Рішення № 2184, 09.06.2006, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14000,м. Чернігів,просп.Миру,20,тел. 7-99-18

Рішення

Іменем України

«06»червня 2006р. справа № 9/90

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кронос-Інвест”

код ЄДРПОУ 30505761, вул. Правди 53-229, м. Запоріжжя, 69000

Відповідач: Підприємство „Хлібокомбінат Щорської райспоживспілки”

Код ЄДРПОУ 01735923, вул. Фрунзе 55, м. Щорс, 15200

про стягнення 626,94 грн. заборгованості

суддя С.М.Івченко

Представники сторін:

Позивача: Клановец В.Б. (довіреність № б/н від 05.06.2005 –уп. представник)

Відповідача: не з’явився

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 936,62 грн. боргу, 190,25 грн. пені, 101,21 грн. 10% річних, інфляційних втрат в розмірі 85,91 грн., згідно договору постачання товару № 25 ч від 23.02.2005 року.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав письмові уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 936,62 грн. основної заборгованості, 209,75 грн. пені за прострочку сплати, 111,67 грн. 10% річних та 85,91 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення розгляду справи. У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнає в сумі основного боргу 936,62грн. Заборгованість пояснює тяжким фінансовим становищем підприємства. Неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

23.02. 2005р. між сторонами було укладено договір постачання товару № 25 ч.

Відповідно до зазначеного договору позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався його прийняти і своєчасно оплатити на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар згідно накладних № ЧГ -0000054 від 31.03.2005 року на суму 665,51 грн. та згідно накладної № ЧГ 0000055 від 31.03.2005 року на суму 665,51 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом і штампом останнього на вищезазначених накладних.

У відповідності до п. 5.1 договору оплату отриманих товарів відповідач зобов’язаний був здійснити в термін 14 днів після отримання кожної партії товару.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши 350 грн., заборгованість становить 936,62 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується також відзивом відповідача на позов та наданим позивачем підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.01.2006р..

Позивачем у відповідності до 8.4. договору нараховано 10% річних в сумі 111,67 грн. та 85,91 грн. інфляційних втрат за невиконання відповідачем грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

П. 8.4. договору зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору винна сторона сплачує іншій стороні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних з простроченої суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару, суд доходить висновку про необхідність задоволення вимоги позивача щодо стягнення 10% річних в сумі 111,67 грн. та 85,91 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 209,75 грн. за прострочення оплати заборгованості відповідно до п. 8.2. договору.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків, передбачених даним договором, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Враховуючи , що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати послуг, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня в сумі 209,75 грн.

Приймаючи до уваги , що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 936,62 грн. боргу, 111,67 грн. 10% процентів річних, 209,75 грн. пені та 85,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та витрати в сумі 118 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 239 Господарського кодексу України., ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Підприємства „Хлібокомбінат Щорської райспоживспілки” (м. Щорс, вул.Фрунзе 55, код ЄДРПОУ 01735293, р/р 2600230223 в Ощадбанку м. Щорс, МФО 343240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос-Інвест” (м. Запоріжжя, вул. Правди 53/229, р/р № 26000001301124 в ВАКБ „Райффайзенбанк Україна” м. Запоріжжя, МФО 313872, код 30505761) 936,62 грн. боргу, 111,67 грн. 10% процентів річних, 209,75 грн. пені та 85,91 грн. інфляційних втрат, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М.Івченко