Рішення № 21838955, 28.02.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р.Справа № 5013/2059/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2059/11

за позовом: Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до відповідача: колективного підприємства "Центр-Готель", м. Кіровоград

про вивільнення приміщення.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 186/17-у від 10.02.12 р.;

від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № б/н від 29.11.11 р.

Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про виселення колективного підприємства "Центр-Готель" з нежитлового приміщення по вул. Карла Маркса у м. Кіровограді.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31 травня 2009 року закінчився термін дії договору оренди № 37 від 08.09.1994 року, укладений між сторонами; відповідно до ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір № 37 від 08.09.1994 р. пролонгований на 15 років і за нормами ст. 793 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню, а отже відповідно до ст.ст. 215, 220 ЦК України договір оренди є нікчемним на момент його пролонгації з 31.05.2009 року по 31.05.2024 року, оскільки він не був посвідчений нотаріально (а.с. 4).

Відповідач у наданих до суду відзиві та письмових доводах вимоги позивача не визнав, вказуючи на те, що відсутні правові підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення, виходячи з наступного.

Згідно п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, правила цього кодексу застосовуються тільки щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів; оскільки договір оренди між сторонами був укладений 08.09.1994 р. і вважається продовженим до теперішнього часу, в період дії ЦК України в редакції 2003 року договір не переукладався, зміни до нього не вносилися, тому зміст цього договору, порядок його укладання, повинен відповідати вимогам ЦК УРСР в редакції 1963 року, яка не передбачала нотаріального посвідчення договорів оренди; відсутні норми права, яка б передбачала при продовженні дії договору оренди його письмове переукладення; надана позивачем ксерокопія фіскального чеку не відповідає вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, а тому є неналежним доказом (а.с. 15-16, 133-134).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 23.12.98 р. № 160 "Про створення управління власності виконавчого комітету Кіровоградської міської ради" затверджено Положення про управління власності виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, згідно п. 1.7. якого управління є правонаступником майнових та юридичних прав та обов'язків комітету по комунальній власності, відділу по відчуженню комунального майна, а також всіх рішень міськвиконкому щодо комітету, відділу майна (а.с. 60-63).

Рішенням Кіровоградської міської ради № 556 від 20.11.03 р. затверджено Положення про управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, яким в свою чергу визначено, що управління власності та приватизації комунального майна є правонаступником управління власності (а.с. 64-68).

Згідно Положення про департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 04.06.09 р. № 2023, департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради є правонаступником прав та обов'язків головного управління економіки, інвестицій та зовнішньоекономічного розвитку Кіровоградської міської ради і управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, реорганізованих шляхом приєднання до департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради (а.с. 69-73).

Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради є правонаступником прав та обов'язків департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, діяльність якого припинено шляхом поділу, в частині завдань та функцій його структурного підрозділу - управління комунального майна, що вбачається з Положення про управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (а.с. 44-48).

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 578259 від 04.04.11 р. та довідки АА № 018083, управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради створене відповідно до чинного законодавства України та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 49-50).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту колективного підприємства "Центр-готель", затвердженого загальними зборами членів колективного підприємства "Центр-готель", протоколом від 28.04.2009 р. та зареєстрованого 30.04.2009 року державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, підприємство КП "Центр-готель" є правонаступником прав і обов'язків Орендованого підприємства Готельного господарства (а.с. 25).

08.09.1994 року між комітетом по комунальній власності і приватизації, правонаступником якого є управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (далі - Управління власності або Орендодавець) та організацією орендарів орендованого підприємства готельного господарства, правонаступником якого є колективне підприємство "Центр Готель" (далі - КП "Центр Готель" або Орендар) укладено договір оренди з правом наступного викупу будівель готелів "Україна", "Київ" (далі - Договір оренди, а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. Орендодавець приймає на себе виконання зобов'язань у відповідності до договору оренди з правом наступного викупу від 17.09.1992 р., договору купівлі-продажу державної частки майна Державного Орендованого підприємства готельного господарства від 07.04.12994 р. і передає, а Орендар приймає в оренду з правом наступного викупу основні засоби у вигляді будівель готелю "Київ", будівлі готелю "Україна" на підставі акту прийому - передачі".

Згідно п. 9.1., 9.4. Договору оренди, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.05.2009 р.; якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не заявить про його припинення, він вважається укладеним на той же строк і на тих же умовах, які були ним передбачені.

З метою виконання умов Договору оренди, Орендодавець передав, а Орендар прийняв за актом прийому-передачі від 08.09.1994 р. будівлі готелів "Україна" та "Київ" (а.с. 12).

10.01.2000 року сторонами до Договору оренди внесено зміни, згідно яких п. 1.1 викладено в наступній редакції: "Орендодавець приймає на себе виконання зобов'язань у відповідності до договору оренди з правом наступного викупу від 17 вересня 1992 року, договору купівлі-продажу державної частки майна державного орендованого підприємства готельного господарства від 7 квітня 1994 р. і передає, а Орендар приймає в оренду з правом наступного викупу основні засоби у вигляді будівлі готелю "Київ" на підставі акту приймання-передачі; зміни до договору являються невід'ємною частиною договору від 08.09.1994 р. № 37; зміни до договору оренди набирають чинність з 29 жовтня 1999 р." (а.с. 126-127).

Листом від 24.04.2009 р. за № 920/17у, адресованому директору КП "Центр Готель" Швецю М.Я., Орендодавець у заяві-повідомленні про припинення договору оренди, з посиланням на п. 9.4. Договору оренди, на підставі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 188 ГК України пропонував вивільнити займане приміщення готелю "Київ" по вул. Карла Маркса, 50 до 01.06.2009 р.(а.с. 13).

Як доказ про направлення вказаної заяви Орендарю позивачем у справі надано до суду незасвідчену ксерокопію фіскального чеку від 24.04.2009 р., (а.с. 13-звортній бік), а також ксерокопію даного фіскального чеку, яка містить напис "Копія вірно, 28.02.12 р. ОСОБА_3 та підпис особи, а також відтиск круглої печатки Кіровоградської дирекції ДП "Укрпошта" (а.с. 132).

За доводами обох сторін, після 31.05.2009 р. Орендар продовжив користуватися орендованим майном та сплачувати орендну плату.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, із зазначеної правової норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Однак, в супереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують факт направлення ним відповідачу заяви про припинення Договору оренди, оскільки, по-перше, зміст фіскального чеку від 24.04.2009 р. про відправлення рекомендованого листа КП "Центр Готель" не містить повної адреси адресату (назви вулиці та номер будинку відповідно), на яку зазначений лист було відправлено, лише зазначено поштовий індекс та назва міста адресата; по-друге, зміст вказаного фіскального чеку на дає можливості зробити висновок про те, що вкладенням до даного листа був саме лист-повідомлення Орендодавця про припинення договору оренди від 24.04.2009 р. за № 92017у.

А отже, наданий позивачем доказ не підтверджує доводи позивача в цій частині.

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що посадове становище особи, що підписала копію фіскального чеку, не зазначено, що ставить під сумнів повноваження вказаної особи на вчинення відповідних дій. При цьому, лист № 306/17-7 від 28.02.2012 р., з яким позивач з відповідним запитом звертався до Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта" адресується директору Салоїд Л.М. (а.с. 131).

Відповідач заперечив факт направлення Орендодавцем заяви-повідомлення від 24.04.2009 р., як зазначив представник відповідача в судовому засіданні про даний факт йому стало відомо лише під час розгляду даної справи; Орендодавець весь час виставляв Орендарю рахунки на оплату за оренду, а Орендар здійснював вказані в рахунках платежі.

Враховуючи те, що доказ направлення Орендодавцем на адресу Орендаря заяви про припинення Договору оренди, відсутній, Договір оренди після 31.05.2009 р., у відповідності до його умов (п. 9.4.), автоматично продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, господарським судом також встановлено, що з травня 2009 року по листопад 2011 року, а отже протягом більше двох років, Орендодавець не звертався до Орендаря з вимогою повернути об'єкт оренди та отримував від Орендаря орендну плату, що сторонами не заперечується.

Дані обставини підтверджують той факт, що Договір оренди фактично пролонгувався у відповідності до умов Договору оренди, а саме його п. 9.4.

Крім того, сам позивач в позовній заяві не оспорює, а підтверджує факт пролонгації Договору оренди.

Разом з тим, позивач в позові стверджує, що вказана пролонгація є зміною умов Договору оренди, у зв'язку з чим та у відповідності до ст. ст. 215, 216, 220, 654, 793 ЦК України, Договір оренди є нікчемним, з огляду на відсутність нотаріального посвідчення змін до Договору оренди.

Господарський суд вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до змісту ст. 793 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в позові, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена правова норма стосується укладення договорів найму, а саме визначеної форми, однак, у відповідності до змісту п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки зміни до Договору оренди після 1 січня 2004 року сторонами не вносились, відповідна норма ст. 793 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи те, що Договір оренди у відповідності до умов укладеного сторонами Договору оренди та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) автоматично пролонгувався, у зв'язку з чим, дана обставина в силу Закону та умов Договору оренди, не потребувала внесення змін до Договору оренди.

Оскільки фактично зміни до Договору оренди сторонами після 2000 року не вносились, безпідставним вважає господарський суд і посилання позивача на ст. 654 ЦК України, яка визначає форму зміни або розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача в позові на ст.ст. 215, 216, 220 ЦК України, господарський суд також вважає безпідставним.

Доводи позивача щодо нікчемності Договору оренди не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення не ґрунтуються ані на умовах Договору, ані на нормах закону.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав викладених в ньому.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.

Надмірно сплачене до Державного бюджету за платіжним дорученням № 120 від 28.10.2011 р. державне мито в сумі 17,00 грн. у відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7/93 від 21.01.93 р., підлягає поверненню позивачу.

Згідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 27.02.12 р. оголошувалась перерва до 28.02.12 р.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7/93 від 21.01.93 р., господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Надмірно сплачене до Державного бюджету за платіжним дорученням № 120 від 28.10.2011 р. державне мито в сумі 17,00 грн. повернути позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 05.03.2012 р.