Ухвала суду № 21834746, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-17976/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008

у справі № 11/323/07АП

за позовомЗапорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер»(далі по тексту позивач, ЗДП «Кремнійполімер») звернулось до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) від 28.09.2006 № 0000131315/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання ЗДП «Кремнійполімер»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2006 складено акт № 45/08-05/00203625 від 18.09.2006, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у звязку із придбанням товарів та послуг, які не призначались для використання в господарській діяльності платника податків, а саме: витрати на оплату послуг з тепло та електропостачання санаторію-профілакторію амбулаторного типу, витрати повязані із виготовленням продукції власного виробництва гідролізату диметилхлорсилану, виручка від реалізації якого на експорт була нижчою від фактичної собівартості названої продукції; відсутність розрахункових документів (касових чеків) встановленої форми, які б підтверджували право платника податку на нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість у складі витрат на придбання пального у відрядженні фізичними особами працівниками підприємства.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.09.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131315/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 107246,67 грн. та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 160870,01 грн., в т.ч.: 107246,67 грн. основного платежу та 53623,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що ЗДП «Кремнійполімер»(продавець) укладено договір від 11.11.2004 № ПП-1323/68-2004-014-643 та договір від 15.12.2005 № ПП-1323/68-2005-025-643 з ВАТ «Казанський завод СК»(покупець) на поставку гідролізату диметилдихлорвилану, продукту гідролізу диметилдихлорсилану на експорт.

В І кварталі 2006 року в межах вищевказаних договорів ЗДП «Кремнійполімер»було відвантажено на адресу «покупця»готову продукцію власного виробництва гідролізату диметилдихлорсилану на загальну суму 1543 027,50 грн., яка визначена підприємством в накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей та рахунках, виставлених покупцю, та співпадає з вантажно-митними деклараціями, які підтверджують факт відвантаження готової продукції на експорт.

За вказаною операцією позивачем отримано виручку, нижчу за фактичну собівартість продукції, яка була розрахована та складена підприємством із витрат, віднесених підприємством до складу валових витрат за І квартал 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»відрізняє доход, як складову частину валового доходу, і прибуток, як обєкт оподаткування.

Доход від продажу виготовленої хімічної продукції позивач отримує у вигляді коштів на поточний рахунок.

Виробництво хімічної продукції і оптова торгівля є основними видами діяльності позивача відповідно до довідки ЄДРПРУ від 19.12.2006 № 451 та п. 2.2 Статуту.

В звязку з викладеним, суди дійшли вірного висновку про помилковість тверджень відповідача, що операції із закупівлі сировини та матеріалів не можна вважати господарською діяльністю позивача тільки на основі того, що виготовлена з них продукція була реалізована за ціною, нижчою її собівартості.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення норм пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в лютому 2005 року, позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 3 827,6 грн. за податковою накладною від 15.02.2005 № 7, виданою ТОВ «Стимул-95», на загальну суму 22 965,6 грн. в якій відсутні кількість (обєм, обсяг) товару, ціна продажу одиниці продукції без урахування ПДВ. До податкового кредиту в листопаді 2005 року підприємством віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 31 218,17 грн., за податковою накладною № 161 виданою ДП «Лужанський експериментальний завод», серед обовязкових реквізитів якої відсутні дата податкової накладної, одиниця виміру товару, кількість (обєм, обсяг).

Однак, як зазначено судами з підтвердженням матеріалів справи фіктивність контрагентів позивача ТОВ «Стимул-95»та ДП «Лужанський експериментальний завод», а також безтоварність податкових накладних №7 від 15.02.2005 та №161, виданої у листопаді 2005 року, не встановлено.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000131315/0 від 28.09.2006.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)С.Е. Острович

(підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко