Рішення № 21875725, 13.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" березня 2012 р. Справа № 5/5007/18/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/17с-128 від 22.02.2011 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1)

про стягнення 7076,32 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7076,32 грн., в т.ч. заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки №0082-513 від 03.12.2010 р. у розмірі 5626,04 грн., а також 257,56 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати продукції; 1078,91 грн. штрафу у розмірі 20% від вартості простроченої оплати продукції відповідно до п.4.1. договору поставки; 50,63 грн. 3% річних та 16,88 грн. інфляційних, нарахованих за прострочення оплати товару відповідно до ст.625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/18/12 та призначено її розгляд на 13.03.2012 р.

В засіданні суду представник позивача повідомив про те, що станом на 13.03.2012р. сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі та надав докази на підтвердження здійснення відповідачем розрахунків за отриману продукцію. При цьому, представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, нарахованих за прострочення відповідачем оплати отриманої продукції та порушення умов договору.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду - ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.02.2012 р., згідно якого вказана ухвала суду на ім'я ОСОБА_2 отримана 17.02.2012 р. (а.с.13).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

З огляду на зазначене та оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010р. між підприємцем ОСОБА_2 (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (постачальник) укладено договір поставки №0082-513, за яким постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція/товар), в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент та ціни продукції, що продається за цим договором (партії продукції) вказуються у видаткових накладних (товарних або товарно-транспортних накладних), що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.4. договору, всі поставки продукції по накладним, оформленим сторонами протягом строку дії даного договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Згідно п.2.1. договору, ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за даним договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації) до даного договору або можуть погоджуватися сторонами при підписанні накладної(них) та в них (накладних) зазначатися. Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце та строк поставки вважаються остаточно погодженими сторонами даного договору після підписання повноважними представниками сторін накладних.

Продукція поставляється партіями. Партією вважається кількість продукції, вказана в накладній (ТТН) (п.2.2. договору).

Згідно п.2.3. договору, ціна даного договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом строку дії даного договору.

У відповідності до п.2.7., п.2.9. договору, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі. Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (п.2.10. договору).

У розділі 4 договору встановлено відповідальність сторін. Зокрема, пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п.2.9. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки. У випадку, якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до п.7.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання та на підставі договору поставки №0082-513 від 03.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" передало, а СПД ОСОБА_2 прийняв продукцію, зокрема, за видатковою накладною №РН-13-013767 від 30.09.2011 р. на загальну суму 19847,04 грн. (а.с.7).

Водночас, як вбачається з наданих позивачем до справи доказів (а.с.19-25), відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати отриманого товару своєчасно та у повному обсязі.

Так, у відповідності до умов п.2.9. договору поставки, підприємець зобов'язаний був оплатити придбаний за видатковою накладною від 30.09.2011 р. товар не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару, тобто, до 14.10.2011р. Проте, у вказаний строк підприємець оплати не здійснив, чим порушив умови договору, наслідком чого стало звернення ТОВ "Кримська водочна компанія" до господарського суду з позовом у даній справі.

Водночас, згідно наявних у справі матеріалів, станом на день пред'явлення позову до суду (07.02.2012р. згідно штемпеля поштового відділення на поштовому конверті) підприємець здійснив оплату придбаної за видатковою накладною від 30.09.2011 р. продукції, сплативши:

02.11.2011 р. - 1000,00 грн.,

10.11.2011 р. - 4100,00 грн.,

17.11.2011 р. - 1000,00 грн.,

24.11.2011 р. - 1540,00 грн.,

01.12.2011 р. - 2081,00 грн.,

15.12.2011 р. - 2000,00 грн.,

26.12.2011 р. - 2500,00 грн.,

26.01.2012 р. -2583,04 грн.,

31.01.2012 р. - 2000,00 грн.

Тобто, на момент пред'явлення позову у даній справі відповідачем було оплачено придбаний товар вартістю 19847,04 грн. в загальній сумі 18804,04 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на день подачі позову до суду становила 1043,00 грн., в той час як позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 5626,04 грн. Таким чином, позов щодо стягнення 4583,04 грн. (5626,04-1043 = 4583,04 грн.) заявлено позивачем безпідставно, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Також, подані до справи докази оплати, свідчать про те, що після звернення з даним позовом до суду, відповідачем було сплачено:

08.02.2012 р. - 500,00 грн.,

09.02.2012 р. - 543,00 грн., тобто, остаточно погашено існуючу суму заборгованості 1043,00 грн.

Відсутність заборгованості відповідача на час розгляду засвідчується в т.ч. довідкою позивача (а.с.17) та актом звірки взаєморозрахунків, складеним позивачем в односторонньому порядку, що оцінюється судом як детальний розрахунок (а.с.18).

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 1043,00грн. основного боргу за договором поставки №0082-513 від 03.12.2010р.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 1043,00грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 257,56 грн. пені, 1078,91 грн. штрафу, 50,63 грн. 3% річних та 16,88 грн. інфляційних.

З приводу заявленого позову в цій частині господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищевикладеного, згідно встановлених судом обставин справи, підтвердженим є порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №0082-513 від 03.12.2010 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось, в пункті 4.1. договору сторони обумовили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п.2.9. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Водночас, у випадку, якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням приписів зазначеної норми закону, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 257,56 грн., нараховану за період з 15.10.2011р. по 01.02.2012р. (109 календарних днів), виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення та мінімальної заборгованості за цей період прострочення платежу - 5626,04 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.3), господарський суд встановив, що правомірним, таким що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, в т.ч. з урахуванням зменшення суми заборгованості після кожної здійсненої відповідачем оплати, є нарахування пені наступним чином, в межах зазначеного позивачем періоду з 15.10.2011 р. по 01.02.2012 р.:

- за період з 15.10.2011 р. по 01.11.2011 р. на суму заборгованості 19847,04 грн. в сумі 151,71 грн.;

- з 02.11.2011 р. по 09.11.2011 р. на суму боргу 18847,04 грн., в сумі 64,03грн.;

- з 10.11.2011 р. по 16.11.2011 р. на суму боргу 14747,04 грн., в сумі 43,84грн.;

- з 17.11.2011 р. по 23.11.2011 р. на суму боргу 13747,04 грн., в сумі 40,86грн.;

- з 24.11.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму боргу 12207,04 грн., в сумі 36,29 грн.;

- з 01.12.2011 р. по 14.12.2011 р. на суму боргу 10126,04 грн., в сумі 60,20 грн.;

- з 15.12.2011 р. по 25.12.2011 р. на суму боргу 8126,04 грн. в сумі 37,96 грн.;

- з 26.12.2011 р. по 25.01.2012 р. на суму боргу 5626,04 грн., в сумі 73,90 грн.;

- з 26.01.2012 р. по 30.01.2012 р. на суму боргу 3043,00 грн., в сумі 6,44 грн.;

- з 31.01.2012 р. по 01.02.2012 р. на суму боргу 1043,00 грн., в сумі 0,88 грн.,

а всього в сумі 516,11 грн.

Разом з тим, враховуючи визначені позивачем межі позовних вимог згідно положень ст.ст.22,55 ГПК України, а також, що сума пені 257,56 грн. заявлена в межах правомірно нарахованої, саме заявлена позивачем до стягнення сума пені - 257,56 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 4.1. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а саме: пеню за кожен день прострочення, а також, у випадку прострочення оплати понад 30 календарних днів, - штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом враховується також, що 03.12.2010 р. сторони підписали договір поставки №0082-513 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобовязання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому, згідно встановлених судом вищевказаних обставин справи, передбачене пунктом 4.1. порушення строків оплати, а саме, більше ніж на 30 календарних днів, за яке сторонами встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафу, було допущено відповідачем. Так, відповідачем не було сплачено у повному обсязі вартість придбаного товару у передбачений договором строк - до 14.10.2011 р. та допущено прострочення заборгованості більше ніж на 30 календарних днів, оскільки не повністю оплачено товар до 13.11.2011 р. Станом на 14.11.2011 р. простроченою більше ніж 30 календарних днів є заборгованість в сумі 14747,04 грн. і позивач, відповідно до умов договору мав право на стягнення на свою користь з відповідача штрафу у розмірі 20% від вказаної суми, що складає 2949,41 грн. Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути на свою користь штраф у розмірі 1078,91 грн. (а.с.3). Оскільки вказана сума штрафу заявлена позивачем в межах правомірно нарахованої, позов щодо стягнення 1078,91 грн. штрафу є обгрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 16,88 грн. за період часу з 15.10.2011 р. по 01.02.2012 р. (розрахунок, а.с.3) на суму заборгованості 5626,04 грн.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням вищенаведених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., а також з урахуванням зменшення суми заборгованості після кожної чергової проплати відповідача, господарський суд встановив, що правомірним є наступне нарахування інфляційних:

- за листопад 2011 року інфляційні на суму заборгованості 12207,04 грн. (що була прострочена цілий місяць) становлять 12,20 грн.;

- за грудень 2011 року інфляційні, нараховані на суму заборгованості 8126,04 грн. становлять 16,25 грн.;

- за січень 2012 року інфляційні, нараховані на суму боргу 5626,04 грн. становлять 11,25 грн., а всього, в межах зазначеного позивачем періоду, складають 39,70 грн.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних - 16,88 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 50,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.10.2011р. по 01.02.2011р. на суму заборгованості 5626,04грн. Перевіривши розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві (а.с.3), суд встановив, що обгрунтованим, таким що відповідає обставинам справи та вимогам закону, є нарахування 3% річних наступним чином:

- за період з 15.10.2011 р. по 01.11.2011 р. на суму заборгованості 19847,04 грн., в сумі 29,36 грн.;

- з 02.11.2011 р. по 09.11.2011 р. на суму боргу 18847,04 грн., в сумі 12,39 грн.;

- з 10.11.2011 р. по 16.11.2011 р. на суму боргу 14747,04 грн., в сумі 8,48 грн.;

- з 17.11.2011 р. по 23.11.2011 р. на суму боргу 13747,04 грн., в сумі 7,91 грн.;

- з 24.11.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму боргу 12207,04 грн., в сумі 7,02 грн.;

- з 01.12.2011 р. по 14.12.2011 р. на суму боргу 10126,04 грн., в сумі 11,65 грн.;

- з 15.12.2011 р. по 25.12.2011 р. на суму боргу 8126,04 грн. в сумі 7,35 грн.;

- з 26.12.2011 р. по 25.01.2012 р. на суму боргу 5626,04 грн., в сумі 14,30 грн.;

- з 26.01.2012 р. по 30.01.2012 р. на суму боргу 3043,00 грн., в сумі 1,25 грн.;

- з 31.01.2012 р. по 01.02.2012 р. на суму боргу 1043,00 грн., в сумі 0,17 грн.,

а всього, на суму 99,88 грн.

Проте, знову ж таки, враховуючи межі заявлених позовних вимог, позов в частині стягнення 3% річних задовольняється судом в сумі 50,63 грн., заявленій до стягнення позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів у спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 257,56 грн. пені, 1078,91 грн. штрафу, 50,63 грн. 3% річних та 16,88 грн. інфляційних; в позові в частині стягнення 4583,04 грн. слід відмовити; провадження у справі в частині стягнення 1043,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. У позові в частині стягнення 4583,04 грн. відмовити.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1043,00 грн. припинити.

4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка, вул.Садова, буд.19, ідентифікаційний код 36499654):

- 257,56 грн. пені,

- 1078,91 грн. штрафу,

- 50,63 грн. 3% річних,

- 16,88 грн. інфляційних,

- 319,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.з пов.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)