Рішення № 21889312, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/310-30/30816.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення несплаченого страхового відшкодування, штрафних санкцій

Судді Ващенко Т.М. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. - представник за довіреністю № б/н від 25.07.11.

Від відповідача ОСОБА_2. представник за довіреністю № 0312 від 16.05.11.

Рішення прийнято 16.02.12. на підставі ст. 77 Господарського кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 26.01.12. по 16.02.12.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.11. у справі № 22/310 позовні вимоги задоволені частково.

Присуджено до стягнення з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Європласт" 44 451 грн. 11 коп. - страхового відшкодування, 2123 грн. 31 коп. - пені, 1580 грн. 63 коп. - інфляційних збитків, 310 грн. 90 коп. - 3% річних, 6558 грн. 56 коп. судових витрат. В іншій частині в позові було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.11. рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.11. у справі № 22/310 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 28.09.11. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.11., та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.11. у справі № 22/310, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.10.11. призначений повторний автоматичний розподіл справи, і дану справу передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною на думку позивача відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування та невизнані подій, які відбулись 04.11.09., 14.01.10. із застрахованим транспортним засобом, страховими випадками, в звязку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.11. прийнято справу № 23/310 до свого провадження та присвоєно їй номер “22/310-30/308”; розгляд даної справи було призначено на 01.11.11. о 12-30.

Представник позивача в призначене судове засідання не зявився, заяв, клопотань в канцелярію суду не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 10.10.11. не виконав.

Відповідач в судовому засіданні 01.11.11. подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що причеп “Т-АХ-0 Т-Racer 180”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до договору оренди посвідчений нотаріально від 05.02.09. Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 164 на момент події був переданий в оренду.

Також відповідно до договору оренди посвідченого нотаріально від 05.02.09. «транспортний засіб», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент події також був переданий в оренду.

Відповідач посилається на п.4.1.9 та п.4.1. договору страхування, відповідно до якого страховими випадками не визнаються події, що відбулися внаслідок участі в/або використання в якості таксі та/або передачі транспортного засобу в оренду, лізинг.

На думку відповідача підтвердженням того, що транспортні засоби на момент подій перебували та використовувались саме орендарем підтверджуються подорожніми листами, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.11. клопотання відповідача було задоволено, на підставі ст.38 ГПК України зобовязано ПП ОСОБА_4 направити в судове засідання належним чином засвідчені копії Подорожніх левітів № 174251 від 03.11.09., та № 174102 від 13.01.10.; розгляд справи було відкладено на 22.11.11. о 12-20; зобовязано повторно позивача надати докази, які є необхідними для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.11. розгляд справи № 22/310-30/308 було відкладено на 06.12.11. о 09-40.

Представником позивача в судовому засіданні 06.12.11. подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 06.12.11. представником позивача було подане клопотання про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 06.12.11. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду від 06.12.11. № 22/310-30/308 продовжено строк вирішення спору на пятнадцять днів; в судовому засіданні була оголошена перерва до 20.12.11.

Позивач в судовому засіданні 20.12.11. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44451,11 грн. - страхового відшкодування, 2123,31 грн. - пені, 1580,63 грн. - інфляційних, 310,90 грн. 3 % річних, та 20000 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. призначено колегіальний розгляд справи № 22/310-30/308 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.12.11. визначений склад колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.11. розгляд справи № 22/310-30/308 призначено на 26.01.12. о 11-00.

В судовому засіданні 26.01.12. відповідачем подано суду клопотання про витребування з Калінінського районного суду м. Донецька адміністративної справи № 3-4039/2099; а також призначення у даній справі транспортно-трасологічну експертизу механізму отримання пошкоджень причепа Т-АХ-О Т-Racer 180, д/н НОМЕР_1.

Розглянувши в судовому засіданні 26.01.12. зазначене вище клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 26.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.02.12. о 10-15.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.12. підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.12. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 22/310-30/308.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.09.09. між ВАТ СК "ПЗУ Україна" та ТОВ "Європласт" укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії Кіt № 012064 (далі - Договір), згідно умов якого, на страхування були прийняті транспортні засоби згідно з Додатком № 1 до Договору, в якому, зокрема, зазначені: автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_2 та причеп "Т-АХ-ОТ-Racer 180", державний номер НОМЕР_1 (п. 5 Договору).

Відповідно до загальних умов страхування, визначених у п. 7 Особливих умов страхування по Договору від 30.09.09., видом страхування було обрано - добровільне страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) за переліком страхових ризиків: а) "АК ДТП" -"АВТОКАСКО дорожньо-транспортна подія", б) "АК НЗ" - "АВТОКАСКО незаконне заволодіння", в) "АК ІВП" - "АВТОКАСКО інші випадкові події".

Страхування здійснювалось на умовах нульової безумовної франшизи, з лімітом відшкодування ПКВ (без зменшення страхової суми на розмір відшкодування), з програмою страхування "Повне КАСКО" та варіантом виплати страхового відшкодування "Майстерня".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.09. позивач повідомив відповідача про отримані 04.11.09. пошкодження застрахованим транспортним засобом, а саме, бокове зміщення рами причепу після переїзду через залізничний переїзд, в звязку з чим подав відповідну заяву про настання страхового випадку по Договору Авто КАСКО.

14.01.10. страховику подано заяву про настання страхового випадку та надано пояснення щодо отриманих пошкоджень автомобілем DAF, які свідчать про настання події, яка може бути визнана страховим випадком, а саме, наявність розбитої протитуманної фари та двох сколів на лобовому склі.

Листами № 727-31 від 18.02.10., № 675-31 від 16.02.10. відповідач, з посиланням на положення п. 2.1.26, п. 4.1.9 п. 4.1 Договору страхування повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, в звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АН № 198079 від 06.11.09. та постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 01.12.09. у справі № 3-4039/2009 року встановлено, що 04.11.09. о 21 год. 05 хв. водій ТОВ «Європласт»ОСОБА_6 керуваючи транспортним засобом DAF, державний номер НОМЕР_2, з причепом Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1, та рухаючись в м. Донецьку по пр. П. Комунарів через залізничний переїзд в районі Мушкетовського цвинтаря, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості, що спричинило механічні пошкодження причепа Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до абз. 27 п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01. № 1306, визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, пошкодженням вказаного причепу, під час руху останнього, позивачу були завдані матеріальні збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначено, що страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Відповідно до Загальних умов страхування по Договору (п. 2.1.26) визначено, що страховим випадком є передбачена Договором страхування подія (ризик, визначений обраною страхувальником Програмою страхування та зазначений в Особливих умовах страхування Договору), що відбулася в період дії договору, та з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу, застрахованим особам) на умовах Договору.

Виключення та обмеження із страхових випадків викладені в розділі 4 Загальних умов страхування по Договору, та згідно з п. 4.1.9, на який посилається відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування передбачено, що відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок: участі в спортивних змаганнях, тест-драйвах та/або використання транспортного засобу для навчальної їзди та/або використання в якості таксі, а також використання легкових транспортних засобів для внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення, та/або передачі транспортного засобу в оренду, лізинг, якщо в особливих умовах страхування цього Договору не обумовлено інше.

Своїми листами № 727-31 від 18.02.10. та № 675-31 від 16.02.10. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 4.1.9 п. 4.1 Договору.

Відповідно до висновку № 9293/10-16 від 21.03.11. судової автотоварознавчої експертизи вбачається, що матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_2 та причепу “Т-АХ-О Т Racer 180”, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 14.01.10. складає 4321, 11 грн.

Згідно п. 11.1.1 Договору передбачено, що при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у звязку з якою страхувальник /вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник /вигодонабувач або його довірені особи /водій зобовязані: негайно, але не пізніше 24-ох годин, як тільки страхувальнику /вигодонабувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події: викликати відповідні компетентні органи (заявити про подію до міліції, пожежної охорони або інших органів, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку. Дана умова не є обовязковою при пошкодженні: лише фар та/або авто скла транспортного засобу, та/або коли розмір збитку становить до 5000 грн., але не більше одного страхового випадку протягом дії договору, та/або коли страховик визнав за доцільне та здійснив виїзд на місце події свого представника.

Висновком експертизи підтверджено розмір збитку, зокрема, пошкодженням фари 14.01.10., який складає 4321, 11 грн., та є меншим 5000 грн., в звязку з чим надання страхувальником відповідної довідки компетентного органу щодо вказаної події не є обовязковим.

Статтею 26 Закону України “Про страхування” визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Таким чином, причини відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу за Договором страхування, які погоджені в розділі 13 Загальних умов страхування, відсутні.

Згідно до ст. 988 Цивільного кодексу України, до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк 30 робочих днів, починаючи з дня одержання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий.

З матеріалів справи вбачається, що матеріальний збиток по усуненню пошкоджень транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_2 та причепу “Т-АХ-О Т-Racer 180”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП 04.11.09., згідно висновку проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи № 9293/10-16, становить 40 130 грн., а по страховому випадку 14.01.10., розмір збитку становить 4321, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про призначення у справі № 22/310 зазначеної вище експертизи, судових експертів, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу»було попереджено про кримінальну відповідальність, згідно ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України, доказів на спростування висновків проведеної експертизи суду надано не було, в звязку з чим у суду відсутні підстави для відхилення висновків експертизи, складених 04.03.11. та 21.03.11., а тому відповідно до норм ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, визнаються судом належним доказом дійсної суми матеріального збитку.

За таких обставин, враховуючи умови Договору страхування, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу, складає 44451, 11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що причеп “Т-АХ-О Т-Racer 180”, державний номер НОМЕР_1 та автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_2 на момент події були передані в оренду, що підтверджується нотаріально-посвідченим Договором оренди від 05.02.09., укладеного між ТОВ «Европласт»та Фізичною особою-підприємцем Будуркіним Вадимом Івановичем, в звязку з чим відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для виплати страхового відшкодування позивачу по заявлених випадках. Вказаним вище Договором оренди було встановлено строк орендного користування транспортними засобами до 05.02.12.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АН № 198079 від 06.11.09. та постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 01.12.09. у справі № 3-4039/2009 року було встановлено, що 04.11.09. о 21 год. 05 хв. водій ТОВ «Європласт»ОСОБА_6 керуваючи транспортним засобом DAF, державний номер НОМЕР_2, з причепом Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1, та рухаючись в м. Донецьку по пр. П. Комунарів через залізничний переїзд в районі Мушкетовського цвинтаря, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості, що спричинило механічні пошкодження причепа Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, зазначеним вище протоколом та постановою суду було встановлено факт перебування транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_2, з причепом Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1 у момент отримання їх пошкоджень, під керуванням водія саме ТОВ “Європласт” - ОСОБА_6 (доказом в підтвердження того факту, що ОСОБА_6 є водієм ТОВ “Європласт” свідчить наказ директора ТОВ “Європласт” № 18/1-К від 01.07.08.).

За таких обставин, з наведеного вбачається, що пошкодження причепу і виникнення збитків були спричинені порушенням водієм ТОВ “Європласт” - ОСОБА_6. п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Повноваження водія ОСОБА_6 на керування вказаним вище транспортним засобом встановлені в Довіреності від 15.08.08., виданій Товариством з обмеженою відповідальністю “Європласт” ОСОБА_6. на строк - три роки.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться видаткові накладні № Е-00002829 від 03.11.09. та № Е-00002864 від 03.11.09., згідно яких вбачається, що причеп Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_1, в момент скоєння ДТП використовувався Товариством з обмеженою відповідальністю «Європласт»для забезпечення власних потреб господарської діяльності.

Також необхідно зазначити, що з письмових пояснень Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 вбачається, що Договір оренди, укладений між ним та позивачем від 05.02.09., фактично не виконувався, про що свідчить відсутність фінансових взаєморозрахунків між сторонами цього договору.

Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 вказує на те, що, як орендар, він не використовував орендовані транспортні засоби ані 04.11.09., ані 14.01.10.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в момент вчинення ДТП, застраховані транспортні засоби використовувались ТОВ «Європлат»для власних виробничих потреб, а відсутність фактичних відносин з оренди майна підтверджується відсутністю фінансових взаєморозрахунків між сторонами Договору оренди, що підтверджується довідкою обслуговуючого банку Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" Публічного акціонерного товариства «ПУМБ» № DВО-52/63 від 02.12.11., а також довідкою ТОВ "Європласт" № 05/220 від 02.12.11., які долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, судом встановлено, що прийняття Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" рішення про невизнання страховими випадками заявлених подій, які стались 04.11.09., 14.01.10. з підстав, зазначених у листах відповідача: № 727-31 від 18.02.10. та № 675-31 від 16.02.10., свідчить про порушення відповідачем умов Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 44451,11 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті страхового відшкодування, позивач на підставі п. 9.4.6 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2123,31 грн.

Відповідно до п. 9.4.6 Договору передбачено, що відповідач зобовязався при настанні страхового випадку здійснити виплату стразового відшкодування у передбачений Договором строк. За несвоєчасну сплату страхового відшкодування, відповідач несе майнову відповідальність шляхом сплати позивачу пені за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2123,31 грн.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 310,09 грн. 3 % річних та 1580,63 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 310,09 грн. 3 % річних та 1580,63 грн. збитків від інфляції.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№ 01-8/1270 від 14.07.04. статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.

Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.00. у справі № 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника), держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової допомоги адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України).

Згідно з зазначеним рішенням Конституційного Суду України, положення ч. 2 ст. 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

Таким чином, з наведеного вбачається, що адвокати, адвокатські обєднання можуть надавати лише юридичну допомогу, а не займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Зазначене є суттєвим, оскільки отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським обєднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій надання послуг (продажу продукції, товарів, робіт) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та адвокатом ОСОБА_1. укладено Договір про надання адвокатських послуг № б/н від 01.03.10., відповідно до умов якого позивач зобовязався оплатити послуги адвоката 10000,00 грн., а останній надати юридичні послуги в обсягах і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»визначено, що адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Договір про надання адвокатських послуг № б/н від 01.03.10. підписано ОСОБА_1., як адвокатом, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 803.

Також між позивачем та адвокатом ОСОБА_1. 02.08.10. було укладено Додаткову угоду до Договору про надання адвокатських послуг № б/н від 01.03.10., згідно якої сторонами погоджено, що послуги адвоката за вказаним вище Договором оплачуються позивачем в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 519 від 10.03.10. на суму 5000,00 грн. та № 526 від 11.03.10. на суму 5000,00 грн. позивачем на користь адвоката ОСОБА_1. було перераховано грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.

Також позивачем в якості доказів сплати адвокатських послуг на користь адвоката ОСОБА_1. було надано платіжне доручення № 1909_8В027/5 від 11.08.10. на суму 10000,00 грн. (електронний платіж).

Таким чином, у даному випадку йдеться саме про послуги адвоката, які були надані адвокатом ОСОБА_1. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт".

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи, на думку господарського суду підлягають до стягнення в розмірі 4846,00 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 444,00 грн. витрат, повязаних з оплатою судової експертизи у справі.

За таких обставин, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті судової експертизи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" (83017, м. Донецьк, Калінінський р-н, вул. Краснодонська, 58А, кв. 56, код ЄДРПОУ 31133085) 44451 (сорок чотири тисячі чотириста пятдесят одна) грн. 11 коп. страхового відшкодування, 2 123 (дві тисячі сто двадцять три) грн. 31 коп. пені, 310 (триста десять) грн. 90 коп. 3 % річних, 1 580 (одна тисяча пятсот вісімдесят) грн. 63 коп. збитків від інфляції, 6 444 (шість тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. витрат по оплаті судової експертизи, 4846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 65 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Т.М. Ващенко (головуюча)

М.Є. Літвінова

Ю.М. Смирнова

Повне рішення

складено 23.02.12.