Рішення № 21885161, 29.02.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа №2025/25/2012

Провадження №2/2025/241/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 12 липня 2011 року о 21:00 годині водій ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем марки «ДЕУ-Сенс»державний номер НОМЕР_4, рухаючись по вул.Ф.Супруна м.Лозова Харківської області, зі сторони проспекту Перемоги у напрямку вул.Кутузова біля будинку №7, грубо порушив вимоги п.п.1.5,10.1 ПДР, виїхавши на полосу зустрічного руху, допустив наїзд на велосипедистів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які рухалися на велосипедах «Україна»у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відповідно висновку СМЕ №430-ЛЗт/11 від 25.08.2011 року, cпричинені середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів 6,7,8 ребер з лівобічним пневматороксом, закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забитої рани на спині, розрив мязів, правого стегна, ОСОБА_2, відповідно висновку СМЕ №431-ЛЗт/11 від 25.08.2011 року спричинені середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забитої рани в темній області. Порушення вимог ПДР України ОСОБА_3, які знаходяться у причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, перед початком напрямку зміни руху в ліво, не переконався в безпеці інших учасників руху та виїхав на смугу зустрічного руху, допустив наїзд на велосипедистів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, що потягло за собою спричинення їм середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_3 скоїв злочин передбачений ст.286 ч.1 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Згідно постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2011 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 закрита на підставі п.В ст.1 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року та його звільнено від кримінальної відповідальності. Оскільки кримінальна справі була закрита з нереабілітуючих підстав, позивачі вважають, що відповідач повинен відшкодувати їм матеріальні збитки та моральну шкоду. Спричинені їм тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоровя. Під час лікування ними було витрачено гроші на придбання ліків та лікарських засобів на суму 3000 грн. Крім цього позивачам була завдана моральна шкода, яку вони оцінюють в розмірі 30000 гривень. Добровільно відповідач суму завданих злочином збитків не відшкодовує. В звязку з чим, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь по справі матеріальні збитки у розмірі 3000 грн., моральну шкоду у розмірі 30000 грн., а також витрати повязані з оплатою правової допомоги у розмірі 3000 грн., а всього36000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи своїх довірителів, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечує, що 12 липня 2011 року ДТП дійсно мала місце, сталася вона з його вини, тому позов в частині стягнення матеріальних збитків, тобто витрати позивачів на лікування після ДТП, визнав повністю, що стосується позовних вимог в частині моральної шкоди вважає, що розмір їх занадто завищено, пояснив, що позивачу по справі ОСОБА_2 надавав 2000 грн. в рахунок погашення моральної шкоди, про що в матеріалах справи міститься розписка, крім того, визнає вимоги позивачів, повязані з оплатою правової допомоги, просить суд задовольнити позов частково.

Представник третьої особи Ігнатова Я.І у судовому засіданні пояснила, що на момент ДТП, яка відбулася 12 липня 2011 року за участю автомобіля марки «ДЕУ-Сенс»державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які рухалися на велосипедах «Україна»у зустрічному напрямку, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СГ «ТАС»(приватне) згідно Поліса №АА/3355049 від 18.04.2011 року. 15.09.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Харківської регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС»(приватне) з заявами про настання події зі страхування ОСЦПВВНТЗ, надавши копії паспортних даних ідентифікаційного коду та виписок з медичної карти стаціонарних хворих (виписка №2598 від 29.07.2011 року, виписка з протоколу №849 від 13.08.2011 року, виписка №2599 від 21.07.2011 року). Для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 начальником відділу врегулювання збитків Харківського РД АТ «СГ «ТАС»Кайданніком Д.А. було направлено запити головному лікарю Лозівської центральної районної лікарні (вих.№Р.О. 42/0197 від 09.02.2012 року та вих.№Р.О. 42/0195 від 09.02.2012 року) та головному лікарю Вузлової лікарні станції «Лозова»ЮЖД (вих.№Р.О. 42/0196 від 09.02.2012 року). Станом на 22.02.2012 року відповіді на вищезазначені запити ХРД АТ «СГ «ТАС»(приватне) отримано не було. Після отримання відповідей з лікарні буде вирішено питання про виплату страхового відшкодування позивачем або відмову у виплаті страхового відшкодування при наявності правових підстав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2011 року о 21:00 годині водій ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем марки «ДЕУ-Сенс»державний номер НОМЕР_4, рухаючись по вул.Ф.Супруна м.Лозова Харківської області, зі сторони проспекту Перемоги у напрямку вул.Кутузова біля будинку №7, грубо порушив вимоги п.п.1.5,10.1 ПДР, виїхавши на полосу зустрічного руху, допустив наїзд на велосипедистів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які рухалися на велосипедах «Україна»у зустрічному напрямку, внаслідок чого позивачі отримали середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 листопада 2011 року про звільнення від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України ОСОБА_3 на підставі п.В ст.1 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, яка набрала законної сили, з якої вбачається, що дана пригода трапилася з вини відповідача, який керуючи автомобілем марки «ДЕУ-Сенс»державний номер НОМЕР_4, здійснив наїзд на велосипедистів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які рухалися на велосипедах «Україна»(а.с.3-4).

Обставини відповідачем заподіяння матеріальної шкоди та витрати з надання правової допомоги визнані. Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, зазначені обставини не підлягають доказуванню. Крім цього, ДТП позивачами та відповідачем не оспорюється.

А тому, суд вважає, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є порушення правил дорожнього руху відповідачем. І саме порушення правил дорожнього руху відповідачем спричинило розлад здоровя позивачам.

За таких обставин суд вважає, що саме відповідач, який керував джерелом підвищеної небезпеки автомобілем марки «ДЕУ-Сенс»державний номер НОМЕР_4, зобовязаний відшкодувати позивачу всю реальну спричинену його діями шкоду.

Матеріальні збитки підтверджені належними доказами, довідками на придбання медикаментів, квитанціями на придбання ліків, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.8-14,47-51).

При вирішенні вимог про стягнення майнової шкоди суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач ОСОБА_3 не довів, що шкоди завдано не з його вини.

Позивачами заявлені також вимоги про відшкодування моральної шкоди, вирішуючи які, суд встановив наступне:

Внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 отримав середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів 6,7,8 ребер з лівобічним пневматороксом, закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забитої рани на спині, розрив мязів, правого стегна, позивачка ОСОБА_2 отримала середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забитої рани в темній області. Окрім цього з вини відповідача були втрачені нормальні життєві звязки, які вимагали додаткових зусиль для організації їх життя. В результаті чого позивачам були завдані моральні страждання, що призвели до погіршення та позбавлення можливості реалізації ними своїх звичок.

Відповідно до ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала провадиться за наявності його вини.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інших спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значенні. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду розуміють, як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяній фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно зясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обовязковому зясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Проаналізувавши надані позивачами докази, на підтвердження моральної шкоди, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазнали моральних страждань і ці страждання знаходяться в причинному звязку з протиправними діями від відповідача.

Згідно розписки від 19.07.2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_3 2000 грн. в рахунок погашення матеріальних збитків, але в судовому засіданні відповідач уточнив, що вказані гроші надав в рахунок погашення моральної шкоди (а.с.58).

З урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості і враховуючи характер, глибину моральних страждань, що носили характер простих переживань з приводу негативних наслідків, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, був порушений звичний образ життя позивачів, вони відчували певні незручності, внаслідок чого позивачі вимушені були звертатися до суду за захистом порушеного права та докладати для цього певні зусилля. Суд прийшов до висновку, що позивачам спричинена моральна шкода відповідачем, але визначена ними сума компенсації моральної шкоди є завищеною та необґрунтованою. В звязку з чим не може бути з цих підстав визнана сорозмірною характеру та обєму моральних страждань, які суд визнав заподіяними.

Тому суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у розмірі 4000 гривень, ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень з врахуванням раніше відшкодованої моральної шкоди (ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 2000 грн.). Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних страждань позивачами суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

У відповідності ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справи про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачами заявлено вимогу, щодо відшкодування понесених ними витрат також і на правову допомогу.

На підтвердження вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надані такі докази: угоди про надання їм юридичних послуг адвокатом ОСОБА_4 від 16.11.2011 року, отримання адвокатом від позивачів 3000 гривень на виконання угод від 16.11.2011 року, укладених з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № НОМЕР_5, в якому вказано, що ОСОБА_4 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Адвокат ОСОБА_4 приймав безпосередньо участь у розгляді справи, представляв в судовому засіданні інтереси позивачів, а тому вимоги позивачів в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.15,16,22,23,1166,1167, 1187,1192 ЦК, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лозова, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого приватним підприємцем, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 1500 (одну тисячу пятсот) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) гривень, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 1500 (одну тисячу пятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лозова, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого приватним підприємцем, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 1500 (одну тисячу пятсот) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 1500 (одну тисячу пятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівському УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 38053090, банк УДКСУ Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05.03.2012 року.

Суддя О.А.Ткаченко