Рішення № 21885875, 03.03.2012, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/190/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2012 року                                                                                          м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого                                                  судді           Малихіна О.О.

за участю секретаря                                                   Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути на їх користь з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоди сумі 5684,00 грн. і моральну шкоду в сумі 400000,00 грн.

Позивачі вказували, що 19.07.2011 року на вул. Лагерній в м. Люботин відповідач ОСОБА_4, керуючи власним автомобілем ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка від отриманих травм померла 24.07.2011 року в ХОКЛ. Під розгляду кримінальної справи ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, але провадження по справі було припинено на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року. Внаслідок ДТП відповідачем завдана матеріальна шкода у розмірі 5684,00 грн. – витрати на поховання, які ОСОБА_4 не компенсував. Крім того, як вказують позивачі, їм була спричинена моральна шкода. Вони, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, втратили не лише дружину і матір, як найдорожчу людину, але й доглядальницю і годувальницю, оскільки обидва є інвалідами 2 групи. Позивач ОСОБА_3 через смерть матері зазнав тяжкі моральні страждання, стреси, депресію, які негативно позначилися на його стосунках з людьми, на його роботі, можливостях забезпечувати сім'ю.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3, який одночасно виступав в якості представника позивача ОСОБА_2, позов підтримали повністю і просили їх задовольнити. Пояснили, що поховання ОСОБА_5 відбулось 26.07.2011 року і витрати на поховання оплачені спільними коштами. Стосовно моральної шкоди позивачі пояснили, що така шкода спричинена ним у рівних частках від визначеної в позові загальної суми 400000,00 грн., тобто по 133333,33 грн. ОСОБА_1 пояснив, що він втратив найдорожчу для нього людину, тривалий час не міг знайти собі місця від перенесеного страждання. ОСОБА_3, як позивач та представник позивача ОСОБА_2, пояснив, що у нього погіршилось здоров'я – підвищився тиск, почалися головні болі, що змусило його двічі, в серпні 2011 року і в лютому 2012 року, звертатися до лікаря. Він зі своєю родиною проживає в окремому будинку,а батько з братом проживають в іншому будинку. Але турбота про батька і брата цілком лягла на нього, через що він змушений утримували одразу дві сім'ї, але йому це не вдається. Брат, ОСОБА_2, залишився без опіки матері, є інвалідом.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги визнав частково, матеріальну шкоду в сумі 2939,84 грн., що становить залишок витрат саме на поховання, які відповідач не компенсував, а не на поминки, і моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. на користь усіх позивачів. Додатково ОСОБА_6 пояснив, що за отриманням відшкодування позивачі мали звернутися до страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, а не одразу до суду. Щодо моральної шкоди, ОСОБА_6 вказував на відсутність доказів її спричинення саме в розмірі 400000,00 грн. Більш того, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди викладена в позові з порушенням вимог цивільного кодексу України, через що вона не підлягає розгляду.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановлене наступне.

ОСОБА_4 19.07.2011 року близько 11-35 години, керуючи автомобілем ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Лагерній в м. Люботин Харківської області, в порушення п.п. 1.5., 10.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10 жовтня 2001 року, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, в результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження, від яких вона померла 24.07.2011 року в Харківській обласній клінічній лікарні. Ці обставини підтверджуються постановою Люботинського міського суду Харківської області від 24.01.2012 року по справі № 2026/52/2012, яка набрала законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальної справі, що набрав законної сили, обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, шкода здоров’ю ОСОБА_5 була завдана джерелом підвішеної безпеки – автомобілем ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, то саме він повинен відшкодувати завдану позивачам матеріальну шкоду. При цьому підстав, які б перешкоджали позивачам звернутися з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди безпосередньо до відповідача, як до особи, винної у її спричиненні, суд не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 померла 24.07.2011 року, про що видано свідоцтво про смерть 1-ВЛ № 325720 від 28.07.2011 року. З метою поховання померлої ОСОБА_5, позивачем ОСОБА_3 був укладений договір-замовлення на організацію та проведення поховання з КП «Ритуал» Люботинської міської ради Харківської області, вартість послуг за яким склала суму 326,00 грн. Вказані кошти були сплачені за квитанцією від 05.08.2011 року позивачем ОСОБА_3В на користь КП «Ритуал». Також позивачем ОСОБА_3 були придбані ритуальні товари для похорону ОСОБА_5 на суму 6600,00 грн. що підтверджується товарним чеком № 59 від 25.07.2011 року. Також позивачами 25.07.2011 року були витрачені 1749,59 грн. на придбання продуктів харчування, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 25.07.2011 року. Інший фіскальний чек від 26.08.2011 року на суму 994,57 грн. про придбання продуктів харчування, суд не вважає належним доказом того, що вказані витрати були понесені позивачами саме під час здійснення поховання ОСОБА_5

Таким чином, позивачами на поховання були витрачені кошти в загальній сумі 8675,59 грн., які відповідачем частково компенсовані в сумі 4000,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою позивача ОСОБА_3 від 24.07.2011 року про отримання від сім'ї Дунь коштів на поховання ОСОБА_5

Тому суд задовольняє частково вимогу позивачів про стягнення матеріальної шкоди і стягує з ОСОБА_4 завдану позивачам шкоду в розмірі 4675,59 грн., яка полягає у витратах позивачів на поховання ОСОБА_5

Щодо вимог позивачів в частині стягнення на їх користь моральної шкоди суд зазначає про наступне.

Згідно зі ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, якщо шкоду завдано каліцтвом, ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживають з нею однією сім’єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом також встановлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали з померлою ОСОБА_5 однією сім'єю в окремому будинку. Позивач ОСОБА_2 є сином померлої, але проживав окремо від неї в іншому будинку. В результаті ДТП діями відповідача ОСОБА_4 позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, бо позивачі, які є інвалідами 2 групи, зазнали порушення нормального способу життя, що викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя після смерті ОСОБА_5 З урахуванням глибини страждань позивачів, втрати можливості отримувати постійну сторонню допомогу з боку ОСОБА_5, моральну шкоду суд стягує в розмірі 20000,00 грн. з відповідача ОСОБА_4 на користь кожного з позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, бо саме таку суму суд вважає доказаною. Доказів, які б свідчили про завдання кожному з позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 133333,33 грн., суду не надані.

Позивач ОСОБА_3 стверджував, що через смерть матері він зазнав моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоров'я, необхідності додатково утримувати батька і брата, що потребує додаткових зусиль. В позові ОСОБА_3 в обґрунтування розміру завданої моральної шкоди вказував на погіршення стосунків з людьми та на роботі. Але позивач ОСОБА_3 не надав належних доказів того, що йому була завдана моральна шкода в сумі 133333,33 грн. З урахуванням обставин справи, суд стягує з відповідача, власника джерела підвищеної безпеки, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Задовольняючи позов частково, суд також стягує з відповідача ОСОБА_4 судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених вимог майнового та немайнового характеру – 214,60 грн. та 107,30 грн. відповідно, оскільки позивачі звільнений від сплати цих сум відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди витрат на поховання в сумі 4675 (Чотири тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 (Двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20000 (Двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 (П'ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 321,90 грн. на користь держави (рахунок № 31216206700018 в УДК в м. Люботин, код 24134538, банк – ГУДКУ в ХО, МФО 851011, код БК – 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050», символ звітності 206).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                          О. О. Малихін