Рішення № 21889280, 01.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/57301.03.12 За позовом Дочірнього підприємства «Сі Ді Мастер»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2. (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 13.01.2012р.).

В судовому засіданні 01 березня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Сі Ді Мастер»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) грошових коштів в сумі 85053,67 грн. з них основного боргу 49173,00 грн., пені 22441,41 грн., втрат від інфляції 9634,65 та 3% річних 3804,61грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором № 83 від 12 грудня 2007 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі сум грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.01.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 21.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року судом, за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 01 березня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернуто судом без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2007 року між позивачем (надалі Виконавець) та відповідачем (далі по тексту Замовник) (разом - сторони), було укладено договір № 83 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого предметом договору є послуги, які надає Виконавець перед Замовником по виготовленню оптичних носіїв інформації (компакт-дисків) на підставі договору та замовлення, яке оформлюється письмово та є невідємною частиною договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму 104723,00 грн., при цьому, Замовник лише частково оплатив послуги, зокрема на суму 55550,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 49173,00 грн., тобто 104723,00 грн. - 55550,00 грн. Окрім цього, як вказує позивач, Замовник повинен сплатити Виконавцю санкції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 12 грудня 2007 року між сторонами укладено договір № 83 відповідно до умов п. 1.1. якого предметом договору є послуги, які надає Виконавець перед Замовником по виготовленню оптичних носіїв інформації (компакт-дисків) на підставі договору та замовлення, яке оформлюється письмово та є невідємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що в період з грудня 2007 року по листопад 2008 року між позивачем та відповідачем складені замовлення на послуги по Договору (копії замовлень містяться в справі). Загальна вартість замовлень становить - 104723,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.3. Договору сторонами передбачено, що, що Виконавець зобовязаний від грузити кожну конкретну партію ком пакт-дисків зі свого складу в стоки не більше 5 (пяти) робочих днів з моменту підписання замовлення та отримання 100% передоплати від Замовника на свій рахунок.

З матеріалів слідує, що відповідач частково розрахувався з позивачем за послуги по Договору на загальну суму 55550,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 26.02.2008р. по 26.10.2011р. (копії виписок містяться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що послуг за Договором в повному обсязі Замовник не оплатив.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.12.2011р. та 30.01.2012р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал від 28.12.2011р. та 30.01.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за послуги по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на березень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу по Договору в розмірі 49173,00 грн. з розрахунку 104723,00 грн. - 55550,00 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В розясненнях від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»Вищий арбітражний суд України довів до відома судам України, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України «Про зв'язок».

За таких обставин, зважаючи на те, що сторонами в Договорі не встановлено пені, як чіткого виду відповідальності Замовника за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, недоведеними є вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 22441,41 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на факт виникнення між сторонами правовідносин, які склалися у сфері послуг на підставі Договору, з огляду на відсутність визначення в Договорі відповідальності сторін щодо втрат від інфляції та 3% річних, позивач, в силу вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України, має довести обовязок сплатити втрати від інфляції та 3% річних за заявлений позивачем до стягнення період нарахування відповідних санкцій.

З матеріалів справи слідує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 10.08.2011р. направив на адресу відповідача лист № 22 в якому вимагав сплатити борг в розмірі 50673,00 грн. (копія міститься в справі), що підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки № 8389 від 10.08.2011р. (копія чеку в справі).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.12.2011р. та 30.01.2012р. позивача було зобовязано надати суду докази отримання відповідачем листа № 22 від 10.08.2011р.

Всупереч вимогам ухвал від 28.12.2011р. та 30.01.2012р. доказів отримання відповідачем листа № 22 від 10.08.2011р. позивач до суду не надав та не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем листа № 22, з огляду на відсутність визначення в Договорі відповідальності Замовника щодо втрат від інфляції та 3% річних, необґрунтованим є нарахування позивачем втрат від інфляції та 3% річних починаючи з червня 2009 року по грудень 2011 року, а тому, позовні вимоги відносно стягнення втрат від інфляції 9634,65 та 3% річних 3804,61грн. є, в силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в цілому, недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 49173,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 969,60 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в «Філії Приватбанку», МФО 320649), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства «Сі Ді Мастер»(ідентифікаційний код: 32590157, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, р/р 26000000024908 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 49173,00 грн. (сорок девять тисяч сто сімдесят три гривні) та судові витрати 969,60 грн. (девятсот шістдесят девять гривень 60 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 06.03.2012р.