Рішення № 21888718, 12.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.12р.Справа № 21/5005/708/2012 За позовом Прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Позивача-2: Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток - 36", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 265 503,29 грн. за теплову енергію

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

прокурор - Рудовол Т.С., прокурор відділу прокуратури області,

посвідчення № 135 від 02.09.09р.;

від позивача - 1 - не з'явився;

від позивача - 2 - ОСОБА_1, дов. №4 від 01.03.12р.;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 05.03.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Позивача -1 - Криворізької міської ради та Позивача -2 - Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість за теплову енергію в сумі - 243 392,55 грн., пеню - 13 148,08 грн., інфляційні втрати - 3 743,57 грн., 3% річних - 5 219,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по оплаті грошових коштів за отриману теплову енергію, покладених на нього за договором № 353 від 01.09.2008р. на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару. Прокурор зазначає, що за період з листопада 2010р. по квітень 2011 року заборгованість відповідача складає 243 392,55 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи з 15.02.12р. відкладався до 06.03.12р.

В судовому засідання позивач-2 уточнив суму основного боргу та просить стягнути її у розмірі 203 392,55 грн., мотивуючи це взаєморозрахунком векселем АА № 2277705 на суму 40 000,00 грн..

Відповідач проти цієї суми заперечив, зазначивши, що взаєморозрахунки відбулися на суму 119 000,00 грн., що підтверджується актами приймання векселів АА № 2277705 від 29.02.2012 р. на суму 40 000,00 грн., АА № 2259978 від 01.02.2012 р. на суму 30 000,00 грн., АА № 2277716 від 29.02.2012 р. на суму 49 000,00 грн.

Позивач заперечив зарахування двох останніх векселів в рахунок погашення суми боргу, оскільки відповідачем не було зазначено період погашення заборгованості.

Відповідач у відзиві на позов від 05.03.2012р., просить зменшити суму штрафних санкцій, а саме пеню на 50% у розмірі - 6 501,93 грн.

Також відповідач просить розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців зі сплатою щомісяця суми у розмірі 1/12 від стягуваної суми.

Позивач-1 в судове засідання призначене для розгляду справи не зявився, витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою суду.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось

В судому засіданні 06.03.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача-2 та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2008 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач-2) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-36" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 353 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір діє з 01 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року та вважається пролонгованим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однієї з сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

Згідно з п. 1.3 Договору, постачальник постачає споживачу теплову енергію на обєкти, вказані в таблиці № 2 у відповідності з встановленим планом тепло споживання з 01 вересня 2008 року по 01 вересня 2009р. Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата за поставлену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно в грошовій формі та іншими формами розрахунку за узгодженням сторін до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Тарифи теплової енергії передбачені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про затвердження тарифів на послуги водо- теплопостачання в місті Кривому Розі" № 584 від 13.08.08р. - 245,00 грн. за 1Гкал та постановою НКРЕ України № 1844 від 14.12.2010р. "ПРО затвердження тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", що складає 269,50 грн. за 1 Гкал ( з ПДВ).

На виконання умов договору позивач-2 відпустив відповідачу теплову енергію протягом періоду з листопада 2010 року по квітень 2011 року включно на загальну суму 243 392,55 грн., що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 21-26).

Прокурор та позивач-2 посилаються на ті обставини, що відповідачем виставлені рахунки не оплачено, заборгованість відповідача за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року складає 243 392,55 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

В ході судового розгляду справи позивач-2 уточнив суму основного боргу та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 203 392,55 грн., мотивуючи це взаєморозрахунком векселем АА № 2277705 на суму 40 000,00 грн..

Відповідач проти цієї суми заперечив, зазначивши, що взаєморозрахунки відбулися на суму 119 000,00 грн., що підтверджується актами приймання векселів АА № 2277705 від 29.02.2012 р. на суму 40 000,00 грн., АА № 2259978 від 01.02.2012 р. на суму 30 000,00 грн., АА № 2277716 від 29.02.2012 р. на суму 49 000,00 грн.

Позивач заперечив зарахування двох останніх векселів в рахунок погашення суми боргу, оскільки відповідачем не було зазначено період погашення заборгованості.

Суд, розглянувши наданні сторонами документи прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до Роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 р. "Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення". Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України та Верховний суд України, а саме в своїх постановах від 14.04.2005 у справі № 11/274 (12/5), від 25.12.2003 у справі № 10/172) та Верховний Суд України (ухвала від 23.06.2005 у справі № 11/274 (12/5) - суди вказували на те, що якщо не визначено платником "призначення платежу", отримувач коштів зараховує дані кошти у порядку передбаченому в договорі, а якщо положеннями договору таке не передбачено, тоді в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Враховуючи, що договором, що був укладений між позивачем та відповідачем № 353 від 01.09.2008 р., не передбачено порядок зарахування коштів (в яких відсутнє посилання платника на призначення платежу), тоді позивач зобов'язаний зарахувати дані кошти на сплату спірного періоду, оскільки це є найдавніший період в якому відповідач заборгував відповідні кошти позивачу.

Таким чином станом на 05.03.2012 р., сума боргу відповідача перед позивачем за період 11.2010 - 04.2011 р.р. становить - 124 392,55 грн..

В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 79 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.02.2011р. по 26.11.2011р. у сумі 13 148,08 грн., інфляційні витрати за період з січня 2011 року по листопад 2011 року у розмірі 3 743,57 грн. та 3 % річних за період з 26.12.2010 р. по 01.12.2011 р. у сумі 5 219,09 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.2 Договору, якщо споживач є субєктом другого сектору господарювання та не здійснив оплату за поставлену теплову енергію в строк, встановлений п. 3.1 Договору, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що позивач-2 невірно нарахував пеню, яка за його розрахунком становить 13 003,86 грн..

Однак, суд, перевіривши розрахунок за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", встановив, що позивачем-2 розрахунок здійснено вірно, та до стягнення підлягає 13 148,08 грн. - пені, 3 743,57 - грн. інфляційних витрат та 5 219,09 грн. -3 % річних.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить зменшити суму штрафних санкцій, а саме пеню на 50% та розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців зі сплатою щомісяця суми у розмірі 1/12 від стягуваної суми.

Прокурор та представник позивача-2 проти зменшення пені заперечили.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Суд зазначає, що враховуючи що відповідач є житлово-будівельним кооперативом, а стягувана заборгованість виникла внаслідок не здійснення оплати за спожиту теплоенергію безпосередньо мешканцями будинку, до яких відповідачем не висувалося вимог про стягнення пені при предявленні відповідних позовів про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, суд керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити на 50% розмір заявленої прокурором до стягнення пені та стягнути її з відповідача у сумі 6 574,04 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги прокурора слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за теплову енергію у розмірі 124 392,55 грн., пеню - 6 574,04 грн., інфляційні втрати - 3 743,57 грн. та 3 % річних - 5 219,09 грн. В решті позову про стягнення пені у сумі 6 574,04 грн. слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання.

При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим, виходячи з того, що обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання про розстрочку виконання рішення суду, не підтверджується відповідними доказами та враховуючи той факт, що обидва підприємства знаходяться у рівних економічних умовах, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Враховуючи те, що спір доведено до розгляду судом з вини відповідача, на нього, як того вимагає ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 87, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, б. 37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21909252, р/р 26000131612272 в «Укрсоцбанк», МФО 305019) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, б. 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03342184, р/р 2603534158143 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) основний борг у розмірі 124 392,55 грн. (сто двадцять чотири тисячі триста дев'яносто дві грн. 55 коп.), пеню у розмірі 6 574,04 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн. 04 коп.), інфляційні втрати у розмірі 3 743,57 грн. (три тисячі сімсот сорок три грн. 57 коп.), 3 % річних у розмірі 5 219,09 грн. (п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 09 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 79 000,00 грн. провадження у справі припинити

В частині стягнення пені у сумі 6 574,04 грн. - відмовити,

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, б. 37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21909252, р/р 26000131612272 в «Укрсоцбанк», МФО 305019) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1.) судовий збір в розмірі 4 510,07 грн. (чотири тисячі п'ятсот десять грн. 07 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.03.2012р.