Рішення № 21839370, 13.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року

справа № 5020-1962/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»

(вул. Кржижановського, 4, м. Київ, 03680)

до Публічного акціонерного товариства «Фармація»

(вул. М.Музики, буд. 52А, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 8799,63 грн.,

представники сторін не з’явились;

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Медфарком-Центр»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація»про стягнення 8572,02 грн., з яких: 8510,85 грн. –заборгованість за договором, 28,91 грн. –пеня, 32,26 грн. –3% річних.

Позивач, з посиланням на статті 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу №7п/26-кр/11 від 04.01.2011 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 19.12.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

06.02.2012 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 8799,63 грн., з яких: 8510,85 грн. –основна заборгованість, 227,69 грн. –пеня, 44,07 грн. –3% річних, 17,02 грн. –інфляційні втрати.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд задовольнив заявлене клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте через канцелярію суду надав клопотання № 01-01/12 від 11.01.2012 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

Відповідач у відзиві на позов визнав заборгованість перед Закритим акціонерним товариством «Медфарком-Центр»за договором купівлі-продажу №7п/26-кр/11 від 04.01.2011 в розмірі 8510,85 грн.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 між Закритим акціонерним товариством «Медфарком-Центр»(далі –Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Фармація»(далі –Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №7п/26-кр/11 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов’язується продати і доставити власними силами (в межах України) Покупцеві товар в асортименті та кількості, вказаних у накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов’язується приймати вказаний товар та оплатити його вартість.

Загальна вартість Договору співпадає з сумою всіх накладних, що виписані на виконання даного Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) ціни на товари, що поставляються, погоджені сторонами в національній валюті України –гривні і вказані у видаткових накладних. У випадку зміни ціни виробником нова ціна повинна бути погоджена з Покупцем. Погоджена сторонами ціна в односторонньому порядку змінюватись не може.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) встановлено, що оплата товару проводиться по мірі його реалізації. Покупець зобов’язується кожен місяць після отримання товару надавати Продавцю звіт про реалізацію товару і проводити оплату за реалізований товар протягом трьох днів після надання звіту.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (пункт 8.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 8510,85 грн., що підтверджується видатковими накладними, скріпленими печатками сторін (арк. с. 16-24).

Відповідач поставлений товар не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

22.11.2011 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу №7п/26-кр/11 від 04.01.2011 в розмірі 8510,85 грн. (арк. с. 25).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на день розгляду справи в суді складає 8510,85 грн. і залишається непогашеною.

Відповідно до частини п’ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, у зв’язку з тим, що відповідач у відзиві на позов визнав заборгованість за Договором в розмірі 8510,85 грн., докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Фармація»на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»заборгованості за Договором в розмірі 8510,85 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 227,69 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару, Покупець за вимогою Продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості своєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочки, а також, згідно статті 625 Цивільного кодексу України –3% річних.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов’язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.12.2011 по 01.02.2012 у розмірі: 8510,85 х 0,0424657% х 63 = 227,69 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 44,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17,02 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача за період з 01.12.2011 по 01.02.2012 підлягає стягненню 3 % річних в розмірі: 8510,85 х 3% х 63 : 365 = 44,07 грн.

Суд провів також перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) –сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.12.2011 по 01.02.2012 в розмірі: (8510,85 х 100,2 : 100) –8510,85 = 17,02 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Отже, враховуючи все вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8799,63 грн., з яких: 8510,85 грн. –основна заборгованість, 227,69 грн. –пеня, 44,07 грн. –3% річних, 17,02 грн. –інфляційні втрати.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(вул. М.Музики, буд. 52А, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 16515077, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»(вул. Кржижановського, 4, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 33239630, п/р 2600431441801 у філії АБ «Південний м. Київ, МФО 320917) 8799,63 грн., з яких: 8510,85 грн. –основна заборгованість, 227,69 грн. –пеня, 44,07 грн. –3% річних, 17,02 грн. –інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.02.2012