Рішення № 21838649, 12.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 р. Справа № 5010/46/2012-17/7

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контиліум", вул.Івасюка, 26/8, м. Івано-Франківськ, 76006;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс", вул. Василіянок, 60/1, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення 14766 грн. 57 коп., в т.ч. 14561 грн. борг, 205 грн. 07 коп. річні

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 03.01.2012)

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Контиліум" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс" про стягнення 14766 грн. 57 коп., в т.ч. 14561 грн. борг, 205 грн. 07 коп. річні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

06.07.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контиліум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс" укладено договір № 6 про надання послуг по перевезенню, згідно умов якого позивач зобов'язується надати послуги вантажного транспорту, а відповідач зобов'язується сплатити за це встановлену плату.

Згідно п. 1.3. договору, відповідач проводить оплату за транспортне обслуговування в напрямку "с. Пасічна, Надвірнянського району, Івано-Франківської області - с. Липівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області" в розмірі 35,0 грн. з ПДВ за тонну перевезення.

У відповідності до п. 1.2. договору, надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Факт виконання позивачем зобов'язань з надання послуг вантажного транспорту відповідачу, що були надані в період з 06.07.11 по 21.07.11, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 6-15), товарно-транспортними накладними (а.с. 16-47) на загальну суму 54561 грн. 50 коп.

Згідно п. 1.4. договору, розрахунки за даним договором здійснюються на розрахунковий рахунок позивача за виставленим рахунком на протязі 3-х банківських днів.

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг становить 14561 грн. 50 коп.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03-01/12 від 03.01.12 з вимогою здійснити оплату боргу за надані послуги по перевезенню вантажу. Однак, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 14561 грн. 50 коп. , докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 14561 грн. 50 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 205 грн. 07 коп. Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних. З огляду на правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, вимога про стягнення 205 грн. 07 коп. 3 % річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 14561 грн. 50 коп. основного боргу, 205 грн. 07 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 202, 509, 525, 526, 610, 625, 628, 909 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контиліум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс" про стягнення 14766 грн. 57 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс", вул. Василіянок, 60/1, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 37193396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контиліум", вул. Івасюка, 26/8, м. Івано-Франківськ, 76006 (ідентифікаційний код 35517064) 14561 грн. 50 коп. (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну гривню, п'ятдесят копійок) - основного боргу, 205 грн. 07 коп. (двісті п'ять гривень, сім копійок) - 3 % річних, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень, п'ятдесят копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 14.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 14.03.12