Постанова № 2183826, 13.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.10.2008 р.           15 год. 33 хв.                                                                                № 4/521

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» до Державної податкової інспекції в Обуховському районі Київської області пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Обухівському районі міста Київської області № 000821501/0/1938 від 28.09.2007 року

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Жовтяк Я.В.

Представники:

Від позивача Косинський В.М. (довіреність № 07/03 від 09.01.2008 року)

Від відповідачаСемак О.М. (довіреність № 55 від 29.10.2007 року)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.10.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено 15.10.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державною податковою інспекцією в Обуховському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Обухівському районі міста Київської області № 000821501/0/1938 від 28.09.2007 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2008 року відкрито провадження у адміністративній справі № 4/521.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просив суд позов задовольнити.

Позивач 07.04.2005 року отримав ліцензію Міністерства охорони навколишнього середовища природного середовища на зберігання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (АБ № 103017). Строк дії ліцензії встановлений з 02.09.2004 року по 02.09.2007 року. У зв’язку з цим він не був зобов’язаний отримувати дозвіл та ліміт на розміщення відходів протягом строку дії ліцензії. Крім того, Полігон № 5 віднесений до комунальній власності територіальної громади міста Києва і перебуває у його повному господарському віддані. Частина підприємств, установ та організації м. Києва розміщують відходи на полігоні №5. Зазначені підприємства і установи відповідно до вимог ст.ст. 8 ,9 Закону України «Про відходи»є власниками відходів і щорічно отримують в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Київ дозволи та ліміти на їх розміщення на полігоні №5. І в цьому випадку у Позивача відсутній обов’язок повторно отримувати дозволи й ліміти на розміщення тих відходів, на які їх власники вже отримали дозволи і ліміти, чинне законодавство не передбачає повторного отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення одних і тих самих відходів.

У судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення від 06.10.2008 року та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку представника Відповідача оскаржуване податкове повідомлення –рішення винесе відповідачем без порушень та повністю відповідає чинному законодавству, оскільки Позивач здійснив нарахування збору в однократному розмірі при відсутності лімітів на розміщення відходів. ВАТ «Київспецтранс»окрім збирання і заготівлі окремих відходів як вторинної сировини, здійснює також іншу діяльність по розміщенню відходів, за яку відповідно сплачується плата і встановлюються нормативи. І тому наявність ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища природного середовища на зберігання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, не звільняє його від отримання відповідних лімітів та дозволів.

Дослідивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ВАТ «Київспецтранс»зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією від 26.11.2001 року.

Відповідно до п.п 7.11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, позивач знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції Обухівського району Київської області як платник окремих видів податків, зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Згідно Державного акту на право постійного користування землею Позивачу у постійне користування надано 63,7 га землі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області під полігон твердих побутових відходів.

Державною податковою інспекцією в Обуховському районі Київської області 14.09.2007 року було проведено камеральну перевірку податкової декларації за результатами якої було виявлено порушення п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303 –нарахування збору в однократному розмірі при відсутності лімітів на розміщення відходів, про що складено Акт від 14.09.2007 року № 1538/1501/02772037.

27.09.2007 року Відповідачем на підставі Акту від 14.09.2007 року № 1538/1501/02772037 прийнято податкове повідомлення - рішення № 000821501/0/1938 від 28.09.2007 року, яким ВАТ «Київспецтранс»донараховано суму податкового зобов’язання за платежем за забруднення навколишнього середовища у розмірі 817679,52 грн., у тому числі за основним платежем –778742,4 грн. та за штрафними санкціями –38937,12 грн.

Позивач вважає прийняте ДПІ у Обухівському районі міста Київської області податкове повідомлення - рішення № 000821501/0/1938 від 28.09.2007 року таким, що підлягає скасуванню.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру № 4465 від 18.06.2007 року видами діяльності Позивача є: прибирання сміття, боротьба із забрудненнями; оптова торгівля відходами та брухтом; оброблення неметалевих відходів та брухту .

Відповідно до матеріалів справи Позивач 07.04.2005 року отримав ліцензію Міністерства охорони навколишнього середовища природного середовища на зберігання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (АБ № 103017). Строк дії ліцензії встановлений з 02.09.2004 року по 02.09.2007 року.

Частиною 5 ст. 39 Закону України «Про відходи»передбачено, що плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій–суб’єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Відповідно до п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ № 1218 від 03.08.1998 року, власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

У зв’язку з цим Позивач не був зобов’язаний отримувати дозвіл та ліміт на розміщення відходів протягом строку дії ліцензії.

У запереченнях на позов Відповідач приводить доводи того, що ВАТ «Київспецтранс»окрім збирання і заготівлі окремих відходів як вторинної сировини, здійснює також іншу діяльність по розміщенню відходів, за яку відповідно сплачується плата і встановлюються нормативи. Представник Відповідача пояснив, що Позивач має ліцензію на збирання, заготівлю макулатури склобою, відходів полімерних матеріалів, відходів гумових, металевої тари, тобто, на збирання та заготівлю твердих побутових відходів, але Позивач розміщує на полігоні № 5 й промислові відходи різних класів небезпеки, що не звільняє його від отримання дозволів та затвердження лімітів на їх розміщення.

Суд не погоджується із запереченнями Відповідача, оскільки норми ч. 5 ст. 39 Закону України «Про відходи» та п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів не містять конкретного визначення виду відходів, щодо яких суб’єкти господарювання звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення, а ставлять лише вимоги до обов’язкової діяльності цих суб’єктів, пов’язаної із збиранням та заготівлею відходів згідно ліцензії.

До того ж, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, Позивач зазначав, що Полігон № 5 віднесений до комунальній власності територіальної громади міста Києва і перебуває у його повному господарському віддані. Відповідно до матеріалів справи частина підприємств, установ та організації м. Києва розміщують відходи на полігоні №5. На підтвердження цього Позивачем до матеріалів справи долучено Перелік підприємств та організацій міста Києва, відходи яких було дозволено розміщувати на полігоні № 5 ВАТ «Київспецтранс»згідно лімітів в тоннах на 2007 рік, а також належним чином засвідчені копії відповідних Лімітів підприємств на утворення та розміщення відходів на 2007 рік та Дозволів на розміщення відходів у 2007 році на полігоні № 5.

Відповідно до положень п. 1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ № 1218 від 03.08.1998 року, ліміт на утворення відходів- максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності на відходи (далі власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. А ліміт на розміщення відходів– це обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Тобто, зазначені підприємства і установи відповідно до вимог ст.ст. 8 ,9 Закону України «Про відходи»є власниками відходів і щорічно отримують в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Київ дозволи та ліміти на їх розміщення на полігоні №5.

В даному випадку Позивач здійснює посередницьку діяльність по розміщенню відходів. У нього відсутній обов’язок повторно отримувати дозволи й ліміти на розміщення тих відходів, на які їх власники вже отримали дозволи і ліміти, чинне законодавство не передбачає повторного отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення одних і тих самих відходів.

До того ж, платниками збору за розміщення відходів на полігоні № 5, фактично, є вказані вище підприємства, установи, організації м. Києва, які отримали дозволи та ліміти на їх розміщення. За перший квартал 2007 року власники відходів сплачували цей збір Позивачу разом з тарифами на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження відходів, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1075 від 18.05.1998 року «Про затвердження тарифів на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот».

Крім того, згідно розрахунків Позивача за перший квартал 2007 року обсяг відходів, дозволених для розміщення на полігоні № 5 вказаним підприємствам та організаціям, згідно отриманих ними лімітів становив 114868,8 тонн, а згідно податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року на полігоні № 5 у першому кварталі 2007 року фактично було розміщено відходів 74319,72 тонн відходів.

Тобто, обсяги лімітів відходів, дозволених для розміщення на полігоні № 5 власникам цих відходів значно перевищують обсяги фактично розміщених відходів.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 2 статті 71 КАСУ обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога Позивача про скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області № 000821501/0/1938 від 27.09.2008 року –є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. І ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області № 000821501/0/1938 від 28.09.2007 року, яким ВАТ «Київспецтранс»визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 817679,52 грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос ЛТД»з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     П.В. Вовк