Рішення № 21878403, 05.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2012 р.Справа № 19/17-4397-2011 За позовом: комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", м. Одеса до відповідача: приватного підприємства "Технологія-ХХІ", м. Одеса

про стягнення 7 918,11 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 01/11-1996 від 06.12.11 р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства "Технологія-ХХІ" про стягнення 7 918,11 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі №19/17-4397-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2011 року строк розгляду справи продовжено до 12.01.2012р.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11.01.2012р. передано справу №19/17-4397-2011 за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до приватного підприємства "Технологія-ХХІ" про стягнення 7 918,11 грн. на розгляд судді Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2012р. прийнято до свого провадження справу № 19/17-4397-2011.

30.01.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.02.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.10.2007 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (теплопостачальна організація) та приватним підприємством "Технологія-ХХІ" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 2854, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобовязався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Згідно п. 2.1.1. Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються 275-277 ГК України, “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими новою КМУ № 1198 від 03.10.07 р. Законом України Про житлово-комунальні послуги" № 1875 - IV від 24.06.04 р., Законом України ,,Про теплопостачання" від 02.06.05 р.

Положеннями п. 3.2.2 договору встановлено обовязок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

У пункті 6.1 договору № 2854 від 01.10.2007р. зазначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 285,39 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до п. 6.3 договору № 2854 від 01.10.2007р., розрахунковим періодом є календарний місяць.

Положеннями п. 6.4 договору № 2854 від 01.10.2007р., встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.5 договору № 2854 від 01.10.2007р., щомісяця Споживач та Теплопотсачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року.

Умовами п. 10.4 договору № 2854 від 01.10.2007р., передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”, є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

Посилаючись на ст.277 ГК України, Позивач зазначає, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМ України, від 03.10.2007 р. за №1198.

Згідно наданого позивачем розрахунку, в порушення вимог зазначеного договору приватним підприємством "Технологія-ХХІ" вартість спожитої теплової енергії сплачена не була, в звязку з чим у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з 01.11.2009р. по 01.09.2011р. включно у розмірі 7918,11 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому, ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії №1020 від 01.11.2006р., а саме прострочив строки сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги КП "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії № 2854 від 01.10.2007р. у розмірі 7918,11 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до відповідача приватного підприємства "Технологія-ХХІ" про стягнення 7918,11 грн.- задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства "Технологія-ХХІ" (65017, м. Одеса, вул. Кирпичнозаводська, буд. 2, кв. 35, код ЄДРПОУ 30659080 р/р 26008198401 в АКБ «Порто - Франко», МФО 328180) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, р/р 26004150000764 в ПАО „ВіЕйБі Банк” м.Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 34674102) 7918,11 грн заборгованості за спожиту теплову енергію; 102 грн. витрат на оплату державного мита; 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ю.Оборотова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2012р.