Рішення № 21876227, 28.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/48328.02.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО», м.Макіївка, Донецької області

до Відповідача: Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м.Київ

про: стягнення 197 687,87 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився

від Відповідача ОСОБА_1. (за довіреністю №1735/1 від 27.09.2011р.;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО», м.Макіївка, Донецької обл. (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 176 563,32 грн., пеню у розмірі 17 668,83 грн., 3% річних у розмірі 3 455,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 19.01.2012р.

18.01.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.01.2012р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 115499,32 грн., пеню у розмірі 17668,83 грн. та 3% річних у розмірі 3455,72 грн.

Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний з боку Позивача з доказами відправки Відповідачу та копії банківських виписок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 08.02.2012р.

07.02.2012р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу.

08.02.2012р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 57 550,40 грн., пеню у розмірі 17668,83 грн. та 3% річних у розмірі 3455,72 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копії банківських виписок.

В судовому засіданні 08.02.2012р. від Позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012р. відкладено розгляд справи на 28.02.2012р. у звязку з неявкою в судове засідання представника Позивача.

28.02.2012р. відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог, посилаючись на повну оплату поставленого товару та надав для залучення до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Позивач в судове засідання 28.02.2012р. не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується відмітками на поштових повідомленнях про вручення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач в судовому засіданні 28.02.2012р. підтримав позицію викладену у відзиві на позов, просив суд залишити позов без розгляду, вказав про відсутність заборгованості за поставлений товар.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №214 від 01.02.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця: лікарські засоби (в подальшому - Товар) протягом терміну дії Договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Згідно до п.2.1 Договору, Постачальник передає Покупцю Товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору, загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій Товару, які були поставлені за даним Договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних Постачальника.

Як вбачається з п.5.3 Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений Товар не пізніше строку, зазначеного в накладній, на кожну партію Товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що розрахунок за поставлений Товар, вважається здійсненим Покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно до п.6.3 Договору, за несвоєчасну, згідно до п.5.3 Договору, або неповну оплату отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу,пені) встановлюється 3 (три) роки.

Як вбачається з п.6.4 Договору, за невиконання умов п.5.3 даного Договору, Покупець додатково сплачує штраф на користь Постачальника за користування чужими коштами у розмірі 3% від суми поставленого Постачальником, але несплаченого товару Покупцем.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2011р., а в частині розрахунків до повного виконання умов Договору. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій необмежена.

На виконання умов Договору, за період з лютого-вересня 2011р. поставив товар на загальну суму 738605,30 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 681054,90 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 57550,40 грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на повну оплату поставленого Позивачем товару. Крім того, Відповідач надав копії платіжних доручень, що до здійснення ним оплати за поставлений товар.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 57385,90 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, та такими що підлягають задоволенню повному обсягу в частині стягнення основного боргу у розмірі 164,50 грн., пені у розмірі 17668,83 грн. та 3% річних у розмірі 3455,72 грн., враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №214 від 01.02.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, за період з лютого-вересня 2011р. поставив товар на загальну суму 738605,30 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 681054,90 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 57550,40 грн.

Проте, як вбачається з платіжних доручень, наданих для залучення до матеріалів справи Відповідачем, останній, після порушення провадження по справі сплатив основну заборгованість у розмірі 57385,90 грн., припинивши у такий спосіб відповідне грошове зобовязання, та, відповідно і існування предмету спору в цій частині.

Оскільки сплата грошових коштів у розмірі 57385,90 грн. відбулася після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи та часткову оплату Відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 57385,90 грн., суд приходить до висновку, про наявність у Відповідача заборгованості за поставлену відповідно до Договору продукцію у розмірі 164,50 грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір (164,50грн.), підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 164,50 грн.

Заперечення Відповідача щодо та посилання його на відсутність заборгованості за поставлений товар матеріалам справи не підтверджено.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 17 668,83 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, п.6.4 Договору встановлено, що за невиконання умов п.5.3 даного Договору, Покупець додатково сплачує штраф на користь Постачальника за користування чужими коштами у розмірі 3% від суми поставленого Постачальником, але несплаченого товару Покупцем.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 30.11.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 3 455,72 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження в частині стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м.Київ (код ЄДРПОУ 21568905) основного боргу у розмірі 57385,90 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м.Київ (код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКО», м.Макіївка (код ЄДРПОУ 20390397) основний борг у розмірі 164,50 грн., пеню у розмірі 17668,83 грн. та 3% річних у розмірі 3455,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м.Київ (код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКО», м.Макіївка (код ЄДРПОУ 20390397) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.03.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева