Рішення № 21880136, 12.03.2012, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2/528/683/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року                                         місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.

при секретарі Солод Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 20.12.2011 року він був поновлений на роботі в Комунальному підприємстві «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»на посаді інспектора-ревізора служби безпеки з 09 червня 2011 року, а також вищезгаданим рішенням з відповідача був стягнутий середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

21 грудня 2011 року відповідно до рішення суду позивач вийшов на роботу, надав до відділу кадрів трудову книжку та виконавчий лист щодо поновлення його на роботі. В той же день він подав заяву про розірвання трудового договору згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Користуючись своїм правом, позивач встановив термін розірвання трудового договору 21 грудня 2011 року.

Наприкінці робочого дня він був ознайомлений з наказами про відновлення на роботу №92 від 21.12.2011 року та наказом про звільнення з роботи №119 від 21.12.2011 року, а також отримав трудову книжку. Крім того 21.12.2011 року в момент видачі трудової книжки позивач був ознайомлений з листом відповідача на його адресу, з якого слідувало, що він не надав доказів на підтвердження порушень з боку адміністрації КП «КТТУ»трудового законодавства, у зв’язку з чим йому було запропоновано звільнитися за ч.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін). На що він виразив у письмовому вигляді свою незгоду, але все одно без його згоди був звільнений за ч.1 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що дії адміністрації підприємства не відповідають нормам трудового законодавства. Неправомірні дії відповідача привели до його моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків, що привело до додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює у 5000 грн.

Позивач просить суд:

- внести зміни у формулювання наказу №119 від 21.12.2011 року про розірвання трудового договору на підставі його заяви про звільнення від 21.12.2011 року, виклавши її в наступній редакції: «Розірвати 21.12.2011 року трудовий договір з ОСОБА_1 в порядку частини 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією КП "КТТУ" законодавства про працю", зобов’язати відповідача внести вказані зміни в трудову книжку;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 червня 2011 року по 21 грудня 2011 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за період з 21 грудня 2011 року по день постановлення рішення суду за невиплату у терміни, передбачені ст. 116 КЗпПП України, всіх сум, належних йому при звільненні;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 5000 грн;

- судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що наказ №119 від 21.12.2011 року виданий на підприємстві з формулюванням «звільнити з 21.12.2011 року за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України»у зв’язку з тим, що позивач, звернувшись до адміністрації підприємства із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України не надав будь-яких документів, що підтверджують факт порушень з боку адміністрації підприємства норм трудового законодавства. Запис в трудову книжку позивача внесена у відповідності з виданим наказом, тому підстав для її зміни немає. Також немає підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України. Відповідно до ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований час. Оскільки позивач був відновлений на роботі та фактично не працював, то відпустка йому не надається, тому позивач не має право на компенсацію за невикористану відпустку. З позивачем проведено повний розрахунок при звільненні, тому немає підстав для стягнення сум, передбачений ст.116 КЗпП України. Позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Вислухав пояснення позивача та його представника, представника відповідача, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Правовідносини по даному позові регулюються Кодексом законів про працю України.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді інспектора-ревізора служби безпеки. 9 червня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23.11.2011 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі в Комунальному підприємстві «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»на посаді інспектора-ревізора служби безпеки з 09 червня 2011 року, а також вищезгаданим рішенням з відповідача був стягнутий середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (а.с.26-29).

Згідно наказу № 196-ОК від 02.12.2011 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі в Комунальному підприємстві «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»на посаді інспектора-ревізора служби безпеки з 09.06.2011 року (а.с.31).

21 грудня 2011 року позивачем була подана заява про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв’язку з грубим порушенням адміністрацією підприємства трудового законодавства (а.с.32).

Листом від 21 грудня 2011 року адміністрація КП «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»надала позивачу відповідь, про неможливість звільнення його за ч.3 ст.38 КЗпП України та запропонувала звільнити його на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Позивач не погодився на звільнення за ч.1 ст.36 КЗпП України, про що власноручно зазначив на листі (а.с.33).

Згідно наказу №119 від 21.12.2011 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.34).

Зазначене формулювання у наказі №119 від 21.11.2011 року не відповідає заяві позивача про розірвання трудового договору.

Відповідно до ст.38 ч.3 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно заяви від 21.12.2011 року позивач просить звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та визначає строк розірвання трудового договору 24 листопада 2011 року /а.с.32/.

Як вбачається з довідки, наданої відповідачем, заробітна плата на підприємстві виплачувалась с порушенням термінів, передбачених ст.115 КЗпП України (а.с.36). Таким чином, у судовому засіданні встановлено порушення з боку адміністрації підприємства трудового законодавства, тому подання позивачем заяви про звільнення саме з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України суд вважає обґрунтованим.

Передбачена п.1 ст.36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника і з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк.

Відповідно до п.8 Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9

«Про практику розгляду судами трудових спорів»сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Суд вважає не законним звільнення позивача за згодою сторін, оскільки судом встановлено, що позивач не погоджувався на таку підставу звільнення, таку заяву не писав, тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині внесення зміни у формулювання наказу № 119 від 21.12.2011 року про звільнення, виклавши її в наступній редакції: «Розірвати 21.12.2011 року трудовий договір з ОСОБА_1 в порядку частини 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією КП "КТТУ" законодавства про працю", про що внести зміни в трудову книжку.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій частині строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органа належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При звільненні позивача 21.12.2011 року відповідач не виплатив йому усіх сум, які належать йому від підприємства. Отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає: 55 робочих днів (з 22.12.2011 року по 12.03.2012 року) х 70,92 грн. (середньоденна заробітна плата –а.с.38) = 3971,52 грн.

Згідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Таким чином, підлягає задоволенню позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі, передбаченим колективним договором КП «Краматорське ТТУ», але не менш ніж тримісячний середній заробіток позивача, у сумі 4149 грн. з розрахунку: 1383 грн. (середньомісячний заробіток –а.с.38) х 3. Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку, або йому було надано відпустку.

Підлягає задоволенню позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 09 червня 2011 року по 21 грудня 2012 року у розмірі 843,30 грн. з наступного розрахунку:

середньоденна заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи з 01.12.2010 р. по 30.11.2011 р. складає 19957,49 грн. : 355 календарних днів = 56,22 грн. (а.с.37).

56,22 грн. х 15 днів невикористаної щорічної відпустки = 843,30 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, а порядок відшкодування моральної шкоди передбачений ст. 23 ЦК України, згідно ч.3 якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що сума моральної шкоди є дещо завищеною, з урахуванням вимог розумності та справедливості з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»- на користь місцевого бюджету м. Краматорська судовий збір у сумі 321,90 грн. (214,60 грн. +107,30 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління»зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Внести зміни у формулювання причини звільнення у наказі № 119 від 21.12.2011 року про звільнення, виклавши її в наступній редакції: «Розірвати 21.12.2011 року трудовий договір з ОСОБА_1 в порядку частини 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією КП "КТТУ" законодавства про працю", про що внести зміни в трудову книжку.

Стягнути з Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1:

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 09 червня 2011 року по 21 грудня 2011 року у розмірі 843,30 грн.;

- вихідну допомогу у зв’язку зі звільненням у сумі 4149 грн.;

- середній заробіток за період з 22 грудня 2011 року по 12 березня 2012 року у розмірі 3900,60 грн.;

- моральну шкоду у сумі 500 грн., а всього –9392,90 грн. (дев’ять тисяч триста дев’яносто дві гривні 90 коп.)

Стягнути з Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» - на користь місцевого бюджету м. Краматорська державне мито у сумі 321,90 грн. (триста двадцять одна гривня 90 коп.) за наступними реквізитами: отримувач: УДК у м. Краматорську (м. Краматорськ), р/р 31214206700059, код платежу 22030001, МФО 834016, ЄДРПОУ(суду) 02895656, ЄДРПОУ(банку) 34686652, банк отримувача: ГУ ДКС України у Донецькій області.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене в дорадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя