Рішення № 21839135, 07.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.12 Справа № 18н/5014/126/2012

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю центральна збагачувальна фабрика «Сєвєрная», м. Антрацит Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Луганська обласна державна адміністрація, м. Луганськ

до: 1-го відповідача Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Антрацит Луганської області

2-го відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ», м. Красний Луч Луганської області

3-го відповідача відділу Держкомзему у Антрацитівському районі, м. Антрацит Луганської області

про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1. за дов. від 02.12.2011;

від 1-го відповідача:не прибув;

від 2-го відповідача:не прибув;

від 3-го відповідача:не прибув;

від 3-ої особи:не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-про визнання недійсним розпорядження 1-го відповідача Антрацитівської районної державної адміністрації від 15.02.2011 № 61 про надання земельної ділянки в оренду ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ»(2-му відповідачу по справі);

-про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011), укладеного між Антрацитівською районною державною адміністрацією та ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ»;

-про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем незаконно з перевищенням своїх повноважень, і це розпорядження порушує права позивача на земельну ділянку. Відповідно, договір оренди, укладений на підставі цього розпорядження, також є незаконним.

Відповідачі та третя особа проти позову заперечують посилаючись на необґрунтованість позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав, що на підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 31.10.2011 він купив у ДВАТ «Вахрушевський ремонтно-механічний завод «Антрацитвуглесервіс»нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: смт. Красний Кут Антрацитівського району Луганської області, вул. Свердлова, 136.

У пункті 2 цього договору купівлі-продажу вказано, що продані нежитлові будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці загальною площею 8,8912 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДВАТ «Вахрушевський ремонтно-механічний завод «Антрацитвуглесервіс»(продавця за договором) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЛГ № 001217, виданого 12.08.2004 Антрацитівською районною державною адміністрацією.

Позивач зазначив, що відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до нього переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені куплені ним обєкти нерухомості.

Разом з цим, при оформленні права землекористування позивачу стало відомо, що частина земельної ділянки (площею 3,1447 га), на якій розташовані його обєкти нерухомості, була передана в оренду 2-му відповідачу (ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ») на підставі оспорюваного розпорядження 1-го відповідача від 15.02.2011 № 61 та договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011), укладеного між 1-м та 2-м відповідачами.

Позивач заявою від 23.12.2011 звертався до Антрацитівської районної державної адміністрації (1-го відповідача) з заявою про надання йому в оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 8,8912 га, на якій розташовані куплені ним обєкти нерухомості.

Листом від 28.12.2011 № 4114 перший відповідач (Антрацитівська РДА) повідомив позивача, що частина земельної ділянки (3,1447 га), яку він бажає отримати в оренду, вже передана в оренду ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ»(2-му відповідачу по справі) на підставі розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації від 15.02.2011 № 61.

Тому, як вказано у зазначеному листі Антрацитівської РДА, позивачу надається дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 5,7465 га (а не площею 8,8912 га).

Відповідачі та 3-тя особа проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

1-й відповідач (Антрацитівська РДА) у відзиві на позовну заяву від 27.01.2012 № 374 вказав, що на підставі оспорюваних розпорядження та договору оренди, 2-му відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 3,1447 га, яка розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Краснокутській селищній раді. В оренду 2-му відповідачу була передана земельна ділянка на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди 2-го відповідача куплені ним за договором купівлі-продажу від 15.06.2007 № 712; земельна ділянка надана для ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування для добувної промисловості і будівництва.

1-й відповідач вважає, що ним норми земельного законодавства не порушені.

2-й відповідач (ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ») у відзиві на позовну заяву від 30.01.2012 вказав, що він на підставі договору оренди від 14.07.2011 (державна реєстрація від 28.12.2011) орендує у 1-го відповідача (Антрацитівської РДА) земельну ділянку площею 3,1447 га (землі промисловості), яка за даними державного земельного кадастру враховується в Краснокутській селищній раді Антрацитівського району Луганської області; кадастровий номер 4420355900:08:004:0083.

Земельна ділянка надана 2-му відповідачу в оренду для комерційного використання (для ремонту та технічного обслуговування машин добувної промисловості і будівництва); на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, які куплені 2-м відповідачем у ТОВ «Вахрушевський механічний завод»за нотаріально завіреним договором купівлі-продажу від 15.06.2007.

2-й відповідач зазначив, що на орендованій ним земельній ділянці, будівлі та споруди позивача не розташовані. Тому, права позивача оспорюваними розпорядженням та договором оренди не порушуються.

3-й відповідач (відділ Держкомзему у Антрацитівському районі) у відзиві на позовну заяву від 13.02.2012 № 0108/0133 вказав, що реєстрація оспорюваного договору оренди земельної ділянки здійснена ним на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021.

В оренду 2-му відповідачу передавалася земельна ділянка на якій розташовані обєкти нерухомості 2-го відповідача, придбані останнім за договором купівлі-продажу від 15.06.2007.

Третя особа (Луганська обласна державна адміністрація) у відзиві на позовну заяву від 23.02.2012 зазначила, що позивач не довів своїх доводів, що його будівлі та споруди розташовані на тій самій земельній ділянці, що орендується 2-м відповідачем.

Третя особа вважає, що оспорюваними розпорядженням та договором оренди права позивача не порушуються.

Разом з цим, третя особа визнала, що 1-й відповідач Антрацитівська районна державна адміністрація не мав права надавати 2-му відповідачу в оренду вказану земельну ділянку, так як такі дії не входять до його компетенції. Такими повноваженнями, відповідно до ст. 122 ЗК України, наділені обласні державні адміністрації.

Третя особа зазначила, що позивач не звертався до неї з відповідним клопотанням про надання йому в оренду земельної ділянки, на якій розташовані куплені ним обєкти нерухомості.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

На підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 31.10.2011 позивач купив у ДВАТ «Вахрушевський ремонтно-механічний завод «Антрацитвуглесервіс»нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: смт. Красний Кут Антрацитівського району Луганської області, вул. Свердлова, 136 (завірені копії договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів та витягу про державну реєстрацію прав залучені до матеріалів справи).

У пункті 2 цього договору вказано, що продані нежитлові будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці загальною площею 8,8912 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДВАТ «Вахрушевський ремонтно-механічний завод «Антрацитвуглесервіс»(продавця за договором) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЛГ № 001217, виданого 12.08.2004 Антрацитівською районною державною адміністрацією (завірена копія вказаного акту залучена до матеріалів справи).

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 12 ЗК України).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 ЦК України).

Згідно абз. 2 п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(далі постанова Пленуму ВГСУ № 6) правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди (п. 2.12. постанови Пленуму ВГСУ № 6)

Із вищенаведеного витікає, що після придбання позивачем за договором купівлі-продажу від 31.10.2011 у власність нежитлових будівель та споруд, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщене це нерухоме майно.

Таким чином, позивач набув права користування земельною ділянкою (на якій розташовані його обєкти нерухомості), однак, реалізувати це своє право він може лише після його оформлення, тобто укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, судом встановлено, що реалізувати це своє право в повному обсязі позивач позбавлений можливості, так як частина земельної ділянки, на якій розташовані куплені ним обєкти нерухомості, знаходиться в оренді у 2-го відповідача (ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ») на підставі оспорюваних розпорядження 1-го відповідача від 15.02.2011 № 61 та договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011).

2-й відповідач (ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ») на підставі оспорюваних розпорядження 1-го відповідача від 15.02.2011 № 61 та договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011) орендує у 1-го відповідача земельну ділянку площею 3,1447 га, яка розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Краснокутській селищній раді.

В договорі оренди земельної ділянки (п. 3) зазначено, що на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі та споруди, які належать орендарю (2-му відповідачу) на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого та зареєстрованого договору купівлі-продажу від 15.06.2007 № 712; земельна ділянка надана для ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування для добувної промисловості і будівництва.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.06.2007 № 712 другий відповідач купив у ТОВ «Вахрушевський механічний завод»нежитлові будівлі та споруди:

-будівлю токарного цеху, площею 1787,50 м2 (літера «Н»на плані БТІ);

-будівлю електроцеху, площею 849,9 м2 (літера «У»на плані БТІ);

-залізничну колію 190 м.

Разом з цим, із кадастрового плану земельної ділянки (який є додатком до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011)) витікає, що на орендованій 2-м відповідачем земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомості під номером 3 (КН), який не купувався 2-м відповідачем за договором від 15.06.2007 № 712 (завірені копії вказаного кадастрового плану, подані суду 1-м та 2-м відповідачами, залучені до матеріалів справи; а/с 46, а/с 79).

Судом встановлено, що вказаний обєкт нерухомості (№ 3 «КН») куплений позивачем у ДВАТ «Вахрушевський ремонтно-механічний завод «Антрацитвуглесервіс»за вищевказаним договором купівлі-продажу від 31.10.2011.

У договорі купівлі-продажу від 31.10.2011 цей обєкт вказаний як «будівля кислородної»(літера «Ф»).

Вказаний факт (що належний позивачу обєкт нерухомості будівля кислородної (літера «Ф») розташований на орендованій 2-м відповідачем земельній ділянці) підтверджується: експлікацією техпаспорту БТІ будівель і споруд, які куплені позивачем; договором купівлі-продажу від 31.10.2011; кадастровим планом земельної ділянки (який є додатком до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011)).

При порівнянні позначень обєктів нерухомості, нанесених на вказаних кадастровому плані та експлікації техпаспорту БТІ, однозначно вбачається, що обєкт позивача «будівля кислородної»(літера «Ф») знаходиться на орендованій 2-м відповідачем земельній ділянці (на кадастровому плані 2-го відповідача цей обєкт має номер 3 та назву «КН»).

2-й відповідач не подав суду доказів, що цей обєкт є його власністю.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними доводи позивача про те, що куплений ним обєкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, яка орендується 2-м відповідачем на підставі оспорюваних розпорядження та договору оренди земельної ділянки.

При цьому, позивач купив нерухомість 31.10.2011 (договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 31.10.2011), а договір оренди земельної ділянки, за яким 2-й відповідач орендує земельну ділянку, на якій розташований обєкт позивача, зареєстровано 29.12.2011 (тобто 2-й відповідач оформив право користування землею на якій розташовано обєкт нерухомості позивача, вже після придбання позивачем цього обєкту).

Враховуючи даний факт, а також те, що позивач позбавлений можливості реалізувати своє право користування земельною ділянкою (на якій розташований його обєкт нерухомості, і яка знаходиться в оренді 2-го відповідача), суд вважає правомірним предявлення позивачем даного позову для захисту свого права землекористування.

Тому, доводи 2-го відповідача та третьої особи про те, що права позивача оспорюваними розпорядженням та договором не порушені, не приймаються судом до уваги в звязку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Оспорюваним розпорядженням від 15.02.2011 № 61 Антрацитівська районна державна адміністрація (1-й відповідач) передала в оренду 2-му відповідачу («СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ») земельну ділянку площею 3,1447 га, розташовану за межами населених пунктів (на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Краснокутській селищній раді Антрацитівського району Луганської області) для ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості і будівництва.

Те, що земельна ділянка розташована за межами населених пунктів та що вона надається в оренду для ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості і будівництва, прямо вказано в оспорюваному рішенні 1-го відповідача.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, Антрацитівська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на передачу зазначеної в оспорюваному розпорядженні земельної ділянки 2-му відповідачу, так як ця земельна ділянка надавалася не для сільськогосподарського використання, не для ведення водного господарства та не для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Повноваження щодо передачі вказаної земельної ділянки в користування, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, належать Луганській обласній державній адміністрації (3-й особі по справі).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації від 15.02.2011 № 61 про передачу в оренду ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ»зазначеної земельної ділянки є незаконним, так як прийнято поза межами своїх повноважень.

На підставі цього незаконного розпорядження між Антрацитівською районною державною адміністрацією та ТОВ «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ»укладено договір оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація 29.12.2011 № 442035594000422).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2.24. постанови Пленуму ВГСУ № 6 встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (абз. 2 п. 2.24. постанови Пленуму ВГСУ № 6).

Як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, то відповідний факт є правовою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (п. 2.27. постанови Пленуму ВГСУ № 6).

Враховуючи, що розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації від 15.02.2011 № 61, на підставі якого був укладений цей договір, визнано судом недійсним, а також те, що Антрацитівська районна державна адміністрація не має законних повноважень на передачу у користування вказаної у договорі земельної ділянки, зміст оспорюваного договору оренди земельної ділянки суперечить вищенаведеним положенням ст. 4 Закону України «Про оренду землі»та ст. 122 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що зміст оспорюваного договору суперечить вищевказаним актам цивільного законодавства, вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація 29.12.2011 № 442035594000422) підлягають задоволенню.

Пунктом 2.29. постанови Пленуму № 6 встановлено про необхідність звернення уваги господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація 29.12.2011 № 442035594000422) припиняється на майбутнє.

Згідно п. 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація 29.12.2011 № 442035594000422) визнано судом недійсним, вимоги про скасування державної реєстрації цього договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1073 грн. покладаються на 1-го відповідача (Антрацитівську районну державну адміністрацію), так як спір виник внаслідок його неправильних дій незаконне розпорядження земельною ділянкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області від 15.02.2011 № 61 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ «Стандарт Дон Трейдінг»для ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості і будівництва».

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.07.2011 (державна реєстрація від 29.12.2011 № 442035594000422), укладений між Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ» (м. Красний Луч Луганської області).

4.Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14.07.2011, укладеного між Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ДОН ТРЕЙДІНГ», яка (держреєстрація) здійснена відділом Держкомзему у Антрацитівському районі (м. Антрацит Луганської області) 29.12.2011 № 442035594000422.

5.Стягнути з Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Антрацит Луганської області, вул. Леніна, 44, ідентифікаційний код 04052011, на користь товариства з обмеженою відповідальністю центральна збагачувальна фабрика «Сєвєрная», м. Антрацит Луганської області, вул. Крилова, 2-в, ідентифікаційний код 31255912, витрати на судовий збір в сумі 1073 грн.; наказ видати.

07 березня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12 березня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко