Рішення № 21878451, 29.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р.Справа № 5017/9/2012 за позовом: державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”; до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Укрхліббуд”; про стягнення 2915,87 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №09/13 від 10.02.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 01.01.2012р.;

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви до 10.02.2012р. о 10:45 та до 29.02.2012р. о 10:45.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі по тексту ДП "ММТП"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "УКРХЛІББУД" (далі по тексту ВАТ "УКРХЛІББУД") 2403,82 грн. основної заборгованості; 148,14 грн. 3% річних; 363,31 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/9/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву ( вх.№ 5960/2012).

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи ДП «Миколаївський морський торговельний порт»(далі-Порт), на підставі листів, копії яких наявні в матеріалах справи, за період з вересня 2009 по червень 2010 року надавалися ВАТ „Укрхліббуд" (далі - Замовник) послуги вохор, а саме видача перепусток для працівників та автотранспорту (далі - Послуги).

Існування заборгованості у Відповідача перед Позивачем, зокрема, підтверджується актами виконаних робіт підписаними сторонами № 56552503 від 31.10.2009р. на суму 1 270,85 грн., № 62622503 від 31.11.2009р. на суму 922,13 грн., № 04552503 від 31.01.2010р. на суму 71,92 грн., № 19502503 від 31.03.2010 на суму 15,50 грн.

З вищезначених актів вбачається, що Портом надавалися послуги в повному обсязі та претензій щодо наданих послуг у Відповідача не було.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 6 „Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 (зі змінами та доповненнями) - послуги не передбачені Збірником, сплачуються за вільними тарифами. Тарифи на послуги що були надані Відповідачу у спірний період, затвердженні наказами начальника порту від 22 грудня 2008 року № 1112, та від 22 грудня 2009 року № 812.

14.10.2011р. на адресу ВАТ «УКРХЛІББУД»було направлено претензію, однак Відповідач відповіді не надав, заборгованість на час подачі позовної заяви не сплатив.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подачі позовної заяви становить 2403,82 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 134,90 грн. 3% річних та 361,51 грн. інфляційних.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобовязання за правочином, що підтверджується підтверджується актами виконаних робіт підписаними сторонами № 56552503 від 31.10.2009р., № 62622503 від 31.11.2009р.,№ 04552503 від 31.01.2010р., № 19502503 від 31.03.2010р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів зобовязання з своєчасної сплати отриманих згідно актів виконаних робіт послуг не виконувались, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 29064,87 грн. суми основного боргу, 134,90 грн. 3% річних та 361,51 грн. інфляційних.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "УКРХЛІББУД" (65029, м. Одеса, пров. Каретний,18, кв.14, код ЄДРПОУ 00952982) на користь державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська,23, код 01125608) 29064,87 грн. суми основного боргу, 134,90 грн. 3% річних та 361,51 грн. інфляційних; 1411,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 05.03.2012р.