Рішення № 21860983, 01.03.2012, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0432/319/2012

Провадження № 2/0432/168/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю:

від позивача: не зявився

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (м. Київ)

до

відповідача-1: ОСОБА_1 (с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

відповідача-2: ОСОБА_2 (с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

про стягнення 12985, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (м. Київ) просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) та ОСОБА_2 (с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) на свою користь грошову суму 12985, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.06.2010р. біля с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля М-2140 д/н ОСОБА_4, який належить відповідачу-1, та застрахованого позивачем транспортного засобу марки ВАЗ 2104 д/н ОСОБА_5 під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Позивачем виплачене страхове відшкодування страхувальнику у розмірі 12985, 20 грн. Відповідача-1 визнано винним в ДТП та пошкодженні транспортного засобу ВАЗ 2104 д/н ОСОБА_5. Позивач вважає, що він набув право регресу до особи, винної у заподіянні збитку страхувальнику. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

В судове засідання представник позивача не зявився, направив до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути справу в його відсутність.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність та визнає позовні вимоги в повному обсязі, просив збитки стягнути саме з нього, звільнивши відповідача-2 від зобовязань, оскільки в ДТП винний саме він.

Відповідач-2 також в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.06.2010р. біля с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля М-2140 д/н ОСОБА_4, який належить відповідачу-1, та застрахованого позивачем транспортного засобу марки ВАЗ 2104 д/н ОСОБА_5 під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 3-992/2010 за матеріалами, що надійшли по відношенню до ОСОБА_1, працюючого трактористом на ПП «Агропродукт», про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено, що 28.06.2010р. о 22 год. 45 хв. ОСОБА_1 на 303 км рухаючись з боку м. Дніпропетровськ в напрямку м. Донецьк, керуючи автомобілем М-2140 д.н. ОСОБА_4 у стані алкогольного спяніння, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2104 д.н. ОСОБА_5 під керуванням автомобіля водія ОСОБА_3 Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортні засоби. В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, у скоєному розкаявся. В постанові також зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, іншими матеріалами справи. Згідно постанови ОСОБА_1 притягнено до адміністративного стягання у вигляді штрафу.

Згідно полісу № ВЕ/2851922 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.04.2010р. укладеного Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, на умовах договору застрахований транспортний засіб марки М 2140 д/н ОСОБА_4; обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Цей договір діє 12 місяців (один рік) з 19.04.2010р. по 18.04.2011р. включно.

03.03.2011р. потерпіла особа ОСОБА_3 звернувся до страховика - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування в звязку з пошкодженням застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.06.2010р.

27.07.2010р. в присутності представника страхової компанії складено акт огляду транспортного засобу, яким встановлені пошкодження деталей автомобіля.

Згідно страхового акту № 10-69/17308/3.2.29 від 31.05.2011р. сума страхового відшкодування, що підлягає оплаті власникові автомобіля ВАЗ 2104 д/н ОСОБА_5, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12985, 20 грн.

Згідно платіжного доручення № 191 від 14.06.2011р. позивач перерахував ОСОБА_3 на підставі страхового акту № 10-69/17308/3.2.29 від 31.05.2011р. страхове відшкодування в сумі 12985, 20 грн.

Оскільки відповідач-1 не відшкодував позивачу суму витрат, понесених в звязку з виплатою страхового відшкодування, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічні положення закріплені в ст. 993 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України діяльність, повязана з використанням транспортного засобу, є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Також ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено права страховика після виплати страхового відшкодування подати регрес ний позов до страхувальника, або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, а також у разі спричинення ДТП у нетверезому стані.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді визнано саме відповідачем-1, який не заперечує проти стягнення суми боргу саме з нього, звільнивши тим самим від зобовязання відповідача-2, оскільки останній був лише страхувальником транспортного засобу суд, за наявності такої згоди відповідача-1, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення суму заборгованості тільки з відповідача-1.

На підставі викладеного, враховуючи вину відповідача-1 в дорожньо-транспортній пригоді та спричиненні позивачу матеріальної шкоди, виплату позивачем страхувальнику страхового відшкодування, приписи законодавства, позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 570, 571 ЦК України, ст.ст. 3, 57-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (52742, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна” (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 20842474) 12 985 (дванадцять тисяч девятсот вісімдесят пять) грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 215 (двісті пятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Пелипенко