Рішення № 21889249, 13.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2012 Справа № 5008/1849/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці, Ужгородський район

до Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород

про стягнення 6602907,74 грн.,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача ОСОБА_1., довіреність № 241 від 20.10.2011р.;

Відповідача ОСОБА_2, довіреність №78 від 12.01.2012р.;

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці, Ужгородський район заявлено позов до Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород про стягнення 6602907,74 грн.

За клопотаннями сторін справу вирішено в строк з урахуванням положень ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 17.01.2012 року та 07.02.2012 року судом оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України для надання додаткового часу врегулювання спору в позасудовому порядку, шляхом досягнення домовленості щодо погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач своєчасно не виконав умови договору про постачання електричної енергії № Р06/13-0244 від 30.06.2006 року, а саме повністю виконав своїх зобовязань щодо оплати відпущеної електроенергії за період з березня 2011 року по листопад 2011 року та допустив заборгованість на суму 5617198,68 грн. за спожиту активну електроенергію та 543774,87 грн. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії. Зважаючи на це покликаючись на умови договору та закону позивач просить стягнути з відповідача суму 6602907,74 грн., в тому числі 5 617198,68 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 543774,87 грн. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 338628,08 грн. пені, 29688,67 грн. інфляційних втрат та 73617,43 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань.

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України уточнив та зменшив і просить стягнути 6509932,04 грн., в тому числі 5617198,68 грн. основного боргу, 543774,87 грн. за надання послуг компенсації перетікання реактивної електроенергії, 338628,08 грн. пені, 2 968,67 грн. інфляційних втрат та 7 361,74 грн. 3% річних. (а.с. 99). За таких обставин, суд розглядає уточнені позовні вимоги.

Уповноважений представник відповідача під час судового розгляду наявність уточненої суми позовних вимог визнав у повному обсязі, про що подав письмові пояснення. Між тим, просив суд надати відстрочку виконання рішення суду на 15 місяців, посилаючись на те, що наразі відповідач не в змозі виконати рішення суду з поважних обставин та клопотав про зменшення судом нарахованих позивачем штрафних санкцій пені до 100 грн. Вказані клопотання мотивував тим, що відповідач опинився в скрутному фінансовому становищі з незалежних від нього причин, а саме: постійний ріст тарифу на електроенергію при незмінності тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, значні обсяги дебіторської заборгованості (головним чином населення), недофінансування галузі з державного бюджету України, що в сукупності призвело до виникнення значного боргу перед енергопостачальною організацією. Уповноважений представник позивача в частині заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом суми штрафних санкцій пені, не заперечував та залишив його на розсуд суду. Поряд з цим, категорично заперечив клопотання щодо надання відстрочки виконання рішення суду, при цьому вказав, що питання відстрочення виконання рішення вирішується судом тільки за наявності дійсних обставин, що ускладнюють його або роблять його неможливим, і вказані обставини повинні доводитись належними і допустимими доказами, які відповідач не представив. Також зазначила, що вказане питання також може бути розглянуто і позивачем в позасудовому порядку за умови представлення реального графіку погашення боргу (підтвердженого документально), а в разі недосягнення згоди і судом в порядку ст. 121 ГПК України.

Під час судового розгляду судом неодноразово забезпечувались права сторін на врегулювання спору в позасудовому порядку, проте такої домовленості сторонами досягнуто не було і заявник наполягає на вирішенні спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Постановою Національної комісії з питань регулювання енергетики України „Про затвердження Правил користування електричною енергією” № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року № 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями) визначені взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією, споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

30 червня 2006 року між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Закарпаттяобленерго” та Комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода” був укладений договір про постачання електричної енергії № Р06/13-0244. Згідно умов договору постачальник (позивач) бере на себе зобовязання продавати електричну енергію споживачу (відповідачу), для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) з приєднаною потужністю 10008 кВт, а споживач (відповідач) зобовязується оплачувати постачальнику (позивачу) вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього, які є його невідємною частиною.

Підпунктом 2.3.3. зазначеного договору передбачено, що споживач (відповідач) зобовязався, зокрема, оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 „Порядок розрахунків” та Додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Згідно пункту 7 додатку № 7 до договору про постачання електроенергії № Р06/13-0244 від 30.06.2006 року оплата використаної активної електричної енергії здійснюється споживачем щоденно в установленому споживачем режимі, а останній платіж має бути здійснено не пізніше як на пятий банківський день від дати отримання рахунку, але не пізніше останнього календарного дня розрахункового місяця, як різниця між спожитою, в цілому за розрахунковий період і оплаченою за цей же період розрахункового місяця.

На виконання умов пункту 7 додатку № 7 до договору, постачальником електричної енергії (позивачем) виписано відповідачу, рахунки на оплату спожитої активної електроенергії за період з березня 2011 року по листопад 2011 року, які підтверджені узгодженими актами про використану електричну енергію (а.с. 67-92). Між тим як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості відповідач свої зобовязання щодо оплати виставлених рахунків проводив не систематично та не в повному обсязі, внаслідок чого допустив заборгованість на загальну суму 6160973,55 грн., в т.ч. 5617198,68 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 543774,87 грн. за надання послуг компенсації з перетікання реактивної електроенергії, яка відповідачем в установленому порядку підтверджена (розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року). Вказані обставини та наявність зазначеного боргу в ході судового розгляду підтвердив і уповноважений представник відповідача (а.с. 99).

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення непогашеної заборгованості в сумі 6160973,55 грн., в т.ч. 5617198,68 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 543774,87 грн. за надання послуг компенсації з перетікання реактивної електроенергії належним чином доведена матеріалами справи та відповідачем визнана у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. У відповідності до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 6160973,55 грн., в т.ч. 5617198,68 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 543774,87 грн. за надання послуг компенсації з перетікання реактивної електроенергії

Крім цього, покликаючись на положення п. 4.2.1. договору за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (Додаток № 7 „Порядок розрахунків”), споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) 3% річних за користування коштами постачальника (позивача) та відсоток встановленого індексу інфляції за весь час прострочення заборгованості, що складає 2 968,87 грн. інфляційних нарахувань та 7 361,74 грн. три проценти річних, які заявник також просить стягнути.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені в зазначеній частині вимоги належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок), обумовлені законом та договором, відповідачем в установленому порядку визнані, тому підлягають до задоволення повністю.

Поряд з цим, у відповідності до п. 4.2.1 договору за порушення термінів визначених відповідним додатком (Додаток 7 „Порядок розрахунків”) споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу. Покликаючись на вказані умови договору заявник провів нарахування та просить стягнути 338628,08 грн. пені.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України). Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Між тим, з урахуванням доводів відповідача викладених у письмовому відзиві на позов та доповненнях до нього (а.с. 43-57, 101-107) щодо скрутного фінансового становища підприємства, наведених передумов його виникнення, визнання боргу, стягнення судом проведених позивачем нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України, а також статус відповідача місто утворююче комунальне підприємство, стратегічний вид діяльності - забезпечення мешканців міста питною водою, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми нарахованої позивачем суми - пені до 10 000 грн. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми в зазначеній частині слід відмовити.

Зменшуючи заявлений розмір неустойки суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, а також висловлену з даного приводу у ході судового розгляду уповноваженим представником позивача правову позицію в зазначеній частині вимог.

Водночас клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 15 місяців до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Питання відстрочення виконання рішення вирішується судом за наявності дійсних обставин, що ускладнюють його або роблять його неможливим, і вказані обставини повинні доводитись належними і допустимими доказами. Проте відповідач в підтвердження заявленого клопотання належні і допустимі докази в повному обсязі не представив. Не навів та не представив уповноважений представник відповідача і обґрунтованих доводів (з доданням підтверджуючих документів) щодо реальної можливості погашення боргу в разі надання судом заявленої відстрочки.

У той же час, суд погоджується із доводами заявника, що вказане питання також може бути розглянуто і позивачем в позасудовому порядку за умови представлення відповідачем реального графіку погашення боргу (підтвердженого документально), а в разі недосягнення згоди і судом в порядку ст. 121 ГПК України.

За таких обставин, клопотання про відстрочку виконання рішення суду до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород, вул. Митна, 1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03344326) на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131529) суму 6181274 (Шість мільйонів сто вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 16 коп., в тому числі 5617198,68 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 543 744,87 грн. за надання послуг з перетікання реактивної електроенергії; 2968,87 грн. інфляційних втрат; 7361,74 грн. 3% річних та 10000 грн. пені, а також суму 56 460 (Пятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн. судового збору.

3. У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку з оголошенням в судовому засіданні 13.03.2012 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 15.03.2012 року.

Суддя В.Кривка