Рішення № 21838642, 13.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. Справа № 5010/114/2012-5/9

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх

при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Державного підприємства "Державна циркова компанія України",

пл. Перемоги,2, м. Київ, 01135;

до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1, 77300;

про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 21503, 40 грн., з яких 17 642, 70 грн. - основного боргу, 804, 29 грн. - пені, 2 212, 69 грн. - інфляційних втрат, 843, 72 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:не з'явився;

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Державна циркова компанія України" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за виконані роботи в сумі 21503, 40 грн., з яких 17 642, 70 грн. - основного боргу, 804, 29 грн. - пені, 2 212, 69 грн. - інфляційних втрат, 843, 72 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.02.2012 року.

Ухвалою суду від 21.02.2012 року розгляд справи відкладено на 13.03.2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив суду клопотання (вх. № 1583/2012-свх. від 07.03.12р.) про долучення до матеріалів справи довідки про включення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ДП "Державна циркова компанія України" та довідки про включення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 21.02.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 21.02.2012 року направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, на адресу, зазначену у позовній заяві. Проте повідомлення про вручення поштового відправлення від відповідача до суду не повернулось.

При цьому суд зауважує, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 683514 місцезнаходженням відповідача вказано: АДРЕСА_1, 77300, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами 24.04.2009 року укладено договір №23, відповідно до п.1.1 якого, цирк (відповідач) запрошує, а компанія (позивач) направляє циркові номери на роботу в програму Криворізького цирку, в порядку та на умовах визначених цим договором.

Період роботи циркових номерів компанії з 01.05.2009 року по 24.05.2009 року (п. 1.3 договору).

Позивач договірні зобов'язання виконав належним чином , а саме: забезпечив артистів циркових номерів реквізитом, костюмами, фонограмами; виступи артистів циркової програми відбулись на належному професійно-художньому рівні; забезпечив виплату заробітної плати учасникам циркових номерів.

Ціна однієї програми циркових номерів складає 1176,18 грн. в тому числі ПДВ (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна вартість договору визначається помноженням кількості проведених вистав циркових номерів за місяць (але не менше 15 гарантованих вистав) на суму однієї вистави, та перераховується на розрахунковий рахунок компанії на підставі акта виконаних робіт (надання послуг).

Як вказує п.2.3 договору після завершення роботи циркових номерів в Цирку, але не пізніше 5 днів, сторонами складається та підписується акт виконаних робіт.

За період з 01.05.2009 року по 24.05.2009 року відповідачем проведено 15 циркових вистав на загальну суму 17642, 70 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000067 від 29.05.2009 року на суму 17642, 70 грн.

В порушення умов договору відповідач не оплатив вартість наданих послуг.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (претензія № 21-01/372 від 20.07.2010 року направлена відповідачу 27.07.2010 року, про що свідчить фіскальний чек № 9722).

Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань, вказаних у п.п. 2.1 та 2.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідачу нараховано пеню в сумі 804, 29 грн. за період з 10.08.2010 року по 01.01.2012 року (згідно здійсненого позивачем перерахунку розмір пені становить 674, 29 грн. за період з 10.08.2010 року по 31.01.2012 року).

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 843, 72 грн. - 3% річних та 2212, 69 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року (згідно здійсненого позивачем перерахунку розмір 3 % річних становить 794, 65 грн. та інфляційні втрати - 2252, 40 грн. за період з серпня 2010 року по січень 2012 року).

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору.

В даному випадку умовами договору № 23 від 24.04.2009 року не встановлено строку оплати за надані послуги. Відповідно моментом оплати є день, що настав зі спливом 7 днів від дня пред'явлення претензії (враховуючи 7 днів для обігу пошти), а саме 10.08.2010 року.

Відповідач у встановлені законодавством строки не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги. Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 17642,70 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 4.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань, вказаних у п.п. 2.1 та 2.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог чинного законодавства, суд перевіривши правильність нарахування пені, встановив, що пеня в сумі 804, 29 грн. за період з 10.08.2010 року по 01.01.2012 року позивачем нарахована на суму основного боргу з урахуванням інфляції, що є недопустимим. Суд зобов'язав позивача здійснити перерахунок пені виключно на суму основного боргу. Згідно перерахунку розмір пені становить 674, 29 грн. за період з 10.08.2010 року по 31.01.2012 року. Суд вказує на неправильність нарахування пені.

Суд, самостійно здійснив перерахунок пені, як наслідок пеня, за період прострочки з 10.08.2010 року по 10.02.2011 року (за шість місяців, як того вимагають приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 1386, 04 грн. (розрахунок додано до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, пеня підлягає стягненню в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 804, 29 грн.

Суд також вважає за необхідне вказати на ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В даному випадку судом встановлено факт пропущення позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені.

Однак, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України вказує на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, відповідачем не подано суду такого роду заяви, позовна давність у даному випадку судом не застосована.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

З урахуванням положень даної статті Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 843, 72 грн. - 3% річних та 2212, 69 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

Суд зобов'язав позивача здійснити перерахунки вищевказаних сум, з тих самих підстав, що й пені.

Згідно здійсненого позивачем перерахунку розмір 3 % річних становить 794, 65 грн. та інфляційні втрати - 2252, 40 грн. за період з серпня 2010 року по січень 2012 року. Суд вказує на неправильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, самостійно здійснив перерахунок вищевказаних сум, як наслідок, за період прострочки з 10.08.2010 року по 31.01.2012 року 3 % річних становлять 783, 05 грн., інфляційні втрати 2240, 63 грн. (розрахунок додано до матеріалів справи).

З огляду на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 2212, 69 грн. Суд також дослідив повторний розрахунок позивача, в якій сума інфляційних втрат становить 2252, 40 грн. Однак, позивачем не подано суду заяви про збільшення позовних вимог, тому суд не вправі задоволити вимогу в більшому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

3% річних підлягають стягненню в сумі 783, 05 грн. В частині стягнення 3 % річних , а саме в сумі 60, 67 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України України слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 258, 267, 530, 546, 549, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 64, 75, 82 -85

Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства "Державна циркова компанія України" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 21503, 40 грн., з яких 17 642, 70 грн. - основного боргу, 804, 29 грн. - пені, 2 212, 69 грн. - інфляційних втрат, 843, 72 грн. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 77300 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Державна циркова компанія України", пл. Перемоги,2, м. Київ, 01135 (ідентифікаційний код 19070084) - 17 642, 70 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сорок два грн. 70 коп.) - основного боргу, 804, 29 грн. (вісімсот чотири грн. 29 коп.) - пені, 2 212, 69 грн. (дві тисячі двісті дванадцять грн. 69 коп.) - інфляційних втрат, 783, 05 грн. (сімсот вісімдесят три грн. 05 коп.) - 3 % річних, 1 604, 99 грн. (одну тисячу шістсот чотири грн. 99 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних в сумі 60, 67 грн. (шістдесят грн. 67 коп.) - в позові відмовити.

Судові витрати в сумі 4, 51 грн. (чотири грн. 51 коп.) - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.З.Цюх

Повне рішення складено 14.03.2012 року

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

____ І.В.Григорчук 14.03.12