Рішення № 21877400, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/45927.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про стягнення 21291,51 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 дов. № 5 від 03.01.12 р.

від відповідача: ОСОБА_4 дов. № ГО11/405 від 27.12.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»про стягнення 21291,51 грн. відшкодування збитків в порядку регресу завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.09.08 р. в м. Хмільник Вінницької області за участю транспортних засобів «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, та «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 23.12.11 р. було порушено провадження у справі № 37/459 та призначено її розгляд на 06.02.12 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.12 р. надав витребувані документи, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.12 р. не зявився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через службу діловодства господарського суду 06.02.12 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю його представника прибути у судове засідання через участь у іншому судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому участь одного представника відповідача в іншому судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а також не перешкоджає наданню письмового відзиву на позов. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. За таких обставин з наведених відповідачем підстав розгляд справи не відкладається.

Через службу діловодства суду 19.01.12 р. надійшла відповідь на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України, проте інформація щодо полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності надана МТСБУ стосується іншого періоду (з 02.12.2008 р. до 01.12.2009 р.), тоді як ухвалою від 23.12.11 р. у даній справі витребовувалась інформація про поліс, який діяв станом на 14.09.08 р.

Приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду, а також зважаючи на необхідність повторно витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, господарський суд ухвалою від 06.02.12 р. відклав розгляд справи № 37/459 на 27.02.2012 р.; витребувано шляхом направлення відповідного судового запиту у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 25.02.12 р. інформацію стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого станом на 14.09.2008 р. було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, зазначивши серію та номер полісу, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, імя та по-батькові /найменування страхувальника; зобовязано позивача надати суду письмові пояснення в обґрунтування порушення відповідачем його прав та законних інтересів з огляду на норми п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, щодо строку у 90 днів для прийняття рішення по заяві; повторно зобовязано відповідача надати суду письмовий відзив на позов з доказами направлення на адресу позивача, а також поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності ВС/2263232, а також попереджено учасників судового процесу про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду у вигляді накладення штрафу та винесення окремої ухвали.

17.02.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація на судовий запит, яка була залучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.02.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, усні пояснення по суті спору та визнач позовні вимоги частково.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.08 р. на вул. Леніна в м. Хмільник сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та транспортного засобу «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, чим порушив ПДР України, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчать довідка ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території Хмільницького району та АТІ УВС Вінницької області МВС України № 11167 від 23.09.08 р. та постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.10.08 року в адміністративній справі № 3-501 2008 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Замостянським районним судом м. Вінниці від 29.10.08 року в адміністративній справі № 3-501 2008 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, під керуванням під керуванням ОСОБА_2

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»(страховик) та ОСОБА_2., який є власником автомобіля «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (автомобільного), що переданий під заставу (програма «Стандарт») № 01/1011/2.1.5.1 від 21.12.2007 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, замовив у Підприємства ЕНДЦ «Експертиза», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

16.09.08 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1.

29.09.08 р. Підприємством ЕНДЦ «Експертиза»надано висновок спеціаліста № 873Е-09, складений спеціалістом ОСОБА_5. (кваліфікація судового експерта-автотоварознавця, кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ № 239 від 15.02.02 р.) та спеціалісту ОСОБА_6 (вища освіта за спеціальністю інженер-механік, кваліфікація аварійного комісара, свідоцтво № 864), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу даного автомобіля, становить 21769,51 грн.

Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 19.11.08 р. було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 01/7293/2.1.5.1 від 16.02.08 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 21291,51 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту (автомобільного), що переданий під заставу (програма «Стандарт») № 01/1011/2.1.5.1 від 21.12.2007 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 772 від 17.12.08 р. суму страхового відшкодування в розмірі 21291,51 грн. власнику автомобіля «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2.

Враховуючи те, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.10.08 року в адміністративній справі № 3-501 2008 р. ОСОБА_1, який керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/2263232.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (автомобільного), що переданий під заставу (програма «Стандарт») № 01/1011/2.1.5.1 від 21.12.2007 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.09.08 р. на вул. Леніна в м. Хмільник, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2. власнику автомобіля «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21291,51 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу (вих. № 6234 від 12.10.11 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 21291,51 грн.

Проте Публічним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги частково в сумі 20781,51 грн., у звязку з тим, що позивач не врахував франшизу за полісом № ВС/2263232 від 24.04.08 р.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2263232 передбачена франшиза у розмірі 510 грн., що підтверджено інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 20781,51 грн., оскільки позивач не врахував суму франшизи за полісом ВС/2263232 у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(проспект Перемоги, 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(вул. Електриків, буд. 29 А, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код 20842474) 20 781 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 51 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 03.03.2012 р.