Рішення № 21889150, 01.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.12 р. Справа № 5006/11/6/2012

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Семь Ветров», м.Севастополь Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ 31527943,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37086125,

про стягнення 11322,40 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Семь Ветров», м.Севастополь Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк, про стягнення 11322,40 грн., у тому числі 11135,40 грн. заборгованості за поставлений товар та 187,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором постачання №7 від 17.10.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору постачання №7 від 17.10.2011р., видаткових накладних №РН-0001213 від 18.10.2011р., податкової накладної №1213 від 18.10.2011р., товарно-транспортної накладної №РН-0001213 від 18.10.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.5, 49, 66, 67, ч.4 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.174, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

25.01.2012р. на виконання вимог суду, представником Позивача через канцелярію суду подано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2011р. по 21.01.2012р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, витяг з веб-сайту Єдиного державного реєстру щодо Відповідача, довідки №08 від 23.01.2012р.

25.01.2012р. Відповідачем заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості зняти фотокопії, яке задоволено судом, проте Відповідачем це право не використано. Одночасно, заявлено клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, що також задоволено судом.

14.02.2012р. Позивачем заявлено клопотання №15 від 07.02.2012р.про розгляд справи з урахуванням наданих пояснень та документів за відсутності його представника. У задоволенні даного клопотання відмовлено за наявності клопотання Відповідача про відкладення спору.

Представник Позивача в судовому засіданні 01.03.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 01.03.2012р. не зявився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

17.10.2011р. між Приватним підприємством «Семь Ветров», м.Севастополь Автономної Республіки Крим, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк, укладено договір поставки №7 строком дії у відповідності до п.7.1 даної угоди до 31.12.2011р. та у разі відсутності заяв сторін про його розірвання або зміну умов не пізніше місячного терміну до його закінчення, цей правочин вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Доказів наявності останнього суду не представлено.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується передавати у встановлений термін товар продукти харчування Відповідачу (Покупцю), а останній зобовязується приймати товар і своєчасно оплачувати його.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кількість, ціна і розгорнута номенклатура (асортимент) товару фіксується сторонами у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.5 договору постачання товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця за вказаною адресою: Україна, м.Макіївка, вул.Тайожна, 1, корп.44), та вимог Інкотермс Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000р., за винятком застережень, прямо передбачених у договорі.

Доставка товару здійснюється транспортом Постачальником або перевізника і за рахунок Постачальника. Покупець зобовязаний забезпечити підїзд транспортних засобів Постачальника і взяття їх під розвантаження з дотриманням правил дорожнього руху і контролем за ТБ і збереженням товару.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах DDP поставка з оплатою мита (..... назва міста призначення) (редакція „Інкотермс”, 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобовязання, передавши товар у обумовленому сторонами місці.

За змістом укладеного між сторонами правочину, поставка вважається виконаною у момент передачі товару з транспортного засобу Постачальника або перевізника Покупцеві на складі Покупця за вищевказаною адресою.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №РН-0001213 від 18.10.2011р. та товарно-транспортної накладної №РН-0001213 від 18.10.2011р., Позивач передав товар Відповідачу на загальну суму 11135,40 грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача скріпленим печаткою останнього на даних документах. Вид товару продукти харчування, правова підстава даної господарської операції, зазначена у видатковій накладній, як договір №7 від 17.10.2011р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи, а також податкова накладна №1213 від 18.10.2011р., є належним доказом здійснення 18.10.2011р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №7 від 17.10.2011р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчить п.5.2 договору, сторони обумовили оплату Покупцем товару протягом 21 календарного дня з моменту його отримання.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (18.10.2011р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 11135,40 грн. повинен бути здійснений не пізніше 08.11.2011р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у сумі 11135,40 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до п.6.1 договору поставки №7 від 17.10.2011р., у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) Покупцем своїх зобовязань щодо оплати партії товару, Постачальник стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми неоплаченого товару.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 187,00 грн. за період з 09.11.2011р. по 20.12.2011р. (42 календарних дня прострочення), що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, встановив, що сума пені, з урахуванням викладеного, становить розмір 198,61 грн.

Проте, оскільки позов у частині стягнення пені підлягає задоволенню у межах заявлених позовних вимог, суд задовольняє штрафні санкції у сумі 187,00 грн. у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Семь Ветров», м.Севастополь Автономної Республіки Крим, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк, про стягнення 11322,40 грн., у тому числі 11135,40 грн. заборгованості за поставлений товар та 187,00 грн. штрафних санкцій, задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум» (83027, м.Донецьк, вул.Звягільського, б.59, ЄДРПОУ 37086125, р/р26001000004995 у банку ПАТ «Креді Агріколь Банк», м.Донецьк, МФО 300614) на користь Приватного підприємства «Семь Ветров» (99003, м.Севастополь, вул.Харківська, б.77, ЄДРПОУ 31527943, р/р260061386301 у СФ АТ «Фінанси та Кредит» м.Севастополь, МФО 384812) 11322,40 грн., у тому числі 11135,40 грн. заборгованості за поставлений товар та 187,00 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум» (83027, м.Донецьк, вул.Звягільського, б.59, ЄДРПОУ 37086125, р/р26001000004995 у банку ПАТ «Креді Агріколь Банк», м.Донецьк, МФО 300614) на користь Приватного підприємства «Семь Ветров» (99003, м.Севастополь, вул.Харківська, б.77, ЄДРПОУ 31527943, р/р260061386301 у СФ АТ «Фінанси та Кредит» м.Севастополь, МФО 384812) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1411,50 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 01.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Повний текст рішення підписано 06.03.2012р.

Суддя Соболєва С.М.