Рішення № 21873616, 29.02.2012, Новоазовський районний суд Донецької області

29.02.2012

Справа № 2-77

2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді Кацаренко І.О.

при секретарі Андріановій Т.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(далі Банк) до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстрації,

в с т а н о в и в :

27 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідно до укладеного між ОСОБА_2 і Банком кредитного договору №DONAGK40000044 30 липня 2007 року ОСОБА_2 отримала від Банку кредит у сумі 16500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 липня 2017 року.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 між Банком і ОСОБА_2 30 липня 2007 року був укладений договір іпотеки б/н, за умовами якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 71,0 кв.м, який розташований на земельній ділянці, цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку і господарських споруд і яка на підставі ст.6 Закону України «Про іпотеку»також є предметом договору іпотеки.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця та складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією а також інших витрат.

Відповідач ОСОБА_2 не виконувала кредитні зобовязання належним чином, в результаті чого у неї перед Банком станом на 11.08.2011 року утворилася заборгованість в сумі 30849,95 грн., на підставі чого просили винести рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки жилий будинок АДРЕСА_1 а також земельну ділянку, на якій розташований зазначений жилий будинок; виселити відповідача з зазначеного жилого будинку зі зняттям її з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача на користь Банку понесені судові витрати зі сплати судового збору 317 грн. і витрат з ІТЗ 120 грн..

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності (а.с.34), підтримав позовні вимоги Банку, просив їх задовольнити з зазначених у позові підстав.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов Банку не визнала. При цьому пояснила суду, що дійсно отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк»кредит в сумі 16500 грн. і в забезпечення своїх кредитних зобовязань перед Банком нею був укладений договір іпотеки належного їй жилого будинку АДРЕСА_1 Земельна ділянка, на якій розташований зазначений жилий будинок, ні на момент укладання кредитного договору і договору іпотеки, ні на сьогоднішній день нею не приватизована. Просила відмовити у задоволенні позову Банку, зваживши на скрутне становище її і її родини.

Суд, вислухав у судовому засіданні представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, судом у судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DONAGK40000044, за яким остання отримала від Банку кредит в сумі 16500 грн., а також прийняла на себе зобовязання повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним. Крім того, в забезпечення виконання своїх зобовязань за зазначеним кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належний їй жилий будинок АДРЕСА_1. Згідно пункту 35.3 договору іпотеки інвентаризаційна оцінка предмету іпотеки жилого будинку з невідємними приналежностями, що знаходяться в ньому, складає 20188 грн.. Судом також встановлено, що кредитний договір між сторонами не розірвано, строк дії договору спливає 29 липня 2017 року. (а.с.10-13;14-16).

У відповідності до ст.ст.526-527,530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк.

Із змісту ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено право позикодавця вимагати достроково повернення чергової частини суми кредиту, що залишилася.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено на підставі розрахунків на а.с.6-7, що відповідач не виконала умови договору, в результаті чого станом на 11 серпня 2011 року у неї утворилася перед Банком заборгованість в сумі 30599,95 грн., яка складається з 14440,94 грн. заборгованості за кредитом, 9097,48 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 572,44 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, 4793,85 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, 250 грн. фіксованої частини штрафу, 1445,24 грн. процентної складової штрафу. При цьому суд відзначає, що на а.с.7 розрахунку заборгованості зазначена саме сума боргу 30599,95 грн., яка і встановлена була судом у судовому засіданні, а не 30849,95 грн., як зазначено Банком у позові (а.с.1,3). На підставі викладеного суд вважає доведеною суму боргу 30599,95 грн., оскільки саме ця сума доведена письмовими доказами по справі.

Оскільки судом встановлено у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує умови договору і станом на 11.08.2011 року має заборгованість за кредитним договором у сумі 30599,95 грн., суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»і пункту 18.8 договору про іпотеку будинку звернути стягнення на жилий будинок АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки і належав відповідачу на праві приватної власності на день укладення кредитного договору і договору іпотеки жилого будинку.

Разом з тим, суд вважає не підлягаючим задоволенню позов Банку в частині звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований жилий будинок, що є предметом договору іпотеки.

До такого висновку суд прийшов на підставі наступного.

Як вбачається зі змісту п.35.4 договору іпотеки будинку на а.с.12, зворот, іпотекдодержатель на підставі ст.6 Закону України «Про іпотеку»дійшов висновку, що іпотека за даним договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки жилий будинок - і яка буде отримана Іпотекодавцем у приватну власність та буде зареєстрована у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі обєкт права власності. Іпотекодавець зобовязаний відповідно до п.35.4 договору іпотеки протягом 180 днів оформити у приватну власність земельну ділянку, отримати державний акт про право власності на неї та передати її в іпотеку Банку шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Іпотекодавець зобовязана зареєструвати предмет іпотеки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та отримати акт про право власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом у судовому засіданні на підставі пояснень сторін і з аналізу письмових доказів по справі, відповідач не отримала державний акт на земельну ділянку, на якій розташований жилий будинок предмет договору іпотеки, бо відповідач не здійснила приватизацію зазначеної земельної ділянки. Отже, у суду нема даних про те, що відповідач є власником або орендарем зазначеної земельної ділянки, у звязку з чим суд приходить до висновку, що власником земельної ділянки є сільська рада, на території якої земельна ділянка розташована. Оскільки на день укладення кредитного договору і договору іпотеки, а також на день розгляду справи по суті у суді земельна ділянка, на якій розташований жилий будинок предмет договору іпотеки не була і не є власністю відповідача по справі, суд приходить до висновку, що у позивача нема законних підстав в світі Закону України «Про іпотеку»і Земельного кодексу України вимагати звернення стягнення на зазначене нерухоме майно, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні позову Банку в цій частині.

Приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки жилий будинок, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині виселення відповідача зі спірного жилого будинку і зняття її з реєстрації в ньому, оскільки ч.3 ст.109 ЖК України і ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку жилий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. І лише в разі, якщо мешканці не звільняють жилий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки позивач не надав суду доказів про належне попередження відповідача про звільнення жилого будинку, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо виселення відповідача з жилого будинку. Крім того, відмовляючи в цій частині позовних вимог Банку, суд виходить з того, що у спірному жилому будинку є зареєстрованою і фактично проживає малолітня дочка відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 і інші повнолітні члени родини відповідача, які до участі у справі в якості відповідачів не залучені судом після розяснення представнику позивача положень ст.33 ЦПК України з-за не отримання згоди на це.

Вимоги позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Суд, відмовляючи Банку в цій частині позовних вимог, виходить з того, що передбачених законодавством України підстав для зняття з реєстрації відповідача з жилого будинку на даний час нема.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача понесених ними судових витрат при подачі позову 306 грн. судового збору (за задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, не стягуючи 8,50 грн. за вимоги в частині виселення і зняття з реєстрації) і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді, бо ці витрати Банку підтверджені документально.

Керуючись ст.ст.10,11,60,81,88,209,212,214-215,218,222 ЦПК України, ст.ст.526-527,530,1050,1054 ЦК України, ст.ст.6,12,35,39-40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстрації задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 30599 грн. 95 коп. за кредитним договором №DONAGK40000044, укладеним 30 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк»і ОСОБА_2, на підставі договору іпотеки б/н від 30 липня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2, звернути стягнення на жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 71,0 квадратних метри вартістю 20188 (двадцять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк»- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»306 грн. 00 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя