Постанова № 21839790, 22.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа № 5027/1130/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя

Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Мовчана А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2011 року у справі №5027/1130/2011 порушеній за позовом приватного малого підприємства «Юстас»до дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення заборгованості в сумі 127542,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області (суддя Гушилик С.М.) рішенням від 23 листопада 2011 року стягнув з відповідача на користь позивача 127542,36 грн. боргу та судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2011 року скасувати за необґрунтованістю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права - ст.ст. 4-2, 43 ГПК України.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції не досліджувались первинні документи, та не було враховано, що має місце порушення Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а саме: у видаткових накладних не вказано підставу для отримання емульсії бітумної; відсутнє посилання на договір; не надано довіреності на отримання товару; відсутні дані про документ, що засвідчує особу одержувача товару. Крім того, у видаткових накладних відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

01 лютого 2012 року позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, таким, що винесене на підставі наведених у ньому норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, невмотивованою, та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду даної справи у першій інстанції, судом було досліджено оригінали документів: договір купівлі-продажу від 01.03.2006 року №6; розхідні накладні за період з березня 2009 року по травень 2010 року на поставку товару загальною вартістю 556542,36 грн.; довіреності за період березня-липня 2009 року та квітня-травня 2010 року, відповідно до яких товар був отриманий; товаротранспортні та податкові накладні за ці ж періоди; банківські виписки про оплату товару на загальну суму 429000 грн. Зазначені відповідачем в апеляційній скарзі видаткові накладні та довіреності були предметом розгляду в суді першої інстанції, і такі документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який прийнятий пізніше Положення, на яке посилався відповідач в апеляційній скарзі. Крім того, позивач звертає увагу суду на підписаний без зауважень 26.09.2011 року сторонами акт звірки взаєморозрахунків.

22 лютого 2012 року представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України подано суду копії витягу з книги реалізації бітумної емульсії ПМП «Юстас»як додатковий доказ поставки такого товару відповідачу, проте в силу ст. 101 ГПК України колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не має законних підстав прийняти такі докази та посилатися на них при перегляді оскаржуваного рішення у даній справі.

Про дату, місце і час розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

Відповідач (скаржник) в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання з’явився представник позивача. Рішення місцевого господарського суду вважає законним і обґрунтованим. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд розглядає апеляційну скаргу за наявними за відсутності скаржника у порядку встановленому статтею 75 Господарсько-процесуального кодексу України.

За приписами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухав пояснення представника позивача, розглянув матеріали справи, апеляційну скаргу колегія суддів вважає, що рішення господарського суду рішення Чернівецької області від 23 листопада 2011 року по справі №5027/1130/2011 слід залишити без змін виходячи з наступного.

Задовольняючи позов господарський суд Чернівецької області встановив, що 01 березня 2006 року між приватним малим підприємством «Юстас»та Дочірнім підприємством «Чернівецький облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»було укладено договір купівлі-продажу №6, згідно з п. 1.1. якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу емульсію бітумну катіонну швидкорозпадну ЕБК-ШТУ УВ М 2.7-24.1-03450778-092-2002 в кількості 500 тонн, а останній зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що товар поставляється окремими партіями, згідно заявки покупця, в якій вказує кількість товару, яка підлягає поставці, ціна (вартість) та строк поставки.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5 договору покупець отримує товар на підставі довіреності та на кожну партію товару продавець видає розхідну накладну, в якій вказується кількість товару, ціна і вартість поставки товару, датою поставки товару є дата виписки в накладній.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов’язаний оплатити вартість товару на протязі 20 днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу № 6 від 01 березня 2006 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 556542,36 грн., що підтверджено накладними за період з березня 2009 року по травень 2010 року, довіреностями на отримання товару за період з березня по липень 2009 року та за квітень-травень 2010 року та товарно-транспортними накладними за ті самі періоди (копії відповідних документів знаходяться в матеріалах справи). Відповідач оплату провів частково на загальну суму 429000,00 грн. що підтверджено виписками з банку, тому за відповідачем рахується заборгованість в сумі 127542,36 грн. Заявлену позивачем претензію про оплату спірної суми 127542,36 грн., відповідач отримав 26 вересня 2011 року, проте не борг не сплатив. Відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем в сумі 127542,36 грн., коли підписав з позивачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2009 року до 26 вересня 2011 року.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, яким стягнено з відповідача на користь позивача 127542,36 грн. заборгованості, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма кореспондує зі статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 42 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як зазначено у статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення, спростування відповідача щодо названої позивачем суми заборгованості та підстав її виникнення. Таку можливість скористатись наданими законом процесуальними правами місцевий господарський суд відповідачу надав. Проте ні в перше судове засідання 07 листопада 2011 року, ні в друге судове засідання 23 листопада 2011 року представник відповідача не з’явився, відповідач відзиву не надав, хоча в обох випадках суд першої інстанції належним чином повідомляв сторони про розгляд справи (т.1., а.с. 2, 71).

Ні в суді першої інстанції, ані під час перегляду рішення у апеляційному порядку відповідач не заперечував факту отримання ним від позивача товару (емульсію бітумну катіонну швидкорозпадну ЕБК-ШТУ УВ М 2.7-24.1-03450778-092-2002) та заборгованості перед позивачем в сумі 127542,36 грн.

Крім того, відповідач фактично визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 127542,36 грн., коли без жодних зауважень підписав з позивачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2009 року до 26 вересня 2011 року за результатами звіряння рахунків і документів, у якому позивач вказав заборгованість відповідача станом на 26 вересня 2011 року в сумі 127542,36 грн. (т. 1 а.с. 14). В акті звірки вказано накладні на товар, вартість товару, надходження коштів і різниця в сумі 127542,36 грн. на користь позивача. Означений акт звірки, окрім бухгалтерів, підписали й директори приватного малого підприємства «Юстас»та дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», які є посадовими особами названих юридичних осіб з усіма правовими наслідками, що випливають з їх діяльності, в тому числі й внаслідок підписання фінансово-бухгалтерських документів.

Господарський суд апеляційної інстанції теж створив сторонам рівні необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства: призначений на 01 лютого 2011 року розгляд справи відкладено на 15 лютого 2011 року, а 15 лютого 2011 року –на 22 лютого 2011 року.

Проте відповідач не скористався наданими законом процесуальними правами добросовісно пояснити свою позицію та обґрунтувати її, належними та допустимими доказами спростувати позовні вимоги.

Необхідно зазначити, що встановлені законом засади змагальності господарського судочинства передбачають обов’язок сторін обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту отримання ним від позивача товару та заборгованості перед позивачем у сумі 127542,36 грн., не спростовує підписання ним акта звірки із зазначенням цієї ж суми заборгованості, а лише звертає увагу на недотримання сторонами вимог щодо оформлення фінансово-бухгалтерських документів та неповне з’ясування судом першої інстанції цих обставин. При цьому відповідач не вказує, який конкретно із наданих позивачем доказів, на переконання відповідача, не відповідає Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відповідач проігнорував вимогу суду апеляційної інстанції надати відомості щодо бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, отриманих у позивача за товарно-транспортними накладними та на підставі довіреностей, зазначених у позовній заяві та в акті звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01 січня 2009 року до 26 вересня 2011 року.

Слід зазначити, що в наданих позивачем накладних, банківських виписках, довіреностях не названо такої підстави господарської операції, як договір купівлі-продажу № 6 від 01 березня 2006 року, в накладних на отримання товару значиться тільки договір купівлі-продажу. Немає вказівки на названий договір і в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2009 року до 26 вересня 2011 року, однак акт охоплює період після дати укладення договору. При цьому суд враховує й те, що в апеляційній скарзі відповідач лише вказує про відсутність в документах посилань на договір купівлі-продажу № 6 від 01 березня 2006 року, однак не заперечує факту його дії, в тому числі й отримання даного товару за цим договором та не заперечує заборгованої суми.

Предметом спору є сума 127542,36 грн. боргу за отриманий товар, без нарахувань неустойки, пені, інфляційних, 3% річних. Про сплату цієї суми позивач звернувся до відповідача з претензією від 26 вересня 2011 року, яку відповідач залишив без реагування, тому позивач у жовтні 2011 року звернувся до суду. Відтак беручи до уваги фактичні обставини справи і приписи закону відповідач повинен сплатити заборговану суму.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, є обґрунтованим. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Виходячи з викладеного, законні підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2011 року по справі №5027/1130/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.