Рішення № 21888555, 06.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.12р.Справа № 11/5005/17195/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислово-інвестиційної компанії "Енерго-Інвест", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ

про стягнення 639 794,52 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 007 від 10.01.12р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 71 від 11.10.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути 560 092,61 грн., що складають заборгованість за товар, поставлений на підставі договору № 64/2.0-379/10 від 22.04.10р. по видатковим накладним № 2804-22 від 28.04.10р., № 3004-22, № 3004-23 від 30.04.10р., № 0605-22 від 06.05.10р., № 070522 від 07.05.10р., № 170523, 170522, 170524 від 17.05.10р., № 180522, № 180523 від 18.05.10р., № 280522 від 28.05.10р., № 010623 від 01.06.10р., 41 479,14 грн. річних, 103 462,66 грн. інфляції грошових коштів.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що сума основного боргу не є узгодженою між сторонами, внаслідок не укладання специфікації та не отримання товару відповідачем за накладною.

13.01.12р позивачем подано заяву про забезпечення позову в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу на загальну суму 653 239,19 грн.

Розглянувши зазначену вище заяву, господарський суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у підприємницьку діяльність відповідача (див.позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 17.06.2008р. у справі № 28/262-07-7239).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст.66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обгрунтована, та грунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.

Так, за змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до положень ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

03.02.12р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній зменшує суму 3 % річних до 25 080,61 грн., інфляцію грошових коштів до 54 889,07 грн., вимоги щодо стягнення суми основного боргу залишились незмінними.

Вказана вище заява прийнята господарським судом до розгляду.

22.02.12р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, де останній зменшив суму 3 % річних до 24 812,84 грн., вимоги щодо стягнення суми основного боргу та інфляції грошових коштів залишились незмінними.

Вказана заява прийнята до розгляду господарським судом.

Клопотання відповідача від 08.02.12р. про припинення розгляду справи, господарським судом відхилено

У судовому засіданніоголошувались перерви: від 10.01.12р. до 17.01.12р., від 17.01.12р. до 09.02.12р.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.10р. між сторонами укладено договір № 64/2.0-379/10, відповідно до п.1.1 якого Продавець (позивач у даній справі) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) продукцію в строки, асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами в Додатках до данного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього грошові кошти в порядку та строки. встановлені даним договором та відповідним додаткам до нього.

Додатки та Додаткові угоди до даного договору є його невід'ємною частиною.

Датою поставки товару вважається дата, вказана в товарній накладній (п.2.4.договору).

Загальна сума договору визначається Додатками до даного договору, які є його невід'ємною частиною(п. 2.1. договору).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив на адресу відповідача товар за видатковими накладними № 2804-22 від 28.04.10р., № 3004-22, № 3004-23 від 30.04.10р., № 0605-22 від 06.05.10р., № 070522 від 07.05.10р., № 170523, 170522, 170524 від 17.05.10р., № 180522, № 180523 від 18.05.10р., № 280522 від 28.05.10р., № 010623 від 01.06.10р. на загальну суму 2.142.605,39 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюється у формі 100 % попередньої оплати на протязі 7-ми днів з моменту отримання Покупцем рахунку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено поставку товару без отримання 100% попередньої оплати товару відповідачем.

Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що порядок розрахунків сторонами було змінено, при цьому строк виконання зобов'язання щодо розрахунків за отриманий товар встановлено не було.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 01.06.10р. надіслав на адресу відповідача рахунки для оплати поставленого товару № 280522 від 28.05.10р., № 010623 від 01.06.10р., про що свідчить залучений до матеріалів справи опис поштового вкладення від 01.06.10р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.10р. (арк.справи № 3, 5 2-го тому).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 1.582.512,78 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості в сумі 560 092,61 грн. на момент розгляду спору, відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в цій частині стягнення слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданому уточненому розрахунку сума річних за період прострочення з 11.06.10р по 01.12.11р., (здійснений відпосно суми 534 341,57 грн. та 25 751,04 грн.), складає загальну суму 24 812,84 грн., інфляція грошових коштів з червня 2010 року по листопад 2011 року складає загальну суму 54 889,07 грн.

Зазначені вище суми підлягають до примусового стягнення.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов не заслуговують на увагу, оскільки останнім не надано документального підтвердження, яке б спростовувало докази надані позивачем, що підтверджують заборгованість відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", (49024, м. Дніпропетровськ, вул.Універсальна,10, код ЄДРПОУ 00554514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю промислово-інвестиційної компанії "Енерго-Інвест", (49005, м. Дніпропетровськ, вул.Обручева,17. код ЄДРПОУ 33612250) 560 092,61 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч дев'яносто дві гривні) 61 коп. основного боргу, 24 812,84 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот дванадцять гривень) 84 коп. річних, 54 889,07 грн. (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять гривень) 07 коп. інфляції грошових коштів, 12 795,89 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень) 89 коп. судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю промислово-інвестиційній компанії "Енерго-Інвест", м. Дніпропетровськ(код ЄДРПОУ 33612250) із державного бюджету 1304,80 грн. сплаченого судового збору по платіжному дорученню № 1321 від 13.12.11р., яке залишено в матеріалах справи.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

СуддяІ.Ф. Мельниченко Повне рішення складено

07.03.12р.