Ухвала суду № 21889261, 14.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" березня 2012 р. Справа № 5008/94/2012

За позовом фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Свалява

ДО Державної податкової служби у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

ПРО визнання права власності на майно, що було вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатської області з автомобіля марки ДАФ р/н НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_2, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також зобовязати ДПА у Закарпатській області передати майно, що було вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля марки ДАФ р/н НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_2, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю від 09.02.2012р.

від відповідача ОСОБА_3 предст. за довіреністю №27/10/10-032 від 06.02.2012р.

від третьої особи ОСОБА_4 предст. за дов. №5070/10/10-11 від 14.10.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р. порушено провадження у справі №5008/94/2012 та призначено справу до розгляду на 20.02.2012р.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, на день судового засідання подав клопотання з проханням розгляд справи відкласти з підстав, наведених в ньому.

Представник відповідача подав суду клопотання про заміну відповідача в порядку вимог ст. 24 ГПК України у звязку з перетворенням Державної податкової адміністрації у Закарпатській області у Державну податкову службу у Закарпатській області, у підтвердження чого подав суду копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

На виконання вимог суду відповідач подав письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог та просить суд взяти до уваги те, що не заслуговують на увагу доводи Позивача про нібито незаконне заволодіння податковим органом належним йому майном внаслідок порушення норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Закону України «Про міліцію», оскільки законність дій податкового органу не є предметом дослідження у даній справі, ці обставини не стосуються предмету спору та не встановлюють факти які підлягають доказуванню, а саме не встановлюють право власності Позивача на спірне майно.

Так само не стосується справи наведена Позивачем у позовній заяві правова оцінка можливості віднесення спірного майна до знахідки або надання їй статусу безхазяйної речі. У цій частині не заслуговує на увагу і твердження позивача, що оскільки він заявляє вимоги на спірне майно таке майно не може вважатися безхазяйним або знахідкою, адже право власності підлягає доведенню у встановленому порядку.

Щодо заявленої вимоги про визнання права власності на спірне майно то Позивач заявляючи таку вимогу жодним чином своє право не доводить та навпаки обставини справи свідчать про те, що Позивач не може бути визнаний власником спірного майна, оскільки вантаж, який було затримано працівниками податкової міліції за асортиментом та кількістю не відповідає зазначеному у накладній №8 від 10.07.2010р. Крім того, затримане майно яке позивач просить йому повернути не є майном зазначеним у накладній №8, оскільки не співпадає по переліку та по вартості. Зокрема фактично затримано дитячі комбінезони (110 - 120грн.шт.), жіночі куртки (320грн.шт.), шуби жіночі (1600грн.шт.), куртки чоловічі (260грн.шт.), пальта жіночі (340грн.шт.), кофти жіночі (85грн.шт.), брюки жіночі (ІЗОгрн.шт.), светр чоловічий (80грн.шт.), тощо. Тобто товарні позиції за ціною вказаною у накладній №8 серед затриманого майна відсутні. Згідно висновку експерта ринкова вартість затриманого майна складає 2903550грн., а вартість майна згідно накладної №8 складає 474360грн.

З огляду на наведене відзначає, що Позивач можливо і є власником майна зазначеного у накладній №8 від 10.07.2010р., однак оскільки спірне майно щодо якого заявляються вимоги про встановлення права власності фактично не відповідає зазначеному у накладній №8 така вимога, щодо спірного майна є безпідставною.

Також відповідач у відповідності до вимог ст.ст. 22 та 80 ГПК України подав суду клопотання про припинення провадження у справі з огляду на те, що з врахуванням предметної підсудності визначеної ст. 12 ГПК України даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому відповідно до ст.80 ГПК України провадження у даній справі підлягає припиненню з огляду на наступне. Норми ч.І ст.15 та ч.2 ст.16 ГПК України, які визначають територіальну та виключну підсудність справ зокрема встановлюють місце розгляду справ: за місцезнаходженням сторони зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як передати майно; за місцезнаходженням майна у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні.

Разом з цим, наведені норми територіальної та виключної підсудності визначають виключно місце розгляду господарським судом спору про право власності або про передачу майна, однак питання можливості розгляду господарським судом спору з вказаними вимогами як такого, визначається нормами ст.12 ГПК України, яка з метою вирішення питання про підсудність встановлює правову природу виникнення спірних правовідносин для можливості їх подальшого вирішення в порядку господарського судочинства.

Обставини, які зумовили звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до ДПА у Закарпатській області про визнання права власності на майно та зобов'язання передати майно не відповідають жодній з підстав виникнення спірних правовідносин, визначених ст.12 ГПК України.

Відтак, просить провадження у справі припинити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.02.2012р.

Представник третьої особи також заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних в повному обсязі та у відповідності до вимог ст.ст. 22 та 80 ГПК України подав клопотання з проханням провадження у справі припинити з огляду на таке. Так, спірне майно було виявлено під час проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою "Щит" 22 вересня 2010 року працівниками відділу по боротьбі з незаконним обігом товарів управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Закарпатській області на автошляху Чоп - Київ поблизу міста Свалява при проведенні перевірки відповідності документів на вантаж, що перевозився вантажним автомобілем марки ДАФ з причепом.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально визначеного майна, право якого оспорюються або не визнається іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах, а відповідачем -особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Позивач звернувся з позовом про визнання права власності на спірне майно, проте не з'ясував питання щодо змісту своїх прав на звернення з таким позовом.

Таким чином, порядок розгляду справ про визнання права власності на безхазяйну річ регулюється нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки Позивач згідно з позовними вимогами просить визнати право власності на товарно-матеріальні цінності, що мають ознаки безхазяйного майна, то даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено протокол огляду транспортного засобу та причепа від 22 вересня 2010 року із змісту якого вбачається, що огляд транспортного засобу та причепа проводився з дотриманням вимог ст.ст. 85, 190, 191, 195 КПК України. Водій транспортного засобу ОСОБА_5 був ознайомлений зі ст. 190 КПК України та дав згоду добровільну згоду на проведення огляду вантажного автомобіля працівниками податкової міліції. Працівниками податкової міліції було відібрано пояснення у водія автомобіля згідно ст. 97 КПК України.

Нормами Кримінально-процесуального кодексу України (ст. 110), передбачено, що дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві. В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові. Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між Позивачем та працівниками податкової міліції не є господарськими, в зв'яжу з чим даний спір не містить ознак договірних та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Господарський суд не має повноважень на відновлення порушених в рамках кримінального процесу прав Позивача.

В свою чергу, друга частина позовних вимог Позивача містить вимогу вчинити певні дії Відповідачу, отже відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у справі в цій частині також підлягає припиненню, оскільки спір у даній частині позовних вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Спір у справі виник внаслідок здійснення владних повноважень суб'єктом цих повноважень - Державною податковою адміністрацією у Закарпатській області, позивач просить суд зобов'язати Державну податкову адміністрацією у Закарпатській області вчинити певні дії, отже зазначений спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В засіданні суду 29.02.2012р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2012р.

Представники сторін в засідання суду 14.03.2012р. зявились, свої доводи та заперечення з приводу поданих клопотань про припинення провадження у справі підтримали в повному обсязі. Представник позивача заперечує з приводу обґрунтованості таких клопотань з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні з цього приводу.

Аналізуючи подані відповідачем та третьою особою клопотання про припинення провадження у справі, а також заперечення представника позивача з цього приводу, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 № 6-рп щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 248-2 ЦПК України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною спору у справі стало питання порушення права власності позивача на майно, що було вилучене працівниками ДПА у Закарпатської області з автомобіля марки ДАФ р/н НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_2, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також зобовязання ДПА у Закарпатській області передати майно, що було вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля марки ДАФ р/н НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_2, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., як безхазяйне майно.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 387, 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з захистом права власності, в тому числі звизнанням цього права, фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Свалява звернувся з позовом до Державної податкової служби у Закарпатській області, м. Ужгород про визнання права власності на спірне майно та зобов'язання про повернення такого майна.

З огляду на те, що спір у справі виник між субєктом господарювання СПД ОСОБА_1 та Державною податковою службою у Закарпатській області, яка не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень, суд вважає звернення позивача для вирішення такого спору до спеціалізованого суду Господарського суду Закарпатської області правомірним та обґрунтованим.

Посилання відповідача та третьої особи на віднесення даної справи до відання інших органів, суд відхиляє, оскільки відповідач та третя особа ототожнюють вирішення питання речових доказів у кримінальній справі з вирішенням спору про право власності на майно в порядку позовного провадження.

Так, за приписами ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду по кримінальній справі або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, а спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено вирішення спору про право власності за участю юридичних осіб судом іншої юрисдикції, адже, господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що повязані з визнанням права власності на майно, в т.ч. на яке накладено арешт і про звільнення майна з-під арешту за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні ст. 1 ГПК України.

Отже, звернення за захистом свого порушеного права до суду у порядку позовного провадження є лише одним із способів захисту своїх прав або інтересів, право обирати які належить виключно особі, права якої порушені, тобто, позивачеві.

Оскільки позивач обрав саме такий спосіб захисту свого права як предявлення позову про визнання права власності, а також вимогу про повернення такого майна, як спосіб захисту порушеного права власності, враховуючи субєктний склад сторін у справі, згідно ст. 1 ГПК України заявлений позов підлягає розгляду по суті у господарських судах за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки, необхідність витребувати додаткові докази перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні, то суд вважає необхідним розгляд справи відкласти.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України),

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань Державної податкової служби у Закарпатській області, м. Ужгород та Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород про припинення провадження у справі відмовити.

2. Розгляд справи відкласти на "26" березня 2012 р. о 11:00.

3. Сторонам направити своїх повноважних представників в судове засідання надавши їм відповідні довіреності, які будуть залучені до матеріалів справи. Суд звертає увагу сторін, що вони не позбавлені права направити витребувані документи та пояснення по суті спору на адресу суду поштовим відправленням або подати їх через канцелярію суду. В свою чергу, будь-які документи (кожна сторінка), які подаються сторонами до суду, мають бути належним чином засвідчені підписом особи, яка уповноважена на засвідчення відповідності копій оригіналам, прошиті, пронумеровані, посвідчені датою та скріплені печаткою підприємства, установи, організації.

4.Попередити сторони, що у випадку ненадання витребуваних доказів, документів, або у випадку незявлення в судове засідання представників сторін, позов відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянутий за наявними у справі матеріалами.

Суддя О.Ф. Ремецькі