26.10.1999 року; ОСОБА_2 представник, - довіреність № б/н від 28.07.11 року;

від 2-ї третьої особи представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: 20.06.11 року заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" та Державного вищого навчального закладу "Луганський будівельний коледж" Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" до Луганської міської ради та Виконавчого комітету Луганської міської ради - про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.97 року № 265/4 "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки Приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна,8".

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.08.11 року по справі № 1/86н/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.11 року, позов до 2-го відповідача задоволено повністю, а щодо 1-го відповідача у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.11 року рішення судів І та ІІ інстанцій скасовані, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Відповідно до приписів ст.21 ГПК України за результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду справу передано на розгляд судді Середі А.П.

У звязку з новим розглядом спору справі надано номер 8н/5014/120/2012(1/86н/2011).

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26.01.12 року до 13.02.12 року; з 13.02.12 року до 23.02.12 року та з 23.02.12 року до 12.03.12 року з метою надання учасникам розгляду спору можливості надати додаткові докази, а також на підставі письмових клопотань позивача про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 112-113; том 3, а.с.78-79).

До початку судового засідання 12.03.12 року від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі, мотивуючи його тим, що директор Луганського будівельного технікуму (далі технікум), правонаступником якого є Державний вищий навчальний заклад "Луганський будівельний коледж" Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" (далі коледж, - позивач), згідно статуту технікуму та законодавству України, чинному станом на 30.07.1997 року, не мав права одноосібно, без погодження з органом управління майном - Українською державною будівельною корпорацією "Укрбуд", вирішувати питання про відмову від земельної ділянки площею 900м2, наданої технікуму у користування на підставі рішень виконавчого комітету Луганської міської ради від 08.01.1953 року № б/н, протокол № 1, та від 11.11.1954 року № 633, протокол № 34 (том 2, а.с. 106-108; том 3, а.с.43-48).

У судовому засіданні 12.03.12 року позивач подав листа, який містить клопотання про витребування від Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради примірників договорів оренди земельної ділянки, наданої йому у 1953 та 1954 роках, починаючи з 1953 року по 22.08.1997 року, оскільки такі документи відсутні в архіві коледжу (вих. № 152 від 12.03.12 року).

Прокурор та 1-а третя особа вирішення цього клопотання залишили на розсуд суду; 1-й та 2-й відповідачі заперечили проти його задоволення, пославшись на те, що рішеннями виконкому Луганської міськради від 08.01.1953 року № б/н, протокол № 1 (том 3, а.с.16), та від 11.11.1954 року № 633, протокол № 34 (том 2, а.с.109) на назване Управління не покладався обовязок укласти з позивачем договори оренди земельних ділянок, про які в них йдеться. Крім того, учасники розгляду цього спору не ставлять під сумнів факт прийняття вищезгаданих рішень; 1-й та 2-й відповідачі підтверджують, що обидва вищезгадані рішення не скасовані, а факт надання позивачу у користування земельних ділянок, відповідно, площею 1,50 га та 0,45 га документально доведено.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки у справі є належні та достатні докази, які надають суду можливість вирішити спір по суті за відсутності згаданих у клопотанні договорів.

1-й та 2-й відповідачі позов визнали у повному обсязі, підтвердивши незаконність спірного рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.08.1997 року № 265/4 та його суперечність наступному власному рішенню від 21.11.1997 року № 77/4 (заява про визнання позову від 28.07.11 року за вих. № И 01/03-22/4488/0/2-11 (том 1, а.с. 81-82); в ході нового розгляду спору вони повністю підтвердили цю позицію.

1-а третя особа (Приватне підприємство "Полісвіт"; далі ПП "Полісвіт") проти позову заперечує, посилаючись на те, що: спірне рішення виконкому Луганської міськради, на його думку, є законним та обґрунтованим; ПП "Полісвіт" на законних підставах набуло у власність обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8-а, з огляду на що та відповідно до чинного законодавства підприємство має право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей обєкт нерухомості (відзив на позов за вих. № 1 від 07.02.12 року) (том 2, а.с.132-138; та ін.).

Заперечуючи проти позову, 1-а третя особа посилається також на те, що питання про її право на користування земельною ділянкою, на якій розташоване вищезгадане нерухоме майно, що належить їй на праві власності, було предметом судового спору по справі господарського суду Луганської області № 4/243пн за первісним позовом ПП "Полісвіт" до Луганського будівельного коледжу Української державної будівельної корпорації "Укрбуд", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганської міської ради, та за участю прокурора Ленінського району міста Луганська, про спонукання виконати певні дії, - а також за зустрічним позовом Луганського будівельного коледжу Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" до Приватного підприємства "Полісвіт", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганської міської ради, та за участю прокурора Ленінського району міста Луганська, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням суду І інстанції від 11.10.10 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.10 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.11 року, рішення суду І інстанції скасовано частково, а саме: в частині задоволення зустрічного позову.

Дослідивши вищезгадані судові рішення, суд встановив, що вони не містять висновку про законність та обґрунтованість рішення виконкому Луганської міської ради від 22.08.1997 року № 265/4 "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки Приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8", - а тому вони не приймаються судом в якості доказів, які спростовують доводи прокурора та сторін у справі.

13.02.12 року ПП "Полісвіт" подало заяву про витребування доказів (вих. № 1 від 13.02.12 року (том 2, а.с.143-146), які, на його думку, спростовують доводи заявника - заступника прокурора Луганської області про те, що про порушення прав позивача він дізнався не у 2011 році, а значно раніше, а тому звернувся до суду з позовом після закінчення терміну позовної давності. На підставі цього підприємство просило витребувати:

1.Від прокуратури Луганської області наступні письмові докази:

-книги обліку вхідної кореспонденції за 1997-2011 рік.

-книги обліку звернень громадян та юридичних осіб за 1997-2011 рік.

-книги обліку наглядових проваджень за 1997-2011 рік.

-матеріали прокурорської перевірки, в тому числі за власною ініціативою, дотримання земельного законодавства України щодо обєктів, які належать фізичним та юридичним особам за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8 та м. Луганськ, вул. Оборонна, 8а, у період з 1997 рік по 2011 рік.

2. Від прокуратури м. Луганська наступні письмові докази:

-книги обліку вхідної кореспонденції за 1997-2011 рік.

-книги обліку звернень громадян та юридичних осіб за 1997-2011 рік.

-книги обліку наглядових проваджень за 1997-2011 рік.

-матеріали прокурорської перевірки, в тому числі за власною ініціативою, дотримання земельного законодавства України щодо обєктів, які належать фізичним та юридичним особам за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8 та м. Луганськ, вул. Оборонна, 8а в період з 1997 рік по 2011 рік.

3.Від прокуратури Ленінського району м. Луганська наступні письмові докази:

-книги обліку вхідної кореспонденції за 1997-2011 рік.

-книги обліку звернень громадян та юридичних осіб за 1997-2011 рік.

-книги обліку наглядових проваджень за 1997-2011 рік.

-матеріали прокурорської перевірки, в тому числі за власною ініціативою, дотримання земельного законодавства України щодо обєктів, які належать фізичним та юридичним особам за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8 та м. Луганськ, вул. Оборонна, 8а в період з 1997 рік по 2011 рік.

4.Від Державного вищого навчального закладу "Луганський будівельний коледж” УДБК "Укрбуд" наступні письмові докази:

-книги обліку вихідної кореспонденції за 1997-2011 рік.

6.Від Управління Держкомзему у м. Луганську наступні письмові докази:

-інформацію державного земельного кадастру про правовий режим земельної ділянки площею 900кв.м., що знаходилася у 1997 році за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8 (на цей час - за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8а), в період липень-грудень 1997 року.

Ухвалою від 13.02.12 року це клопотання було задоволено частково в частині, у ній зазначеній (том 3, а.с.36-37).

З урахуванням доказів, наявних у справі, а також доказів, наданих до неї прокурором, позивачем та 2-ю третьою особою на вимогу суду відповідно до ухвал від 13.02.12 року та від 23.02.12 року, - у іншій частині клопотання ПП "Полісвіт" у судовому засіданні 12.03.12 року відхилене.

З огляду на те, що термін розгляду справи, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця сьогодні, тобто 12.03.12 року, а від прокурора та від сторін не надійшла заява про його продовження, ПП "Полісвіт" заявило усне клопотання про його продовження на 15 днів.

Прокурор, позивач та обидва відповідачі заперечили проти його задоволення, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству.

Розглянувши це клопотання, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до приписів частини 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів, - тобто цитована норма закону говорить про те, що треті особи не мають права звертатися до суду з клопотанням про продовження терміну розгляду справи.

1-а третя особа у цьому судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Управління Держкомзему у місті Луганську станом на 12.03.12 року не виконало вимогу суду, викладену в ухвалі від 23.02.12 року, - про надання інформації з державного земельного кадастру про правовий режим земельної ділянки площею 900 кв.м, що знаходилася у 1997 році за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8 (на цей час - за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8а), в період з липня по грудень 1997 року.

Прокурор та сторони заперечили проти задоволення цього клопотання, вважаючи його належним чином не обґрунтованим.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки у матеріалах справи мається інформація названого управління з зазначеного питання за вих. № 4-5-14/4522 від 24.10.11 року (том 2, а.с. 42), яка є достатньою для вирішення даного спору по суті.

Дослідивши доводи ПП "Полісвіт" з приводу того, що заступник прокурора Луганської області звернувся до суду з цим позовом після витоку строку позовної давності, суд дійшов наступного.

1-а третя особа вважає, що, на її думку, заявник в особі заступника прокурора Луганської області звернувся з цим позовом до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки спірне рішення прийняте 22.08.97 року, а позов подано 20.06.11 року (том 1, а.с.2-5), - з огляду на що у його задоволенні слід відмовити у звязку з пропуском строку позовної давності.

Прокурор заперечив проти згаданих доводів, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, а саме:

1)позивач заперечує факт звернення зі спірного питання до органів прокуратури Луганської області до лютого 2011 року, - в той час, як факт його звернення у лютому 2012 року до народного депутата України Єфремова О.С., який надалі звернувся до Генеральної прокуратури України, - є документально підтвердженим (том 1, а.с.111);

2)в ході перевірки з зазначеного питання, проведеної прокуратурою Луганської області на вимогу Генеральної прокуратури України та господарського суду Луганської області під час нового розгляду цієї справи, даний факт не знайшов свого підтвердження (лист від 12.03.12 року за вих. № 05/3; заява від 12.03.12 року; та ін.).

Позивач заперечив факт звернення до органів прокуратури Луганської області з зазначеного питання раніше 2011 року.

Цей довід підтверджується наданими ним до справи книгами реєстрації вихідної кореспонденції та іншими доказами.

1-й та 2-й відповідачі заперечили факт звернення до них позивача у період з 1997 року по 2011 рік з питання, яке є предметом спору по цій справі.

1-а третя особа не надала жодного документального доказу на підтвердження своїх доводів у цій частині.

Суд при оцінці зазначених тверджень 1-ї третьої особи керується також наступним.

Спірне рішення прийнято 22.08.1997 року, - тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Правовідносини між позивачем та відповідачами з приводу користування вищезазначеними земельними ділянками на підставі спірного рішення виникли 22.08.1997 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року (дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі ЦКУ)) і до цього часу.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, - тобто ЦКУ підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Позов, який є предметом розгляду по даній справі, заявлено 20.06.11 року, - тобто під час дії ЦКУ.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент прийняття спірного рішення (аналогічні положення містяться і в ст. 261 чинного Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу пункту 4 ст. 268 ЦКУ (у редакції, чинній на час подання позову) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що заступник прокурора Луганської області, звертаючись з цим позовом до суду, не пропустив строк позовної давності.

Дослідивши доводи 1-ї третьої особи щодо того, що позов прокурором заявлено в інтересах держави в особі неналежного позивача, оскільки коледж станом на 20.06.11 року перестав бути підпорядкованим Українській державній будівельній корпорації "Укрбуд" (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спору України від 18.04.11 року № 341 "Про передачу вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спору України"), - суд не погоджується з ними, оскільки:

на день подання позову до суду вони спростовуються наявними у справі доказами, у т.ч. відсутністю в ЄДР даних про перепідпорядкування коледжу станом на 20.06.11 року (том 1, а.с. 21-52;107; том 3, а.с. 39-41;та ін.);

Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд" на вказану дату підтвердила, що вона визнає себе належним позивачем по справі (том 2, а.с. 28-33; 81-86).

2-га третя особа (Приватне підприємство "Бізнес-Україна"; далі ПП "Бізнес-Україна") відзив (пояснення) на позов та витребувані судом документи не надала, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечила, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с. 105, 127; том 3, а.с. 36-37; 84-85; та ін.).

Учасники розгляду справи не заперечили проти її розгляду за відсутності 2-ї третьої особи.

Оскільки предметом даного позову є оскарження індивідуального акту органу місцевого самоврядування, з яким повязано припинення цивільних прав позивача, оспорюване рішення не належить до правових актів управління, тому спір має приватноправовий характер та в силу статей 1, 2 та 12 ГПК України є підсудним та підвідомчим господарському суду Луганської області.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, враховуючи, що термін розгляду справи добігає кінця сьогодні, тобто 12.03.12 року, що унеможливлює подальше її відкладення, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності 2-ї третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.01.1953 року виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення № б/н, протокол № 1 "Про відвід земельної ділянки будівельному технікуму під будівництво учбового корпусу", відповідно до якого було затверджено відвід земельної ділянки будівельному технікуму площею 1,50 га під будівництво учбового корпусу за адресою: вул. Оборонна, в районі містечка поштової скриньки № 103 (п.1) (том 3, а.с. 16-17).

11.11.1954 року тим же виконкомом прийнято рішення № 633, протокол № 34 "Про відвід земельної ділянки Ворошиловградському будівельному технікуму під будівництво гуртожитку на 400 осіб та житлового будинку на 18 квартир по вул. Пригородній", відповідно до якого затверджено відвід земельної ділянки площею 0,45 га під будівництво гуртожитку на 400 осіб та житлового будинку на 18 квартир (п.1) (том 2, а.с. 109-111; том 3, а.с. 18-19).

Дані про скасування або зміну цих рішень у справі відсутні, - тобто позивач з 1953-1954 років правомірно користується вказаними у рішеннях земельними ділянками загальною площею 1,945 га (1,50 га + 0,45 га), на яких, починаючи з 1953-1954 років, знаходяться закріплені за ним обєкти нерухомого майна державної форми власності.

Наказом Міністерства будівництва Української РСР (далі Мінбуд УРСР) від 16.10.1986 року № 10 "Про організації та установи, безпосередньо підпорядковані Міністерству будівництва УРСР" (п.2) затверджено перелік організацій та установ Міністерства, які перебувають на самостійному балансі. Згідно п.23 додатку до цього наказу до їх числа належить також Ворошиловградський будівельний технікум (том 1, а.с. 49-51).

Наказом Мінбуду УРСР від 22.08.1991 року №135 Міністерство будівництва УРСР ліквідовано (том 1, а.с. 52).

Натомість згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 01.07.91 року № 65 (том 1, а.с.42-44) створено Українську державну будівельну корпорацію "Укрбуд" (далі УДБК "Укрбуд"), яка є правонаступником колишнього Міністерства будівництва УРСР. Відповідно до п. 2 вказаної постанови корпорація здійснює управління державним майном об'єднань, організацій та установ, що входять до її складу (том 1, а.с. 42).

Згідно з наказом УДБК "Укрбуд" від 25.07.91 року № 1 "Про створення Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" та додатком до нього до переліку державних організацій, підпорядкованих корпорації, включено Луганський будівельний технікум (назва з урахуванням перейменування міста Ворошиловград у місто Луганськ).

Пунктом 4.2 даного наказу підпорядковані корпорації організації та установи зобовязані в обовязковому порядку узгоджувати з нею як органом, якому Кабінетом Міністрів УРСР доручено здійснювати управління державним майном організацій, підприємств та обєднань колишнього Мінбуду УРСР. Рішення стосовно державного майна, прийняті без погодження з корпорацією, будуть вважатися недійсними і підлягають негайному скасуванню тими, хто їх приймав (том 1, а.с. 27-41).

Декретом Кабінету Міністрів України (далі КМ України) від 15.12.92 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Крім того, КМ України 19.02.1993 року видано спеціальний Декрет № 19-93 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" (є чинним на час вирішення цього спору по суті), відповідно до якого: як виняток з Декрету КМ України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", корпорації "Укрбуд" (та низці інших органів та установ) делеговано функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до її складу (п.1); зупинено дію пункту 1 постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 року "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" (п.2) (том 1, а.с. 26).

Отже, з дати набрання чинності Декретом КМУ №19-93 усі організації та установи, підпорядковані УДБК "Укрбуд", були зобовязані узгоджувати з нею питання управління наданим їм державним майном.

1-й та 2-й відповідачі в ході розгляду цього спору підтвердили свою обізнаність з приводу необхідності дотримання при прийнятті спірного рішення міськвиконкому вимог Декретів КМ України № 8-92 та 19-93.

Відповідно до статуту Луганського будівельного технікуму, затвердженого на засіданні ради технікуму 11.11.1992 року та зареєстрованого УДБК "Укрбуд" 19.01.1993 року, реєстраційний № 09/01-2 (був чинним на момент прийняття спірного рішення виконкому Луганської міської ради), учбовий заклад має право самостійно приймати рішення і виконувати дії, якщо вони не суперечать діючому законодавству (п.1.4.3), отримувати кошти і матеріальні цінності, в т.ч. будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби і т.і. від благодійних та інших громадських фондів, від місцевих Рад народних депутатів, державних і громадських підприємств, організацій, окремих громадян (п.1.4.15); управління технікумом здійснюється на основі сполучення централізованого керівництва та громадського самоврядування колективу технікуму (п.6.2); керівництво технікумом здійснюється директором, який призначається корпорацією "Укрбуд" та відповідно до законодавства діє від імені навчального закладу, представляє його в усіх організаціях, розпоряджається його майном та коштами, укладає угоди, видає доручення, накази у межах компетенції технікуму і дає розпорядження, обовязкові для всіх викладачів, співробітників та студентів; матеріально-технічну базу технікуму становлять споруди: учбовий корпус, два гуртожитки, спортивний зал, учбові майстерні, а також всі комунікації, обладнання учбових кабінетів, лабораторій, майстерень, транспорт та інше майно, яке є державною власністю (п.7.2) (том 3, а.с. 51-70).

З викладеного вбачається, що директор технікуму (з 21.12.07 року коледжу (том 1, а.с. 21-25)), діючи від імені останнього, свої дії щодо розпорядження закріпленим за технікумом державним майном був зобовязаний узгоджувати з управителем майном корпорацією "Укрбуд", - але не зробив цього.

Як видно з долученого до справи листа за вих. № 36 від 01.07.1997 року, без погодження з УДКБ "Укрбуд", - тобто всупереч встановленому чинним законодавством порядку, - директор Луганського будівельного технікуму звернувся до Луганського міського голови з клопотанням про надання дозволу про передачу баскетбольного майданчика, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8, - в оренду Приватному підприємству "Бізнес-Україна" (лист отримано міськвиконкомом 23.07.1997 року) (том 1, а.с. 97).

До справи також долучено листа за вих. № 0/77 від 30.07.1997 року, за підписом директора технікуму Циганка Є.І., яким він імені технікуму повідомив голову виконкому Луганської міської ради про відмову від земельної ділянки площею 900 м2, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8, - та про відсутність з його боку заперечень проти її передачі Приватному підприємству "Бізнес-Україна" (2-га третя особа по справі) для організації автостоянки (том 1, а.с. 95).

Позивач заперечує сам факт спрямування останнього листа на адресу міськвиконкому та стверджує, що його виготовлено шляхом підроблення та спрямовано за вказаною адресою невідомими особами, а не технікумом.

З наданих до справи доказів вбачається, що на підставі заяви позивача від 05.01.11 року, зареєстрованої в ЖРПСЗ Ленінського РВ Луганського міського управління УМВС України у Луганській області за № 152, - Службою дізнання останнього 06.01.11 року порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (том 1, а.с. 15, 16).

Згідно усному повідомленню позивача, наданому у судовому засіданні 12.03.12 року, досудове слідство по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, закінчено, справу передано до Ленінського районного суду міста Луганська для розгляду по суті; станом на 12.03.12 року вирок по ній відсутній.

Судом взято до уваги це повідомлення, при цьому при вирішенні спору він керується приписами частини 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої суд може взяти до уваги тільки вирок, який набрав законної сили з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З наявних у справі доказів слідує, що на підставі вищезгаданого листа технікуму за вих. № 0/77 від 30.07.1997 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, який діяв на підставі рішення Луганської міської ради від 02.07.1991 року № 6/9 "Про вирішення окремих питань регулювання земельних відносин" (том 1, а.с.58), - 22.08.1997 року прийнято рішення № 265/4 "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки Приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8", - що є предметом спору по цій справі та відповідно до якого Луганському будівельному технікуму припинено право користування земельною ділянкою площею 900 м2, що знаходиться по вул. Оборонній, 8, - у звязку з добровільною відмовою (п.1), та ту ж земельну ділянку надано Приватному підприємству "Бізнес-Україна" у тимчасове користування на умовах оренди під організацію автостоянки (п.2), з правом ведення будівельних робіт (п.4.2) (т.1, а.с.9).

22.11.1997 року виконкомом Луганської міської ради прийнято рішення № 77/4 "Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою Луганському будівельному технікуму для розміщення будівель та споруд по вул. Оборонна, 8", - відповідно до якого технікуму оформлено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9199 га (19199 м2) для розміщення будівель та споруд по вул. Оборонній, 8, згідно з технічним паспортом земельної ділянки (п.1); йому ж припинено право користування земельною ділянкою площею 0,0301 га, яка знаходиться по вул. Оборонній, 8, - у звязку з добровільною відмовою (п.2) (том 1, а.с.10).

На виконання останнього рішення міськвиконкому 15.12.1997 року позивачеві видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЛГ № 004487/4, відповідно до якого він має право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9199 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8, - для розміщення будівель та споруд по вул. Оборонній, 8 (державна реєстрація від 15.12.1997 року №517) (том 1, а.с. 11-2; 13-14); факт відведення цієї земельної ділянки підтверджується технічним паспортом земельної ділянки Луганського будівельного технікуму (том 2, а.с. 148-150; том 3, а.с. 1-15).

З обставин справи відомо, що позивач, незважаючи на звернення Управління земельних ресурсів Луганської міськради від 14.06.2001 року за вих. № 2598 про помилкове включення земельної ділянки площею 900м2, право користування якою на підставі рішення від 22.08.1997 року № 265/4 було надано ПП "Бізнес-Україна", до загальної площі земельної ділянки, зазначеної в Державному акті І-ЛГ № 004487/4 від 15.12.1997 року, - не надав згоди на внесення відповідних змін до останнього (том 1, а.с. 106), - у звязку з чим станом на день вирішення цього спору по суті він має не спростоване право постійного користування усією земельною ділянкою площею 1,9199 га.

З наявних у справі доказів вбачається, що на виконання вищезгаданого рішення міськвиконкому від 22.08.1997 року № 265/4 з Приватним підприємством "Бізнес-Україна" 29.09.1997 року був укладений договір № 2211 оренди земельної ділянки площею 900 м2, терміном до 22.08.2002 року (том 1, а.с. 98-99; 105).

Рішенням виконкому Луганської міськради від 06.12.2001 року № 297/25 вказаний договір був достроково розірваний та припинено право ПП "Бізнес-Україна" на тимчасове користування зазначеною земельною ділянкою (п.1); цим же рішенням ПП "Полісвіт" надано право оренди тієї ж земельної ділянки площею 900м2 на термін до 22.08.2002 року (п.2) (том 1, а.с. 98-99).

Документальні докази факту укладення договору оренди вищезгаданої земельної на строк до 22.08.2002 року, його пролонгації, або укладення нового договору оренди цієї земельної ділянки Приватне підприємство "Полісвіт" до справи не надало; в ході судового розгляду спору останнє підтвердило, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою, хоча воно продовжує нею користуватися до цього часу, а належні йому обєкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, хоча вона надана у постійне користування позивачеві.

21.02.2003 року між ПП "Бізнес-Україна" та ПП "Полісвіт" у нотаріальній формі (за реєстром № 225) був укладений договір купівлі-продажу обєктів нерухомого майна нежитлового приміщення, розташованого по вул. Оборонній, 8-а (судом звернуто увагу на те, що цей обєкт нерухомості знаходиться за адресою вул. Оборонна, вісім-"а", - а не вісім).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що спірне рішення виконкому Луганської міської ради від 22.08.1997 року за № 265/4 порушує охоронювані законом права позивача, оскільки 2-м відповідачем його прийнято без дотримання вимог чинного законодавства.

В той же час воно не порушує права ПП "Бізнес-Україна" (2-ї третьої особи), оскільки договір оренди землі від 29.09.1997 року № 2211 достроково розірваний за згодою сторін, а рішення про надання в оренду зазначеної у ньому земельної ділянки скасоване рішенням виконкому Луганської міськради від 06.12.2001 року № 297/25.

Спірне рішення міськвиконкому не порушує охоронювані законом права ПП "Полісвіт" (1-ї третьої особи), оскільки у нього відсутні належні документальні докази правомірності користування земельною ділянкою площею 900 м2; підприємство у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довело, що після 22.08.2002 року до нього перейшло право володіння (користування) земельною ділянкою, на якій розміщені обєкти, нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

Факт порушення спірним рішенням охоронюваних законом прав позивача став підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Обидва відповідачі позов визнали.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

При вирішенні цього спору суд керується приписами ст. 5 Цивільного кодексу України 2003 року, якою встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ЗКУ 1990 року) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст. 3 Кодексу зазначено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або у користування та вилучають їх.

В силу ст. 4 ЗКУ 1990 року у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Отже, земельна ділянка, яка була надана у користування позивачеві згідно рішенням Луганського міськвиконкому від ради від 08.01.1953 року № б/н, протокол № 1, та від 11.11.1954 року № 633, протокол № 34, - є державною власністю.

Згідно ст. 86 Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року (в редакції чинній на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення), власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Луганський будівельний коледж (правонаступник Луганського будівельного технікуму) є вищим навчальним закладом, заснованим на державній формі власності і підпорядкований Українській державній будівельній корпорації "Укрбуд" згідно з постановою КМ України від 01.07.91 року № 65, яка є правонаступником колишнього Міністерства будівництва УРСР.

Частиною 2 ст. 18 Закону України від 23.05.1991 року №1060-ХІІ "Про освіту" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Отже, Луганський будівельний технікум був на час прийняття спірного рішення та є на час вирішення цього спору державним навчальним закладом.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 07.02.1991 року № 697-ХІІ "Про власність" (у редакції, чинній на час прийняття виконкомом оспорюваного рішення) до загальнодержавної (республіканської) власності відносилася земля, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Суб'єктом права державної власності на вказані землі виступала Верховна Рада України, а обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради - суб'єктами права державної власності на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності (ст. 32 названого Закону).

Статтею 7 ЗКУ 1990 року визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним вважається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим до 3-х років і довгострокове від трьох років до 25-ти років.

В силу п.1 ч.1 ст. 10 названого Кодексу до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в т.ч. на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст.17 та 19 цього Кодексу, а відповідно до п.8 ч.1 названої статті до компетенції міських рад також належить припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Тобто коло питань, вирішених 2-м відповідачем Виконавчим комітетом Луганської міської ради - у спірному рішенні на день його прийняття належало до компетенції виконкому.

Але відповідно до Декрету КМ України від 19.02.93 № 19-93 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів"корпорації "Укрбуд" делеговані функції з управління майном організацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній власності та входять до їх складу.

Вказаним Декретом КМ України заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам , організаціям і установам, а також громадянам.

Отже, директор Луганського будівельного технікуму, виходячи з приписів названому Декрету та положень статуту технікуму, не мав повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, що знаходилась у державній власності, передавати її чи відмовлятися від неї без згоди на це УДБК "Укрбуд", тобто повинен був узгодити зазначені свої дії з корпорацією, а навіть вчинивши такі дії без згоди останньої, - відповідно до п.4.2 вищезгаданого наказу УДБК "Укрбуд" від 25.07.91 року № 1 був зобовязаний вжити заходів до власноручного скасування свого рішення стосовно державного майна, прийнятого без погодження з корпорацією, - але він не вчинив таких дій.

Статтею 22 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) встановлено, що право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право.

У статті 23 Кодексу зазначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими та районними Радами народних депутатів.

З огляду на те, що позивач зазначену у цьому рішенні земельну ділянку отримав у 1953-1954 роках, тобто до набрання чинності ЗК України 1990 року, суд при вирішенні цього спору керується постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року №562-12 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР".

Так, відповідно до п.2 названої постанови надалі до приведення земельного законодавства УРСР у відповідність із Земельним кодексом УРСР застосовуються чинні акти законодавства Української РСР, оскільки вони не суперечать Кодексу, а у п.3 цієї постанови зазначено, що Земельний кодекс УРСР застосовується до правовідносин, які виникнуть після введення в дію Кодексу, тобто з 15.03.1991 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів правомірність користування станом на 22.08.1997 року земельною ділянкою загальною площею 1,950 га, наданою йому у користування в 1953-1954 роках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 27 ЗК України 1990 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки, а у частині 4 названої статті визначено, що припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини 1, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів.

На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що прокурор та позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довели, що директор Луганського будівельного технікуму відповідно до приписів чинного законодавства та положень статуту технікуму за будь-яких обставин без узгодження з управителем майном УДБК "Укрбуд" - не мав права відмовлятися від частини земельної ділянки площею 900 м2, наданої останньому у користування.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що рішення № 265/4 виконкомом Луганської міської ради було прийнято 22.08.1997 року, - тобто після набрання чинності Законом України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (з 12.06.1997 року), вимог якого міськвиконком був зобовязаний дотримуватися.

Сукупність вищенаведених обставин свідчить про те, що приймаючи спірне рішення, виконком Луганської міської ради припустився порушення не тільки приписів ЗК України 1990 року, Декретів КМ України № 8-92 та № 19-93, але і низки інших нормативних актів, у т.ч.:

частини 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України;

абз. 3 ст. 4 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності;

ч. 3 ст. 24 названого Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Судом взято до уваги те, що право постійного користування Луганського будівельного технікуму земельною ділянкою площею 1,9199 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 8, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ 004487/4 від 15.12.1997 року, - виданим після прийняття 2-м відповідачем спірного рішення та не на підставі останнього.

Отже, з урахуванням сукупності вищенаведених доказів спірне рішення виконавчого комітету Луганської міської ради підлягає скасуванню, а позов до 2-го відповідача задоволенню; позов до 1-го відповідача - Луганської міської ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на 2-го відповідача.

Судом взято до уваги, що прокурор з цим позовом звернувся до суду 20.06.11 року (том 1, а.с. 2-5), а тому при вирішенні питання про судові витрати підлягає застосуванню Декрет Кабінету Міністрів України від 19.01.1993 року "7/93 "Про державне мито".

Відповідно до п. 30 ст. 4 названого Декрету Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню:

відповідно до п. "б" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 "Про державне мито" - державне мито за розгляд господарським судом позову немайнового характеру у розмірі 5 (85,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

відповідно до розділу ІІ постанови КМ України від 05.08.09 року № 825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року № 1258" - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - а разом 311,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор та позивач не сплачували судові витрати за апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по ній.

На підставі викладеного, ст. 5 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4, 4-3,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов до 2-го відповідача Виконавчого комітету Луганської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним рішення виконавчого Луганської міської ради від 22 серпня 1997 року № 265/4 "Про надання у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки Приватному підприємству "Бізнес-Україна" під організацію автостоянки по вул. Оборонна, 8".

3.Стягнути з виконавчого комітету Луганської міської ради, ідентифікаційний код 04052040, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач УДКСУ у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області; МФО 804013, код ОКПО 37991503; ККД 22030001, символ 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 311 (триста одинадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні позову до 1-го відповідача Луганської міської ради відмовити.

У судовому засіданні 12.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л.Скокова