Рішення № 21878574, 28.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року справа № 5020-25/2012 За позовом Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»

(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кВ. 3,

ідентифікаційний код 32294088)

про стягнення 2588511,22 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ДК “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”) ОСОБА_1, довіреність № 104/10 від 26.12.2011;

Відповідач (ТОВ “СГС Плюс”) - ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, довіреність № 6 від 10.01.2012;

Сутьспору:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»про стягнення 2588511,22 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору поставки природного газу №06/10-1457БО-40 від 14.10.2010 в частині належної та своєчасної оплати спожитого газу.

Ухвалою від 06.01.2012 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.02.2012 до 28.02.2012.

У ході розгляду справи, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що сума основного боргу за Договором становить 568549,85 грн. При цьому, прострочення виконання зобовязання щодо оплати товару за грудень 2010 рік у розмірі 1650801,88 грн. у відповідача перед позивачем не виникло, оскільки станом на дату розгляду справи позивач не повернув відповідачу підписаний оригінал акту приймання-передачі газу за грудень 2010 року, що не надає підстав для стягнення суми основного боргу за грудень 2010 року в судовому порядку, а також пені, суми інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих на означену суму.

Крім того, відповідач зазначив, що неповне виконання зобовязань за договором відбулося не з його вини, а внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості споживачами, а також несвоєчасного та неповного відшкодування з місцевого бюджету різниці між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво. З огляду на означене, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10000,00 грн. та відстрочити виконання рішення до 30.06.2012 (арк.с. 90-97).

У судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, з підстав, зазначених в ньому.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях, які були представлені до початку судового засідання 28.02.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

14.10.2010 між Дочірньою компанією«Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(покупець) був укладений договір №06/10-1457БО-40 теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (далі Договір, арк.с. 8-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязався прийняті і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

Постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 по 31.12.2010 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 610,00 тис куб.м, обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (п. 1.2, 1.3 Договору).

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2957,93 грн. (з ПДВ). Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1804337,30 грн. (в тому числі ПДВ 300722,88 грн). Загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.1 -3.2 Договору).

За змістом розділу IV договору розрахунки здійснюються шляхом поетапної оплати в наступному порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору).

У платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 4.3, 4.4 Договору).

Звірення розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін (п. 4.5 Договору).

За змістом пункту 5.1 Договору строк поставки газу: з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Покупець зобовязаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п. 6.1.1, 6.1.2 Договору).

Постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ (п. 6.4.1 Договору).

Відповідно до розділу VII Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (п. 7.1 Договору). У разі порушення покупцем умов пункту 4.1 Договору, покупець зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3.1 Договору).

У пункті 9.3 Договору сторонами передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2010 і діє у частині поставки газу до 31.12.2010 включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

14.10.2010 між сторонами був укладений Додаток №1 до Договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/10-1457 БО-40 від 14.10.2010(далі Додаток 1) (арк.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.3 Додатку 1 покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Обєднане диспетчерське управління»ДК «Укртрансгаз» для включення її до планового розподілу газу на відповідній місяць поставки (надалі заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

У разі повної відмови покупця від споживання обумовленого пунктом 1.2 Договору обсягу газу, покупець зобовязаний письмово повідомити про це постачальника за 5 днів до припинення такого постачання (п. 1.10 Додатку 1).

Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1 Додатку 1.

Згідно з пунктом 2.2 Додатку 1, обсяг газу, визначений за п. 2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання, а саме:

1) від 31.10.2010 на суму 595809,52 грн. (арк.с. 16);

2) від 30.11.2010 на суму 1436922,97 грн. (арк.с. 17);

3) від 31.12.2010 на суму 1650801,88 грн. (арк.с. 18)

Означені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками останніх.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання за договором виконав лише частково, а саме 01.12.2010 розрахувався за природний газ в сумі 1464182,64 грн. (за актом приймання передачі природного газу за жовтень 2010 року в повному обсязі, за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2010 року частково).

Неповне внесення оплати за газ з боку відповідача і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення решти суми основного боргу у розмірі 2219351,73 грн. (решта несплаченої заборгованості за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2010 року в сумі 568549,85 грн., а також заборгованість за актом приймання-передачі за грудень 2010 року у розмірі 1650801,88 грн.), а також суми пені у розмірі 172203,94 грн., що була розрахована позивачем виходячи із змісту пункту 9.3 Договору постачання, про те, що неустойка нараховується постачальником протягом шості місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, а також суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів в сумі 133270,80 грн. та 3% річних у сумі 63684,75 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару (природного газу), тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом пункту 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив отриманий від позивача газ.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не було повернуто відповідачу підписаний оригінал акту приймання-передачі газу за грудень 2010 року суд не може прийняті в якості підстави для звільнення відповідача від сплати заборгованості за означеним актом, враховуючи наступне.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

В даному випадку поставка газу у виконання умов договору була здійснена, акт прийомупередачі газу за грудень 2010 року був узгоджений обома сторонами за договором, що підтверджується підписами уповноважених осіб та відтисками печаток сторін на цьому акті.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання обовязків за договором в повному обсязі відповідачем на дату розгляду справи не представлено.

Посилання відповідача на поставку природного газу в рамках іншого договору, ніж вказано у позовній заяві, суд не може визнати обґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи акти від 31.10.2010, 31.11.2010 та 31.12.2010 містять посилання на конкретний договір 06/10-1457БО-40 від 14.10.2010.

Акт від 31.12.2010 з посиланням на договір підписано самим відповідачем, оригінал акту від 31.12.2010 оглядався судом у судовому засіданні.

З огляду на означене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2219351,73 грн. заборгованості за отриманий газ (решта боргу за актом прийму-передачі за листопад 2010 року у сумі 568549,85 грн. та заборгованість за актом прийому передачі за грудень 2010 року у сумі 1650801,88 грн.) підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 172203,94 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку щодо внесення оплати отриманого газу, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі порушення покупцем умов пункту 4.1 Договору, покупець зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3.1 Договору).

У пункті 9.3 Договору сторонами передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач у виконання пункту 9.3 Договору розрахував пеню з 13.06.2011 по 13.12.2011 (183 дня).

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає умовам договору, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі 172203,94 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 133270,80 грн. та 3% річних у сумі 63684,75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати отриманих послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 63684,75 грн. та індексу інфляції в розмірі 133270,80 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 2219351,73 грн., інфляційних витрат 133270,80 грн., пені 172203,94 грн., 3% річних 63684,75 грн., а всього 2588511,22 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: судовий збір 51770,22 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити виконання рішення у справі до 30.06.2012 а також зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення маж право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Частина 1 зазначеної статті визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника. Під час виконання рішення про передачу майна стягувачеві може виявитися, що майно, яке слід передати згідно з наказом господарського суду, в боржника відсутнє.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що відстрочка виконання судового рішення є правом, а не обовязком суду.

За змістом Розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку, заявник обґрунтував заяву про відстрочку виконання рішення суду тим, що фінансування підприємства в 2011 році належним чином не проводилося, склалася скрутна економічна обстановка.

В той же час, на думку суду, заявником не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві боржника та спричинили подання заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33- 34 Господарського процесуального кодексу України наскільки дані обставини виключають можливість виконання судового рішення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Суд, вивчивши пояснення заявника, встановив, що обставини, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя та роблять його неможливим та докази, які б свідчили про винятковість обставин, за яких відповідач не має можливості виконувати рішення суду, відповідачем, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведені. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, а також для зменшення штрафних санкцій.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кВ. 3, ідентифікаційний код 32294088) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) суму основного боргу в розмірі 2219351,73 грн., суму інфляційних витрат 133270,80 грн., пеню 172203,94 грн., 3% річних 63684,75 грн., а всього 2588511,22 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кВ. 3, ідентифікаційний код 32294088) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) витрати по сплаті судового збору в розмірі 51770,22 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 05.03.2012.