Рішення № 21839111, 06.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа № 24/124/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Лиснафтохім", м. Лисичанськ Луганської області

до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ

про стягнення 508949 грн. 30 коп.

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. предст. за дов. від 20.05.2011 б/н;

від відповідача не прибув.

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором від 17.02.2006 № 18/0206 в сумі 489524 грн. 14 коп., пені за порушення п. 3.3. договору в сумі 62903 грн. 85 коп., штрафу за порушення п. 3.2. договору в сумі 24476 грн. 20 коп., штрафу за порушення п. 3.3. договору в сумі 24476 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 10340 грн. 35 коп., штрафу в сумі 24476 грн. 20 коп. та пені в сумі 50323 грн. 08 коп. відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 (далі Положення № 888), всього 686520 грн. 02 коп. Також позивач просить стягнути судові витрати, у тому числі оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн. 00 коп. згідно договору від 26.09.2011, укладеного з ОСОБА_1

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до договору від 17.02.2006 № 18/0206 за період з січня 2010 року по лютий 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 6640548 грн. 14 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 6151024 грн. 00 коп., залишок боргу складає 489524 грн. 14 коп. У звязку з простроченням оплати відповідно до п. 3.2. та п. 3.3. договору нараховано штраф в загальній сумі 48952 грн. 40 коп., відповідно до п. 3.3. договору нарахована пеня в сумі 62903 грн. 85 коп., згідно ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 10340 грн. 35 коп., а у відповідності до п. 66 Положення № 888 нараховано штраф за ухилення від оплати продукції в розмірі 5% суми, від сплати якої відмовився або ухилився відповідач в сумі 24476 грн. 20 коп. та пеню за несвоєчасну оплату поставленої продукції в розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі 50323 грн. 08 коп.

Відповідач відзивом від 31.01.2012 № 1-12-1/135 проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що договір від 17.02.2006 № 18/0206, укладений між позивачем та відповідачем, що діє до 31.12.2011, є довгостроковим. Частиною 3 ст. 267 ГК України визначено, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений договір вважається укладеним на один рік. Положеннями договору кількість поставки ні на один рік, ні на менший строк взагалі не визначена, як і не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди. Таким чином, договір від 17.02.2006 № 18/0206 вважається укладеним на один рік, строк його дії закінчився 17.02.2007. Отже, поставка товару в 2010 році, лютому, квітні 2011 року здійснювалась поза межами зазначеного договору. Строк виконання боржником свого обовязку по оплаті товару кредитором не був встановлений договором, вимоги про сплату позивачем не предявлено, тому і вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені та 3% річних є безпідставними.

Крім того, додаткова угода від 20.02.2006 № 1, на яку посилається позивач, відповідачем не укладалась. Про її наявність відповідач дізнався лише при ознайомленні з матеріалами справи.

Що стосується розрахунку штрафів та пені, то вони зроблені з порушенням діючого законодавства, оскільки пеня та штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватись одночасно. Також, позивачем порушені норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а саме, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідач не отримував від позивача вимог про сплату боргу за поставлену продукцію або спірних 3% річних, тому строк оплати не настав, що в свою чергу свідчить про безпідставність вимог про стягнення 3% річних.

Також відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів та призначення судово-почеркознавчої і судово-технічної експертизи.

На обґрунтування клопотання відповідач вказує, що на час укладання додаткової угоди № 1 від 20.02.2006 керівником позивача був ОСОБА_2., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Як пояснив ОСОБА_2., додаткову угоду № 1 від 20.02.2006 він не підписував, та відбиток печатки не ставив. Крім того, зазначена угода відсутня в ділопровадженні підприємства.

Відповідач не надав пояснень ОСОБА_2., не зазначив, які умови додаткової угоди до договору, що стосуються його прав чи обовязків, ним заперечуються, а отже, з якою метою необхідно проведення експертизи, які доводи вона повинна підтвердити чи спростувати з огляду на зміст відзиву. Крім того, представники відповідача пояснили, що в даний час ОСОБА_2. на підприємстві ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не працює. У звязку з необґрунтованістю клопотання воно судом відхиляється.

У судовому засіданні 31.01.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.02.2012 для надання сторонами документів, витребуваних ухвалами суду від 23.12.2011 та від 12.01.2012.

Позивач у судовому засіданні 16.02.2012 подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача 489524 грн. 14 коп. заборгованості, 6791 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 12633 грн. 74 коп. 3% річних, разом 508949 грн. 30 коп. Суд розцінює подану заяву як заяву про збільшення позовних вимог на суму інфляційних нарахувань і 3% річних, тобто на 9084 грн. 81 коп., і зменшення розміру позовних вимог на суму первісно заявлених пені 113226 грн. 93 коп. та штрафів 73428 грн. 60 коп. Дана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 16.02.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.02.2012 для надання відповідачем додаткового відзиву на вищевказану заяву позивача.

Після оголошення перерви відповідач відзиву та додаткових документів не надав. Представником відповідача подано заяву відповідно до ст.ст. 22, 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яка судом задоволена, розгляд справи відкладено.

У судове засідання 06.03.2012 представники відповідача не зявились, відзиву на заяву позивача щодо збільшення позовних вимог не надали, витребувані документи не представили.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладено договір від 17.02.2006 № 18/0206, відповідно до умов якого ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Лиснафтохім" позивач у справі, зобовязався передати товар, а ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідач у справі, оплатити товар.

За умовами п. 1.3 та п. 1.4 договору визначили, що кількість і ціна товару визначається в специфікації, яка є невідємною частиною договору. В пункті 2.3 договору сторони домовились, що розрахунки здійснюються згідно рахунків через 30 днів після отримання товару. Згідно п. 6.4 договір діє до 31.12.2011, а в частині взаєморозрахунків до повного погашення боргу.

Між сторонами за позовом 20.02.2006 укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору, в п. 1.2 якої передбачено, що найменування товару, кількість і ціна за товар визначається у видаткових накладних, прийнятих покупцем.

Згідно п. 2.3 угоди покупець здійснює щомісячну оплату отриманого товару в обсязі за минулий календарний місяць, яка визначається як загальна сума вартості зазначеної у всіх видаткових накладних, прийнятих покупцем протягом календарного місяця, що минув. За п. 2.4 угоди строк оплати кожен місяць календарного року через 30 календарних днів після отримання товару за минулий місяць протягом 3 банківських днів.

За період з січня 2010 року по лютий 2011 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6640548 грн. 14 коп.

Найменування, кількість, ціна і вартість поставки узгоджені в специфікаціях до договору купівлі-продажу від 17.02.2006 № 18/0206: від 25.01.2010 № 1/10, від 02.02.2010 № 2/10, від 04.03.2010 № 3/10, від 01.04.2010 № 4/10, від 18.05.2010 № 5/10, від 01.06.2010 № 6/10, від 01.07.2010 № 7/10, від 02.08.2010 № 8/10, від 01.09.2010 № 9/10, від 01.10.2010 № 10/10, від 01.11.2010 № 11/10, від 01.12.2010 № 12/10.

Факт підписання вищевказаних специфікацій не оспорюється відповідачем.

Поставка товару підтверджена видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками на оплату.

Отримання товару не заперечується відповідачем.

Втім, розрахунки за отриманий товар відповідач здійснив частково в сумі 6151024 грн.

Заборгованість складає 489524 грн. 14 коп.

Наявність вказаної заборгованості підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірення розрахунків станом на 01.09.2011, підписаним керівниками позивача і відповідача.

Позивачем було направлено три претензії відповідачу: 28.09.2011, 28.10.2011, 30.11.2011, в яких він вимагав сплатити суму боргу, пеню, штраф, три відсотки річних. Відповідач залишив претензії без відповіді і задоволення.

У звязку з непогашенням боргу позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 16.02.2012) суму боргу 489524 грн. 14 коп., три відсотки річних в сумі 12633 грн. 74 коп. за період з 09.04.2011 по 16.02.2012, інфляційні нарахування 6791 грн. 42 коп. за період з квітня 2011 року по січень 2012 року включно, всього 508949 грн. 30 коп.

Як підтверджено матеріалами справи, остання поставка відбулась 16.02.2011, останній платіж здійснено 08.04.2011, призначення платежу "оплата згідно договору № 18/0206 від 17.02.2006 за дизпаливо". Три відсотки річних і інфляційні втрати нараховані з 09.04.2011 на залишкову суму боргу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача, що згідно ч. 1 ст. 267 ГК України договір від 17.02.2006 № 18/0206 є укладеним на 1 рік, оцінюється судом виходячи із сукупності наданих доказів.

Згідно ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Сторони домовились, що договір від 17.02.2006 № 18/0206 діє до 31.12.2011, щодо кількості поставок сторони домовлялись шляхом укладення специфікацій до цього договору, що не суперечить положенням вказаної норми закону. Оплата здійснювалась відповідачем також з посиланням на вищевказаний договір. Інших договорів між сторонами не укладалось.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення боргу за договором є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення 3% річних відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснював оплату з порушенням умов договору.

Що стосується додатково заявлених вимог про стягнення інфляційних нарахувань, які не були заявлені при подачі позову, суд розцінює ці вимоги, як збільшення розміру позовних вимог. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України. Так, в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (з урахуванням змін, внесених згідно з листом Вищого господарського суду від 08.04.2008 № 01-8/218). В даному листі зазначено, що якщо додаткові позовні вимоги звязані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути предявлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2007 № 5/72(8/142), де касаційний суд зазначив, що вирішуючи питання про задоволення клопотання про збільшення позовних вимог, суди повинні виходити з характеру підстав заявлених вимог. Відповідно до фактичних обставин, збільшення позовних вимог в обсязі стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені є вимогами, що повязані з основною вимогою про стягнення боргу, а отже в такому разі, позивачем не здійснюється зміна предмету спору - стягнення заборгованості. Слід звертати увагу на взаємоповязаність та однорідність заявлених вимог позивачем в частині стягнення сум основного боргу та суми штрафних санкцій, враховуючи можливість реалізації права позивача на зміну розміру позовних вимог. Аналогічна позиція щодо заявлення додаткових вимог висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2007 № 14/71.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 10178 грн. 99 коп.

У звязку із зменшенням розміру позовних вимог надміру сплачений субовий збір в сумі 3551 грн. 41 коп. підлягає поверненню позивачу згідно ухвали суду.

Також відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати позивача з оплати послуг адвоката.

Із наданих позивачем документів вбачається, що між позивачем і адвокатом ОСОБА_1., що діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 30.07.2008 № 2970, копія якого приєднана до матеріалів справи, укладено договір від 26.09.2011 про надання правових послуг з приводу захисту інтересів замовника в господарському суді Луганської області з питання стягнення заборгованості по оплаті поставлених товарів і фінансових санкцій за прострочення оплати зобовязань по договору від 17.02.2006 № 18/0206 з ДП "Луганський облавтодор". Згідно п. 4.1 договору гонорар складає 10000 грн. без ПДВ. Сума гонорару виплачена позивачем згідно видаткового касового ордеру від 26.09.2011.

Втім, згідно розділу 2 договору, обсяг правових послуг складають не лише послуги з надання правової допомоги в суді, але і надання послуг з питань захисту інтересів замовника в органах внутрішніх справ, прокуратури, податкової служби тощо. Тобто, визначена сума гонорару не є вартістю судових витрат. Адвокат ОСОБА_1. представляв інтереси позивача в судових засіданнях 12.01.2012, 31.01.2012, 16.02.2012, 23.02.2012, 06.03.2012, надавав докази та пояснення по суті спору, тому оцінюючи реальність надання послуг, суд вважає, що понесені позивачем витрати по оплаті послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 3000 грн.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, 9, ідентифікаційний код 31995774 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Лиснафтохім", Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Артемівська, 24, ідентифікаційний код 25356784 борг в сумі 489524 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 12633 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 6791 грн. 42 коп., судовий збір в сумі 10178 грн. 99 коп., судові витрати з оплати послуг адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Повне рішення складено і підписано - 12.03.2012.

Суддя О.В.Рябцева