Рішення № 21889307, 01.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/44101.03.12 За позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю “Катех-Електро”

До Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”

Про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та

поруки, проведення реституції

За зустрічним Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”

позовом

До 1) Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю “Катех-Електро”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Катех-Енерго”

Третя особа, яка не заявляє Товариство з обмеженою відповідальністю

самостійних вимог “Консалтингова компанія “Тіара”

на предмет спору на стороні

позивача за зустрічним позовом

Простягнення 1136970,48 дол. США та 938863,42 Євро

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Котков О.В.

Суддя Спичак О.М.

Представники :

Від позивача за

первісним позовом не зявився

Від відповідача

за первісним позовом ОСОБА_1. (дов. №283 від 05.05.2011р.)

Від відповідачів 1) не зявився

за зустрічним позовом 2) не зявився

Третя особа без

самостійних вимог

на предмет спору на

стороні позивача

за зустрічним позовом не з'явився

В судовому засіданні 01 березня 2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех - Електро" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі по тексту - відповідач 1) про:

- визнання недійсним кредитного договору № 86 від 30.10.2002 року (в редакції додаткового договору № 4 від 15.07.2004р.), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” та Закритим акціонерним товариством “ТАС-ІНВЕСТБАНК” та додаткові договори до кредитного договору № 86 від 30.10.2002р.: № 5 від 12.08.2004р., № 6 від 30.09.2004р., № 7 від 01.12.2004р., № 8 від 28.12.2004р., № 9 від 17.01.2005р., № 10 від 28.02.2005 року, № 11 від 24.06.2005р., № 12 від 21.12.2005р., № 13 від 27.12.2005р., № 14 від 15.02.2006р., № 15 від 31.03.2006р., № 16 від 29.06.2006р., № 17 від 01.09.2006р., № 18 від 31.01.2007р., № 19 від 24.04.2007р., № 20 від 17.05.2007р., № 21 від 01.06.2007р., № 22 від 15.08.2007 року, № 23 від 15.10.2007р., № 24 від 27.12.2007р., № 25 від 28.12.2007р., № 26 від 15.02.2008р., № 27 від 15.04.2008р., № 28 від 11.06.2008р., № 29 від 28.08.2008р., № 30 від 23.09.2008р., № 31 від 30.10.2008р., № 32 від 25.11.2008р., № 33 від 19.12.2008р., № 34 від 25.03.2010р., з моменту укладення додаткового договору № 4 - з 15.07.2004р.;

- визнання недійсним договору застави майна від 28.11.2002р, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” та Закритим акціонерним товариством “ТАС-ІНВЕСТБАНК”, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 2825, в редакції додаткового договору від 12.08.2004р., № 2348, та додаткові договори про внесення змін до договору застави від 28.11.2002р.: від 12.08.2004р. реєстр. № 2348; від 06.10.2004р., реєстр. № 3016; від 12.01.2005р. реєстр. № 25; від 22.03.2005р. реєстр. № 605; від 29.07.2005р. реєстр. № 1872; від 22.12.2005р. реєстр. № 3705; від 28.12.2005р. реєстр. № 3801; від 05.04.2006р. реєстр. № 1447; від 30.06.2006р. реєстр. № 2754; від 26.02.2007р. реєстр. № 544; від 27.12.2007р. реєстр. № 4334; від 15.02.2008р. реєстр. № 406.

- визнання недійсним договору застави № 86/ЗКП-1, укладений між громадянином України ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", посвідчений 11.06.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстрованим в реєстрі за №3581 із змінами внесеними додатковим договором №1 від 29.10.2008 року, реєстр №5974;

- визнання недійсним договору застави №86/ЗКП-2, укладеним між громадянином Литви ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", посвідчений 11.06.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстрованим в реєстрі за №3580 із змінами внесеними додатковим договором №1 від 29.10.2008 року, реєстр №5975;

- визнання недійсним договору поруки №86/п-1, укладеного 11.06.2008 року, між громадянином України ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест";

- визнання недійсним договору поруки №86/П-2, укладений 11.06.2008 року між громадянином Литви ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест";

- застосування наслідків недійсності кредитного договору № 86 від 30.10.2002 року, в редакції додаткового договору № 4 від 15.07.2004р, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” і Закритим акціонерним товариством “ТАС-ІНВЕСТБАНК” та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства “ТАС-ІНВЕСТБАНК” та повернути Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" грошові кошти у розмірі 3270701,47 доларів США та 689202,29 Євро, сплачених в якості процентів за користування кредитними коштами.

За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали 05-5-9/9764 про повернення без розгляду позовної заяви постановою Київського апеляційної господарського суду її було скасовано, в зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 17.11.2010 року, у відповідності до статті 24 ГПК України, залучено до участі у справі у якості інших відповідачів - громадянина України ОСОБА_2, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору застави № 86/ЗКП-1, договору поруки № 86/П-1, укладений між даним громадянином та ПАТ "Сведбанк", а також громадянина Литви ОСОБА_4, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору застави № 86/ЗКП-2 та договору поруки № 86/П-2, укладений між даним громадянином та ПАТ "Сведбанк".

12.11.10р. ПАТ “Сведбанк” подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення солідарно з ТОВ “Катех-Електро” та ТОВ “Катех-Енерго” (як поручителя по кредитному договору) 1136970,48 дол. США та 938863,42 Євро заборгованості по кредитному договору № 86 від 30.10.02р., яка була прийнята для сумісного розгляду з первісно заявленими позовними вимогами на підставі норм ст. 60 ГПК України ухвалою суду від 17.11.2010 року.

В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, про що судом виносились відповідні ухвали

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року, суд призначив у даній справі судову судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинив провадження у справі до надання висновків судово-економічної експертизи, призначеної у справі. Матеріали справи направлено до експертної установи.

15.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи №2682/11-19 від 04.08.2011р. разом з матеріалами справи №9/441, що стало підставою для поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 26.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2010р., у звязку з необхідністю залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за зустрічним позовом на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Тіара” у відповідності до ст. 27 ГПК України, розгляд клопотання позивача за первісним позовом про призначення повторної судово-економічної експертизи та заяви позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову було відкладено судом до наступного судового засідання для надання можливості представникам сторін надати пояснення щодо заявлених клопотань, а також подати додаткові докази та обґрунтування заявлених клопотань у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року розгляд справи відкладено на 24.11.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання, відмовлено у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову та клопотанні позивача за первісним позовом про призначення у справі повторної судової експертизи.

В судовому засіданні 24.11.2011 року представником позивача за первісним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог за первісним позовом в порядку ст. 22 ГПК України, у відповідності до якої просить суд:

- визнати недійсним кредитний договір №86 від 30.10.2002 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” та закритим акціонерним товариством “ТАС-Інвестбанк” та додаткові договори до кредитного договору № 86 від 30.10.2002р.: № 5 від 12.08.2004р., № 6 від 30.09.2004р., № 7 від 01.12.2004р., № 8 від 28.12.2004р., № 9 від 17.01.2005р., № 10 від 28.02.2005р., № 11 від 24.06.2005р., № 12 від 21.12.2005р., № 13 від 27.12.2005р., № 14 від 15.02.2006р., № 15 від 31.03.2006р., № 16 від 29.06.2006р„ № 17 від 01.09.2006р., № 18 від 31.01.2007р., № 19 від 24.04.2007р., № 20 від 17.05.2007р., № 21 від 01.06.2007р., № 22 від 15.08.2007р., № 23 від 15.10.2007р., № 24 від 27.12.2007р., № 25 від 28.12.2007р., № 26 від 15.02.2008р., № 27 від 15.04.2008р., № 28 від 11.06.2008р., № 29 від 28.08.2008р., № 30 від 23.09.2008р., № 31 від 30.10.2008р., № 32 від 25.11.2008р., № 33 від 19.12.2008р., № 34 від 25.03.2010р., з моменту його укладення;

- визнати недійсним договір застави майна від 28.11.2002р, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” та закритим акціонерним товариством “ТАС-ІНВЕСТБАНК”, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 2825 та додаткові договори до договору застави від 28.11.2002р.: від 12.08.2004р. реєстр. № 2348; від 06.10.2004р., реєстр. № 3016; від 12.01.2005р. реєстр. № 25; від 22.03.2005р. реєстр. № 605; від 29.07.2005р. реєстр. № 1872; від 22.12.2005р. реєстр. № 3705; від 28.12.2005р. реєстр. № 3801; від 05.04.2006р. реєстр. № 1447; від 30.06.2006р. реєстр. № 2754; від 26.02.2007р. реєстр. № 544; від 27.12.2007р. реєстр. № 4334; від 15.02.2008р. реєстр. № 406;

- застосувати наслідки недійсності кредитного договору № 86 від 30.10.2002 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” і закритим акціонерним товариством “ТАС-Інвестбанк” та зобов'язати публічне акціонерне товариство “Сведбанк” повернути підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” грошові кошти у розмірі 3 270 701,47 доларів СІЛА та 689 202,29 ЄВРО, сплачені в якості процентів за користування кредитними коштами.

Розглянувши подану заяву, ухвалою суду від 24.11.2011р. було відмовлено у прийнятті заяви в частині зміни підстав позову, однак прийнято вказану заяву в частині зменшення позовних вимог, а отже позовні вимоги за первісним позовом розглядаються щодо визнання недійсним кредитного договору та додатків до нього та договору застави, укладеного між банком та ТОВ "Катех-Електро".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено на 06.12.2011 року, у звязку з поданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог, неявкою третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі. Цією ж ухвалою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 65 ГПК України виключено зі складу сторін, які беруть участь у справі відповідача - 2 за первісним позовом - ОСОБА_2 та відповідача - 3 за первісним позовом - ОСОБА_4, оскільки з урахуванням заяви про зменшення позовних вимоги позовні вимоги до них позивачем за первісним позовом не заявлено.

Ухвалою Господарського суду 06.12.2011 року розгляд справи відкладено на 20.12.2011 року, у звязку з неявкою позивача за первісним позовом, відповідача-2 та третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання, клопотанням позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження у справі.

19.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва ТОВ “Консалтингова компанія “Тіара” подано позовну заяву в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у відповідності до якої просить суд:

- визнати недійсним договір застави майна від 28.11.2002р. №2825, укладений між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” та Закритим акціонерним товариством “ТАС-Інвестбанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Сведбанк”.

Розглянувши в судовому засіданні 20.12.2011 року подану ТОВ “Консалтингова компанія “Тіара" позовну заяву, суд прийшов до висновку про її залишення без розгляду у відповідності до положень п. 4 ст. 63 ГПК України, про що було винесено відповідну ухвалу № 05-5-9/14257.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.01.2012 року, у зв'язку з неявкою третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі та вирішенням питання про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2012 року, у звязку з неявкою третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі, залишено без розгляду клопотання позивача за первісним позовом про призначення у справі повторної експертизи та про призначення у справі нової експертизи, в зв'язку з вирішенням аналогічних клопотань у попередніх судових засіданнях, про що винесено відповідні ухвали, відкладено розгляд клопотання ТОВ “Тіара” про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання до надання учасниками судового процесу відповідних доказів щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року розгляд справи відкладено 31.01.2012 року, у звязку з неявкою третьої особи в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року задоволено клопотання позивача за первісним позовом про призначення колегіального розгляду справи. 01.02.2012 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва з відповідною заявою для визначення складу колегії для розгляду справи №9/441.

Розпорядженням від 01.02.2012 року Голови Господарського суду міста Києва було визначено склад колегії суддів у складі: головуючий суддя: Бондаренко Г.П.; суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року справу №9/441 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Бондаренко Г.П.; суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 23.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року розгляд справи відкладено на 01.03.2012 року, у зв'язку з неявкою позивач за первісним позовом, відповідач-1 та відповідач-2 за зустрічним позовом, третя особи в судове засідання, задоволенням клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи. Відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі та клопотаннях позивача за первісним позовом про призначення судово-економічної та повторної судово-економічної експертизи у справі, з підстав наведених в ухвалі.

В судове засідання 01.03.2012 року позивача за первісним позовом, відповідач-2 та третя особа за зустрічним позовом не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представником позивача за зустрічним позовом підтримано позовні вимоги за зустрічним позовом, заперечено проти задоволення позовних вимог за первісним позовом в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача за зустрічним позовом, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2002 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Сведбанк”) (далі по тексту - відповідач за первісним позовом; Позивач за зустрічним позовом; Банк за Кредитним Договором) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(далі по тексту Позивачем за первісним позовом; Відповідач-1 за зустрічним позовом; Позичальник за Кредитним Договором) було укладено Кредитний договір № 86 (далі за текстом - Кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору (пункти 1.1., 1.2., 1.3., 1.4) банк зобовязувався надати позичальнику кредит у розмірі 6942000, 00 грн. на строк до 30.10.2005 р., а позичальник - одержати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку видачі і зменшення заборгованості за кредитом (додаток 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обовязки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.4, 3.2 кредитного договору та додатку 2 до нього розрахунок та сплата процентів за користування кредитом здійснюється з урахуванням змін офіційного курсу долару США. Базова процентна ставка встановлена в розмірі 17, 5 % річних.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору виконання зобовязань за договором забезпечується заставою майнового комплексу позичальника та заставою основних засобів, вказаних у підпунктах 5.1.1 та 5.1.2.

15.07.2004 р. сторонами було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору, згідно з яким п. п. 1.1., 1.2, 1.3., 1.4., 3.2. та 4.2. викладено у новій редакції. Відповідно до зазначених пунктів у новій редакції банк відкриває позичальнику починаючи з 17.08.2004 п. по 30.10.2007 р. кредитну лінію, що відновлюється у доларах США (валюта кредиту) з лімітом заборгованості 1700000, 00 доларів США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобовязується одержати кошти кредиту, а також повернути кошти у строки, визначені у графіку встановлення і зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток 7), сплатити проценти за користування ними.

Відповідно до п. 3.2., 4.1., 4.2. кредитного договору (в редакції додаткового договору № 4 від 15.07.2004 р.) кошти кредиту одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту (долар США) на позичкові рахунки, нарахування та сплата процентів здійснюється у валюті кредиту - доларах США.

28.02.2005 р. сторонами було укладено додатковий договір № 10 до кредитного договору, згідно якого встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 2700000, 00 доларів США. 24.06.2005 р. сторонами було укладено додатковий договір № 11 до кредитного договору, згідно якого встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 3000000, 00 доларів США. 21.12.2005р. сторонами було укладено додатковий договір № 12 кредитного договору, згідно якого встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 3824 250,00 доларів США.

31.03.2006 р. сторонами було укладено додатковий договір № 15 до кредитного договору, згідно якого сторони домовились про перетворення відновлювальної кредитної лінії у доларах США з лімітом заборгованості 3824 250,00 доларів США у відновлювальну мультивалютну кредитну лінію у доларах США та Євро із встановленням ліміту заборгованості у доларах США у сумі 3824 250,00 доларів США та встановленням ліміту заборгованості у Євро у сумі 3400000, 00 Євро, встановлення строку дії кредитної лінії у доларах США до 30.10.2010 р. включно, у Євро до 30.10.2011 р. включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту встановлена 14 %.

У період з червня 2006 р. по червень 2008 р. сторонами неодноразово змінювалися ліміти за заборгованістю за кредитною лінію наданою згідно кредитного договору. 11.06.2008 р. сторонами було укладено додатковий договір № 28 до кредитного договору, згідно яким встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією у доларах США 6183000, 00 доларів США.

Позивач за первісним позовом не заперечує, що отримав кредитні кошти в повному обсязі (13422583, 29 доларів США та 4007365, 00 Євро) та здійснював платежі по погашенню кредиту в іноземній валюті (що підтверджується матеріалами справи).

На забезпечення вимог (зобовязань), що випливають із кредитного договору у відповідності з кредитним договором між банком та позичальником був укладений договір застави майна від 28.11.2002 р. посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2825 та додаткові договори про внесення змін до договору застави майна від 28.11.2002.

31.03.2006 року між банком та ТОВ "Катех-Енерго" укладено Договір поруки №86/П-, у відповідності до п. 2.2. якого Поручитель (ТОВ "Катех-Енерго") несе солідарну відповідальність з позичальником (ТОВ "Катех-Електро") перед Банком за виконання зазначених у пункті 1 Договору поруки зобовязань за Кредитним договором.

Крім того, між банком та громадянином України ОСОБА_2, як заставодавцем укладено договір застави № 86/ЗПК-1, посвідчений 11.06.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 3581 із змінами внесеними додатковим договором № 1 від 29.10.2008 р., реєстровий № 5974, а також укладено між банком та громадянином Литви ОСОБА_4 як заставодавцем договір застави № 86/ЗПК-2, посвідчений 11.06.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 3580 із змінами внесеними додатковим договором № 1 від 29.10.2008 р., реєстровий № 5975; та договір поруки № 86/П-1 від 11.06.2008 р. між банком та громадянином України ОСОБА_2 як поручителем, а також договір поруки № 86/П-2 від 11.06.2008 р. між банком та громадянином Литви ОСОБА_4 як поручителем.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимоги, позовні вимоги за первісним позовом розглядаються щодо визнання недійсним кредитного договору та додатків до нього, укладеного між банком та ТОВ "Катех-Електро", а також договору застави, укладеного між банком і позичальником (ТОВ "Катех-Електро"), які обґрунтовані тим, що 15.07.2004 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № 86 від 30.10.2002 р., згідно з яким деякі пункти кредитного договору були викладені у новій редакції, так, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору у новій редакції банк відкриває позичальнику починаючи з 17.08.2004 п. по 30.10.2007 р. кредитну лінію, що відновлюється у доларах США (валюта кредиту) з лімітом заборгованості 1700000, 00 доларів США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобовязується одержати кошти кредиту, а також повернути кошти у строки, визначені у графіку встановлення і зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними. В подальшому між сторонами додатково неодноразово погоджувалися зміни до укладеного кредитного договору, якими сторони збільшували ліміт кредитної лінії та строк надання кредиту, а також додавали іншу валюту кредиту (ЄВРО), 11.06.2008 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 26 до кредитного договору № 86, згідно з яким встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією у доларах США 6183000, 00 доларів США, строк дії лінії до 30.10.2012 р.

Проте, на думку позивача наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем в доларах США та Євро за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем доларів США та Євро, як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 198 ГК України, положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 86 від 30.10.2002 р. (в редакції додаткового договору № 4 від 15.07.2004 р.), укладеного між позивачем та відповідачем та додаткових договорів до зазначеного кредитного договору, з моменту укладання додаткового договору № 4 з 14.07.2004 р.

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 86 від 30.10.2002 р. між сторонами за первісним позовом був укладений договір застави майна від 28.11.2002 р. посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2825 та додаткові договори про внесення змін до договору застави майна від 28.11.2002р.

Керуючись нормами статті 548 ЦК України, яка встановлює, що недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню, позивач просить визнати недійсними також договір застави майна від 28.11.2002 р., посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2825 та додаткові договори про внесення змін до договору застави майна від 28.11.2002р.

У зустрічній позовній заяві Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” - позивач за зустрічним позовом просить суд солідарно стягнути з позичальника (ТОВ "Катех-Електро", Відповідача-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Катех-Енерго” (далі по тексту Відповідач-2 за зустрічним позовом; Поручитель за Договором поруки №86/П-1 від 31.03.2006р.) 1136970, 48 доларів США та 938863,42 Євро які складаються з: сума простроченої заборгованості по кредиту в Євро:825000, 00 Євро, сума простроченої заборгованості зі сплати процентів в Євро: 60584, 81 Євро; загальна сума пені в Євро: 53278,61 Євро; сума простроченої заборгованості по кредиту в доларах США: 883880,56 доларів США; сума простроченої заборгованості зі сплати процентів в доларах США: 191306, 61 доларів США; загальна сума пені в доларах США: 61783,31 доларів США.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 за зустрічним позовом 5765610, 34 доларів США, з яких 5446855, 56 доларів США заборгованості по кредиту, 256971,47 доларів США заборгованості по процентах, 61783, 31 доларів США пені та 2319892,10 Євро, з яких 2183466,20 Євро заборгованості за кредитом, 83147, 29 Євро заборгованості по процентах, 53278, 61 Євро пені.

Зустрічна позовна заява обґрунтована неналежним виконання Відповідачем-1 за зустрічним позовом зобовязань щодо сплати заборгованості за Кредитним договором №86 від 30.10.2002 року. Виходячи з цього, позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 за зустрічним позовом заборгованість за кредитним договором, проценти та пеню за порушення строків погашення кредиту. Позовні вимоги до Відповідача-2 за зустрічним позовом заявлено на підставі Договору поруки №86/П-1 від 31.03.2006р. з посиланням на положення ст. ст. 546, 554 ЦК України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що первісно заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічна позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між банком та позичальником кредитний договір, а також укладені в забезпечення його виконання договори застави та поруки є підставою для виникнення між сторонами спору правовідносин на підставі укладено правочину.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Основним обґрунтуванням позивача щодо позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору є його вираження в іноземній валюті.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобовязань передбачений ГК України.

Так, зокрема, ч. 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, відповідно до ч.2 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до ч.4 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в" пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г" пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті»№ 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України»(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відсутність у сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання недійсними кредитних договорів, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при укладенні оскаржуваного кредитного договору усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору, а отже позовні вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 86 від 30.10.2002 р. між сторонами був укладений договір застави майна від 28.11.2002 р. посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2825 та додаткові договори про внесення змін до договору застави майна від 28.11.2002 року.

Оскільки кредитний договір № 86 від 30.10.2002 р. не визнаний недійсним у суду немає підстав для визнання недійним договору застави майна від 28.11.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрованого в реєстрі за № 2825 та додаткових договорів про внесення змін до договору застави майна від 28.11.2002 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Катех-Електро” за первісним позовом, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором №86 від 30.10.2002 року підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, банком було надано позичальнику грошові кошти на виконання кредитного договору № 86 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами.

З метою встановлення обґрунтованість розрахунків ПАТ “Сведбанк” щодо нарахування процентів по кредиту, щодо нарахування пені, а також визначення загальної суми заборгованості по кредиту, встановлення розміру фактичної суми заборгованості ТОВ “Катех-Енерго” та ПІІ у формі ТОВ “Катех-Електро” перед ПАТ “Сведбанк” за кредитним договором № 86 від 30.10.2002 р. по мультивалютній кредитній лінії за період з листопада 2002 року по листопад 2010 року, судом ухвалою від 27.01.2011 року призначено у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком №2682/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі №9/441 від 04.08.2011 року експертом було встановлено наступне:

- підтверджуються документально (за даними бухгалтерського обліку) банківські операції з надання кредиту у гривнях та відкриття мультивалютної кредитної лінії у доларах США та євро згідно з кредитним договором №86 від 30.10.2002 р., укладеним між ПІІ у формі TOB «Катех-Електро»та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та руху грошових коштів на позичкових рахунках згідно з кредитним договором №86 від 30.10.2002 р. щодо розміру проведеного кредитування у порівнянні з наданим банком Актом звірки заборгованості від 07.12.2010 р.

- даними бухгалтерського обліку Банку підтверджується заборгованість ПІІ у формі TOB «Катех-Електро»перед ПАТ «Сведбанк»за кредитним договором №86 від 30.10.2002 р. з часу надання кредиту по листопад 2010 року в розмірі 5765620,29 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом на 01.11.2010 р. 5446855,56 доларів США, заборгованість по процентах 256971,78 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 55513,69 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 6279,28 доларів США; а також 2319429,42 евро, в тому числі заборгованість за кредитом на 01.11.2010 р. 2183466,20 євро, заборгованість по процентах 82684,62 євро, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 51491,64 євро, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 1786,96 євро.

- застосування банком при визначенні процентної кредитної ставки, у відповідній формулі, офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на дату початку процентного періоду, на кінцеву дату процентного періоду та на дату погашення основного боргу при укладанні порядку розрахунку та сплати процентів (додаток №2 до кредитного договору №86 від 30.10.2002 р. про надання кредиту у гривнях) є обґрунтованим.

Як вбачається з висновку №2682/11-19 від 08.08.2011р. судово-економічної експертизи у господарській справі №9/441, виконання експертизи було доручено завідуючому сектором лабораторії судово-економічних досліджень КНДІСЕ Куряшову Юрію Івановичу, освіта вища економічна, стаж експертної роботи 31 рік, судовому експерту 1-го класу, кваліфікація судового експерта зі спеціальностей: 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів про фінансово кредитні операції»(свідоцтво №303) та експерту Андріїшену Сергію Івановичу (угода з КНДІСЕ №134/11-2682/11-19), освіта вища економічна, стаж експертної роботи 11 років, кваліфікація судового експерта з вищевказаних спеціальностей (свідоцтво №1255), а тому вказаний висновок приймається судом в якості належного доказу у справі та оцінюється в порядку ст. 43 ГПК України.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем-1 за зустрічним позовом не заперечується, що останній отримав кредитні кошти в повному обсязі (13422583, 29 доларів США та 4007365, 00 Євро) та здійснював платежі по погашенню кредиту в іноземній валюті (що підтверджується матеріалами справи). Однак повністю свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів виконував неналежним чином, в зв'язку з чим у відповідача-1 утворилася заборгованість.

При цьому, суд приймає як належний розрахунок суми основної заборгованості та штрафних санкції, зроблений у висновках судово-економічної експертизи, відповідно до якого сума основної заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів за користуванням грошовими коштами у євро є меншою на 492,67 Євро.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 8.1. Кредитного договору, Банк вправі вимагати дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів і передбачених Договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих Банку в результаті невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов Договору, а Позичальник зобовязаний повернути Банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані Банку збитки, зокрема, у випадку якщо Позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені пунктами 4.1 та 4.2 Договору.

Вимога про дострокове повернення кредиту згідно з пунктом 8.1 Договору направляється Позичальнику у письмовій формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом десяти днів з дати її одержання (п. 8.2. Кредитного договору).

Позивач за зустрічним позовом звернувся до Відповідача-1 за зустрічним позовом з Листом-вимогою про зміну умов Кредитного договору №86 від 30.10.2002 року та необхідність дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії та сплати процентів (направлення листа 23.11.2010 року підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями поштових чеків та описів вкладення у цінний лист).

Як на те посилається Позивач за зустрічним позовом, Лист-вимогу отримано Відповідачем-1 за зустрічним позовом 08.11.2010р., а отже строк повернення грошових коштів отриманих в рахунок кредитної лінії та сплати процентів за користування нею за весь час настав 18.11.2010р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме доданих належним чином засвідчених копії повідомлень про вручення поштового відправлення, лист-вимогу б/н від 19.11.2010 року отримано Відповідачем-1 за зустрічним позовом 08.12.2010 року.

Отже, з урахуванням дати отримання Відповідачем-1 за зустрічним позовом листа-вимоги та положень п. 8.2. Кредитного договору, строк повернення грошових коштів отриманих в рахунок кредитної лінії та сплати процентів за користування нею настав 18.12.2010 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 6.2. Кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу Банку сплачує Банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми своєчасно не повернутих коштів).

На підставі п. 6.2. Договору, Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 за зустрічним позовом пеню у розмірі 61783, 31 доларів США та 53278, 61 Євро за період з 01.04.2009р. по 01.11.2010р.

Таким чином, відповідно до вказаних норм права та умов кредитного договору укладеного між Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем-1 за зустрічним позовом, суд вважає повністю обґрунтованими вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача-1 за зустрічним позовом заборгованості за кредитним договором №86 від 30.10.2008р. в розмірі 5765620,29 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом 5446855,56 доларів США, заборгованість по процентах 256971,78 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 55513,69 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 6279,28 доларів США; а також 2319429,42 евро, в тому числі заборгованість за кредитом 2183466,20 євро, заборгованість по процентах 82684,62 євро (розрахунок наведений у висновку судової експертизи), пеня за несвоєчасне повернення кредиту 51491,64 євро, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 1786,96 євро.

У пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 р. N 01-08/369 зазначено, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача-1 даної заборгованості підлягають задоволенню частково відповідно до розрахунку, зробленому в експертному висновку.

Щодо позовних вимог заявлених до відповідача-2, то суд також визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню щодо вказаної вище суми, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися порукою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися зобовязання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання.

Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобовязаний повідомити про це боржника, а в разі предявлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника для участі у справі. Із зазначеної норми випливає, що кредитор має направити поручителю вимогу про виконання простроченого боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Договору поруки №86/П-1 від 31.03.2006 року, укладеного між Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем-2 за зустрічним позовом (Поручитель за Договором поруки), у разі невиконання позичальником зобовязань або одного із зобовязань (в частині, передбаченій пунктом 1 Договору поруки) за Кредитним договором у строк, зазначений у Кредитному Договорі, Поручитель погашає борг (прострочену заборгованість) позичальника після виникнення боргу (простроченої заборгованості) за першою вимогою Банку протягом 5 робочих днів (п. 5 Договору поруки). (п. 2.2. Договору поруки).

Матеріалами справи підтверджується направлення Позивачем за зустрічним позовом Відповідачу-2 за зустрічним позовом повідомлення вимоги вих. №5083 від 21.07.2010р. та отримання зазначеної вимоги Відповідачем-2 за зустрічним позовом, яка отримана останнім 30.07.2010р. (до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію повідомлення про вручення поштового відправлення).

На підставі положень статей 556 та 559 ЦК України, якими встановлено, що після виконання поручителем зобовязання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обовязок боржника, до поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості солідарно з відповідача -1 та відповідача-2 за зустрічним позовом щодо кредитної заборгованості та штрафних санкцій, не може призвести до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, так як у випадку виконання основного зобовязання припиниться забезпечувальне зобовязання, а у випадку виконання забезпечувального зобовязання права та обовязки кредитора за основним зобовязанням перейдуть до поручителя.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунків, наведених у висновку судової експертизи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом підлягають стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - задовольнити частково .

3. Стягнути солідарно з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(04073, м. Київ, пр. Московський, 15-А; код ЄДРПОУ 20006134; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Енерго»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кв. 414; код ЄДРПОУ 216212003; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) як з солідарних боржників на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840) 5446855 (пять мільйонів чотириста сорок шість тисяч вісімсот пятдесят пять) доларів США 56 центів заборгованості по кредиту, 256971 (двісті пятдесят шість тисяч девятсот сімдесят один) доларів США 47 центів заборгованості по процентах, 61783 (шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят три) доларів США 31 цент пені, 2183466 (два мільйони сто вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят шість) Євро 20 центів заборгованості по кредиту, 82684 (вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) Євро 62 центів заборгованості по процентах, 53278 (пятдесят три тисячі двісті сімдесят вісім) Євро 60 центів пені, 3220 (три тисячі двісті двадцять) доларів США 43 центи державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя О.В. Котков

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення 12.03.2012р.