Рішення № 21888495, 15.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р.

Справа № 5004/42/12 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифіції "Житомиргаз"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення 585 016 грн. 07 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 28.12.2011 року №5486/19

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.12.2011 року 34252-19

Суть спору: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифіції "Житомиргаз" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк" про стягнення 585016 грн. 07 коп. заборгованості, в т. ч. 439052 грн. 19 коп. основного боргу згідно договору про прийом платежів від 01.09.2004 року, 38286 грн. 61 коп. річних, 107677 грн. 27 коп. збитків від інфляції та 11700 грн. 32 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у відзиві від 30.01.2012 року №238-19 та в судовому засіданні не заперечує наявність не перерахованих коштів в сумі 439052 грн. 19 коп. Невиконання договірних зобовязань пояснює суттєвим погіршенням фінансового стану банку, його платоспроможності, та введення з метою стабілізації роботи банку мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 13.02.2009 р. до 12.08.2009р. (постанова Правління НБУ від 12 лютого 2009 р.

№ 68). Постановою правління НБУ від 05.08.2009 року №450 дію мораторію продовжено строком на шість місяців з 13.08.2009 року по 12.02.2010 року. Відповідач стверджує про безпідставне нарахування позивачем 3-х відсотків річних та збитків від інфляції, вважаючи, що зобовязання банку не є грошовим. Також посилається на те, що договором про прийом платежів від 01.09.2004 року сплата річних та інфляційних нарахувань не передбачена.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

1 вересня 2004 року між КБ “Західінкомбанк” ТзОВ (організаційно правова форма якого змінена на публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” згідно п. 1.1 Статуту) та ВАТ по газопостачанню та газифіції "Житомиргаз" (організаційно правова форма якого змінена на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифіції "Житомиргаз" згідно п. 1.2.1 Статуту) було укладено договір про прийом платежів (далі договір, а. с. 9-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору від 01.09.2004 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.12, 2.1.3 договору банк зобовязався через мережу своїх установ приймати готівкові або безготівкові кошти у національній валюті, як оплату фізичними особами м. Житомира і Житомирського району за спожитий природний газ та не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання коштів перераховувати їх на рахунок позивача. Згідно п. п. 6.1, 6.2 договору він діє протягом одного року. Дія договору може бути пролонгована на наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення його дії не повідомить про припинення його дії. Докази припинення дії договору в матеріалах справи відсутні.

У лютому 2009 року Житомирською філією КБ «Західінкомбанк»були прийняті кошти від населення за спожитий природний газ на загальну суму 439502 грн. 19 коп., що стверджується меморіальними ордерами (а. с. 18-21), довідкою Житомирської філії КБ «Західінкомбанк»від 06.03.2009 року №610 (а .с. 12).

Проте, в порушення умов договору кошти на рахунок позивача перераховані лише в сумі 450 грн. 00 коп. (платіжне доручення від 20.09.2011 року №1 (а. с. 17), претензія позивача №5378/19 від 23.12.2011 року (а. с. 15-16) про перерахування 439052 грн. 19 коп. залишена без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 334 ГК України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону. Згідно ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення містяться також у ч.ч.1,2 ст.193 ГК України

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, ч.1 ст.202, ч. 1 ст.203 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ;обставини справи, які відповідно до законодавство повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не подав суду докази перерахування позивачу коштів в сумі 439052 грн. 19 коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача

439052 грн. 19 коп. заборгованості підтверджена матеріалами справи, актом звірки взаєморозрахунків за 2011 рік, визнана відповідачем, підставна і підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 38286 грн. 61 коп. річних, 107677 грн. 27 коп. збитків від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобовязання, за яким боржник зобовязується сплатити кредитору певну суму грошових коштів, а відповідно до п. 3 ст. 1068 ЦК України та згідно укладеного договору банк зобовязаний приймати та перераховувати на рахунок клієнта грошові кошти, а не сплатити власні. У даному випадку грошове зобовязання виникає у позивача оплачувати надані банком послуги.

Відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України застосовується в разі прострочення саме грошового зобовязання боржником. Підставою даного спору є договір банківського рахунку, згідно з яким банк прийняв на себе зобовязання здійснювати розрахункові операції з грошовими коштами клієнта (позивача). Тобто, банк зобовязався виконувати доручення клієнта про виконання платежів та отримання коштів, належних клієнтові. У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжного доручення.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність у вигляді пені.

З огляду на зазначене, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, не є грошовими, а тому до них не можуть застосовуватись приписи ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення саме грошових зобовязань. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 26.05.2010 року №14/204.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 38286 грн. 61 коп. річних, 107677 грн. 27 коп. збитків від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України не підлягають до задоволення.

Тому у позові на суму 145963 грн. 88 коп. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті судового збору у сумі 8 781 грн. 04 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк”, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код 19233095 на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифіції "Житомиргаз", м. Житомир, вул. Фещенко Чопівського, 35, р/р 26003001520001 в ПАТ КБ «Надра», МФО 380764, код 03344071

- 439052 грн. 19 коп. основного боргу, 8 781 грн. 04 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 447 833 грн. 23 коп. (чотириста сорок сім тисяч вісімсот тридцять три грн. 23 коп.).

3. У позові на суму 145963 грн. 88 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

15.03.12